30 листопада 2022 року
м. Київ
справа №440/655/21
адміністративне провадження № К/9901/45735/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В. М.,
суддів: Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 (у складі колегії суддів: Любчич Л. В., (суддя-доповідач), Спаскіна О. А., Русанової В. Б. ) у справі № 440/655/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19.10.2020 № 24 про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років;
- зобов'язати відповідача здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), статті 86 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 25.09.2020 № 21-592вих20 без обмеження її максимального розміру з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 10.10.2020 № 24.
- зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 13.12.2019 відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 25.09.2020 № 21-592вих20 та провести виплати з урахуванням фактично сплачених сум;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Другого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021:
- задоволено клопотання ГУ ПФУ в Полтавській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 у справі № 440/655/21;
- поновлено скаржнику процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 по справі № 440/655/21;
- відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору;
- апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та запропоновано усунути недоліки апеляційної скарги шляхом направлення до апеляційного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 1362 гривні.
В подальшому, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021, відкрито апеляційне провадження на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 у цій справі.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 клопотання позивача про закриття апеляційного провадження задоволено та закрито апеляційне провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Задовольняючи клопотання позивача та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на підтвердження повноважень особи яка звернулася з апеляційною скаргою до матеріалів скарги долучено копію довіреності на ім'я Сиромятнікової Т.О. , виданої начальником ГУ ПФУ Тараторіним В.Н. та засвідчену начальником загального відділу Зінченко С.М. Проте до апеляційної скарги не додано доказів на підтвердження повноважень Зінченка С.М. на посвідчення копій довіреностей, виданих начальником ГУ ПФУ в Полтавській області. Окрім того, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно із відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, осіб, які можуть здійснювати самопредставництво ГУ ПФУ в Полтавській області зазначено серед інших Сиромятнікову Т.О., але з обмеженням у праві підпису документів які подаються до органів судової влади, апеляційних та касаційних скарг. У підсумку дійшов висновку, що особою, яка підписала апеляційну скаргу, не надано доказів, які б свідчили про наявність у неї повноважень на вчинення процесуальних дій від імені скаржника в розумінні статті 59 КАС України тому апеляційне провадження підлягає закриттю, оскільки апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
Не погодившись з такою ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 та направити справу на новий розгляд до цього ж суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права, що призвело до неправильних висновків про наявність підстав для закриття . Зазначає, що вирішенню питання про відкриття апеляційного провадження передувало залишення апеляційної скарги відповідача без руху. При цьому в ухвалі про залишення апеляційної скарги суд не вказував на такий недолік як відсутність документів, що підтверджують повноваження Зінченка С.М. посвідчувати копію довіреності від імені суб'єкта владних повноважень. Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в матеріалах справи належно оформлених доказів про наявність у представника відповідача права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а відтак і про наявність підстав для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 305 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали.
Позивачем поданий відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
Частиною 1 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із частиною 3 статті 55 КАС України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Пунктом 1 частини 1 статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Приписами частини 3 статті 59 КАС України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Відповідно до частини 6 статті 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Згідно із частиною 8 статті 59 КАС України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Як вбачається з матеріалів справи апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області подано та підписано представником Сиромятніковою Т.О. До апеляційної скарги додано світлокопію довіреності від 28.12.2020 № 2773/08-16 на ім'я Сиромятнікової Т.О., видану начальником ГУ ПФУ в Полтавській області - В. Тараторіним.
Подана до апеляційного суду світлокопія довіреності засвідчена відбитком печатки, має відмітку, що складається зі слів «Згідно з оригіналом», підпису особи, яка засвідчила копію, її ініціалів та прізвища ( Зінченко С.М. ), посади (начальник загального відділу), дати засвідчення копії (09.04.2021).
Оцінюючи доводи касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду зазначає, що питання належного посвідчення довіреностей, наданих до суду представником органу державної влади, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду в справі № 826/5500/18.
У постанові від 04.12.2019 у справі № 826/5500/18 Велика Палата Верховного Суду, виходячи з нормативного регулювання, наведеного в пунктах 16 - 23 цього рішення, дійшла висновку, що вимога обов'язкового подання до суду лише оригіналу довіреності на підтвердження повноважень представника і думка про допустимість засвідчення копії такого документа лише суддею не ґрунтується на чинному процесуальному законодавстві України, адже відповідно до наведеної вище частини п'ятої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті визнає правомірним також інший порядок засвідчення «визначений законом».
Визначаючи чи у законний спосіб здійснено засвідчення копії довіреності, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду. У разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов'язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.
Тлумачення положень статті 59 КАС України в протилежному аспекті, на думку Великої Палати Верховного Суду, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов'язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності вважаються, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.
Отже, представник юридичної особи або державного органу вправі подавати копію довіреності на підтвердження своїх повноважень, така копія довіреності може бути засвідчена ним самостійно, але беззаперечним є той факт, що в такому разі копія довіреності, долучена до матеріалів справи, має бути засвідчена або самостійно представником, або суддею.
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що у цьому випадку представником відповідача - Сиромятніковою Т.О. до апеляційної скарги додано світлокопії довіреності яка посвідчена не нею особисто, а начальником загального відділу - Зінченком С.М., проте до матеріалів апеляційної скарги не надано підтвердження щодо повноважень Зінченка С.М. на посвідчення копії довіреності, виданої начальником