30 листопада 2022 року
м. Київ
справа №500/391/21
адміністративне провадження №К/990/31835/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року
у справі №500/391/21
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Тернопільської обласної прокуратури
про визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії з атестації прокурорів, наказу про звільнення, поновлення на роботі в органах прокуратури та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Тернопільської обласної прокуратури, в якому, з урахуванням заяв про зміну підстав позову, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Тернопільської обласної прокуратури від №1012к від 23 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Борщівського відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської обл. та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 грудня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №109 від 24 листопада 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»; поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Борщівського відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської обл. або на рівнозначній посаді в Тернопільській обласній прокуратурі, з 31 грудня 2020 року;
- стягнути з Тернопільської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, без утримання податків та інших обов'язкових платежів, починаючи з 31 грудня 2020 року, по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Борщівського відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської обл. або на рівнозначній посаді Борщівського відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської обл. в Тернопільській обласній прокуратурі, з 31 грудня 2020 року;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Тернопільської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, без утримання податків та інших обов'язкових платежів, у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №109 від 24 листопада 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;
Визнано протиправним та скасовано наказ Тернопільської обласної прокуратури № 1012к від 23 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Борщівського відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської обл. та органів прокуратури; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Борщівського відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської обл. з 01 січня 2021 року.
Стягнуто з Тернопільської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 331414,16 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Борщівського відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської обл.. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Тернопільської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в сумі 22596,42 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Тернопільської обласної прокуратури задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено.
16 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року у справі №500/391/21.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув справу №500/391/21 у спрощеному позовному провадженні.
Скаржник, посилаючись на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики з огляду на необхідність правового визначення питання права в частині чинності набрання чинності розпорядчих наказів Генерального прокурора України відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням норм Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003» яка затверджена наказом Держспоживстандарту України №55 від 07 квітня 2003 року та Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом міністерства юстиції України 18 червня 2015 року №1000/5.
Щодо посилання позивача на значний суспільний інтерес даної справи та її винятковість для скаржника, то відповідні доводи і правові аргументи із належним правовим обґрунтуванням касаційна скарга не містить.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач у касаційній скарзі доводить підстави, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказує на відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування частини другої статті 9 Закону України «Про прокуратуру» в частині набрання чинності наказу Генерального прокурора від 24 листопада 2020 року №559 «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора № 425 від 10 вересня 2020 року з врахуванням застосування аналогії закону, а саме пункту 5.11 розділу 5 «Вимоги до змісту та розташування реквізитів документу» ДСТУ 4163-2003 Національний стандарт України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» та пункту 10 підрозділу 9 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом міністерства юстиції України 18 червня 2015 року №1000/5, пункту 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 5, підпункту 2 пункту 8 розділу I Порядку №221, пункту 3, 4, 8, 12 Порядку роботи кадрових комісій, затверджених наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 з огляду на правомочність прийняття рішення кадрової комісії щодо неуспішного проходження атестації.
Отже, доводи, які викладені в матеріалах касаційної скарги, вказують на наявність обставин, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
У касаційній скарзі позивачем порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку.
В обґрунтування такого клопотання скаржник зазначає, що вперше з касаційною скаргою звернувся до Верховного Суду у строк, передбачений статтею 329 КАС України (з урахуванням документально підтверджених фактів отримання оскаржуваного судового рішення), проте ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2022 року вперше подану касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та отримано 27 жовтня 2022 року.
Скаржник зазначає, що повторну касаційну скаргу ним подано через 16 днів після отримання ухвали Верховного Суду від 11 жовтня 2022 року, наголошуючи при цьому, що остання була б подана раніше, однак у зв'язку з терористичними атаками російської федерації на об'єкти енергетичної інфраструктури та частими відключеннями електроенергії на місцевості, такої змоги у нього не було.
16 листопада 2022 року касаційну скаргу було повторно зареєстровано в суді касаційної інстанції.
Вказані обставини підтверджуються даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», Єдиного державного реєстру судових рішень та матеріалами касаційної скарги.
Відповідно до вимог частини другої та третьої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
За наведених обставин, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв'язку з чим такий строк слід поновити.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 340 КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ, Суд-
1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
3. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року у справі №500/391/21.
4. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
5.Витребувати з Тернопільського окружного адміністративного суду справу №500/391/21.
6. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду