30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 1940/1374/18
адміністративне провадження № К/9901/8356/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Держпраці у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року у складі судді Баранюка А.З. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Запотічного І.І. (головуючий), суддів: Довгої О.І., Сапіги В.П. у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №ТР725/40/АВ/ТД-ФС від 27 червня 2018 року.
2. Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 31 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року, позов задовольнив.
Визнав протиправною та скасував постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27 червня 2018 року №ТР725/40/АВ/ТД-ФС4, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2762 грн 42 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
2.1 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач не довів належними доказами факт використання позивачем найманої праці відтак постанова про накладення штрафу прийнята неправомірно і підлягає скасуванню.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 7 червня 2018 року управлінням Держпраці у Тернопільської області з метою розгляду скарги ОСОБА_2 від 15 травня 2018 року, на підставі наказу управління Держпраці у Тернопільської області від 5 червня 2018 року №363, направлення від 5 червня 2018 року №4.1/037/189 проведено захід державного контролю (інспекційне відвідування) у діяльності ФОП ОСОБА_1 .
3.2 За результатами проведеного заходу державного контролю складено акт інспекційного відвідування від 8 червня 2018 року №ТР725/40/АВ. У цьому акті інспекційного відвідування зафіксовані порушення законодавства про працю, допущені позивачем, а саме: в порушення частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частини третьої статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», ФОП ОСОБА_1 не укладено трудових договорів із найманими працівниками та не подано повідомлення про прийняття працівників на роботу до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
3.3 З вказаним актом ФОП ОСОБА_1 ознайомлений, примірник отримав 11 червня 2018 року. До управління Держпраці у Тернопільській області позивач подав зауваження (заперечення) до акта інспекційного відвідування №ТР725/40/АВ від 8 червня 2018 року, у яких позивач вказує на те, що інспекційне відвідування проведено в невідомому позивачу місці та без його присутності, інформація, викладена в акті від 8 червня 2018 року є недостовірною та нічим не підтвердженою, встановлення факту порушення позивачем трудового законодавства ґрунтується лише на усних поясненнях невстановлених осіб.
3.4 У подальшому управлінням Держпраці у Тернопільській області винесено припис про усунення виявлених порушень від 19 червня 2018 року, яким зобов'язано позивача усунути порушення зафіксовані у акті інспекційного відвідування №ТР725/40/АВ від 8 червня 2018 року.
3.5 27 червня 2018 року відповідач за використання позивачем найманої праці без укладення трудових договорів та неповідомлення про прийняття працівників на роботу до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР725/40/АВ/ТД-ФС, якою відповідно до статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 223380,00 грн.
3.6 Позивач уважає цю постанову протиправною, відтак звернувся до суду із відповідним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, управління Держпраці у Тернопільській області звернулося із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що приймаючи спірну постанову діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
5. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.
8. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
9. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
10. Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язані виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, що передбачено законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
11. Згідно із пунктом 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
12. Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
13. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що трудовий договір чинне законодавство визначає як домовленість між працівником і власником про умови виконання роботи, оскільки працівники самі не організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам.
14. Відповідно до положень статі 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).
15. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
16. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно довідки від 1 червня 2018 року, складеної інспектором управління Держпраці Гранківською І.В., під час підготовки до інспекційного відвідування за зверненням ОСОБА_2 від 15 травня 2018 року інспектором праці було здійснено дзвінок за номером телефону НОМЕР_1 , що зазначений в оголошенні на який відповіла особа, яка представилась ОСОБА_1 та повідомила, що він є фізичною особою-підприємцем та надає послуги з прибирання. Одночасно ОСОБА_1 повідомив, що прибирання може здійснювати одна або дві особи та повідомив вартість послуг прибирання. На підтвердження відомостей, зазначених у вказаній довідці, відповідач надав копію рахунку-фактури №3-18 від 1 червня 2018 року. Крім того, у довідці від 7 червня 2018 року зазначено, що у приміщенні Діагностичного центру психофізіологічної експертизи по вул. Шпитальній, 6 виявлено 2 особи, котрі надавали послуги з прибирання приміщень. Особи, які здійснювали прибирання відмовились надавати будь-яку інформацію та письмові пояснення стосовно себе, на вигляд вік зазначених осіб 30 та 55 років. Проте, усно повідомили, що їхнім роботодавцем є ФОП ОСОБА_1 , у якого вони працюють близько 5 місяців. Зазначені особи, здійснивши телефонні дзвінки до суб'єкта господарювання, повідомили, що нададуть пояснення у його присутності. Однак, після телефонних розмов почали швидко збирати свій інвентар і покидати приміщення, без пояснень.
ФОП ОСОБА_1 зазначив, що інформація інспекторів, про те що йому дзвонили за номером телефону НОМЕР_1 , який був вказаний в оголошенні, і домовлялися саме з ним про прибирання не відповідає дійсності. Наголошував на тому, що цей номер йому не належить. Ще на початку роботи на будовах він розклеював свої оголошення, зараз цього не робить.
Позивач, даючи пояснення в якості свідка у судовому засіданні, наголошував на тому, що ОСОБА_3 не є його працівником, він не виплачує їй заробітну плату, не визначає обсяг та вартість її робіт, про все вона домовляється самостійно і оплату за прибирання теж отримує самостійно.
Позивач зазначив, що пізніше його кілька разів викликали в поліцію і в управління Держпраці у Тернопільській області, він їм пояснював та розказував все те ж саме, що і суду. Неодноразово наголошував на тому, що не наймає найманих працівників і нікому не платить заробітну плату.
Як встановлено судами попередніх інстанцій з показів свідка ОСОБА_3 убачається, що вона є знайомою позивача, якій той подзвонив і повідомив, що є робота з прибирання, дав номер телефону жінки, яка замовляла прибирання і сказав, що можна домовитись про роботу. ОСОБА_3 зателефонувала за даним номером телефону та самостійно домовлялась із жінкою (пізніше з'ясувалося, що це була інспектор праці) про об'єкт, площу і оплату праці їй пообіцяли оплатити 1000 грн. ОСОБА_3 разом із своєю матір'ю ОСОБА_4 прийшла за вказаною по телефону адресою: АДРЕСА_1 для прибирання, де її зустріли інспектори праці та почали допитувати про трудові відносини із позивачем. Вона зазначила, що жодних документів для встановлення її особи інспектори праці в неї не просили, сама вона нічого не надавала і не підписувала. Зазначила, що у жодних трудових відносинах із позивачем не перебуває, працює сама.
З показів допитаного судом першої інстанції свідка ОСОБА_5 встановлено, що вони з позивачем є друзями, ФОП ОСОБА_1 дійсно звертався до нього, як до юриста за допомогою в оформленні позивача фізичною особою-підприємцем, а зараз допомагає йому здавати звіти в податкову інспекцію. Також, вказав що саме він допоміг позивачу зробити рахунок про який його просив замовник по телефону та дав йому телефон жінки, що дзвонила. ОСОБА_5 підтвердив, що саме він написав і відправив із своєї робочої електронної пошти на електронну пошту замовника рахунок-фактуру № 3-18.
На підтвердження цих обставин в матеріалах справи наявна роздруківка сторінки електронної скриньки з якої надіслано відповідачу рахунок-фактуру №3-18, де відправником зазначено Юінвест Тернопіль - місце роботи свідка, що спростовує твердження відповідача про надіслання зазначеного рахунку позивачем.
Крім цього, з показів свідка ОСОБА_6 встановлено, що саме його номер телефону НОМЕР_1 був зазначений у оголошенні та саме йому телефонувала інспектор праці з приводу роботи щодо прибирання, а вже ОСОБА_6 телефонував позивачу і передавав йому номер телефону жінки - замовника прибирання (інспектора праці). Що спростовує твердження відповідача про те, що при здійсненні дзвінка за номером телефону НОМЕР_1 , який був вказаний в оголошенні, інспектору праці відповів ФОП ОСОБА_1 та повідомив, що він як фізична особа - підприємець надає послуги з прибирання.
17. Ураховуючи вищезазначене, Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач не довів факт використання позивачем найманої праці та правомірність своїх дій при винесенні постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №ТР725/40/АВ/ТД-ФС від 27 червня 2018 року на ФОП ОСОБА_1 , а тому спірну постанову обґрунтовано скасовано.
Також погоджується з висновком судів попредніх інстанцій про стягнення з відповідача 6000 грн понесених судових витрат на правову допомогу, які підтверджені розрахунком вартості правової допомоги від 31 жовтня 2018 року та актом приймання-передачі наданих послуг.
18. Доводів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій скаржником не наведено.
19. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
20. Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно статті 350 КАС України (у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року) є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 139, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
Касаційну скаргу управління Держпраці у Тернопільській області залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: А.А. Єзеров С.М. Чиркін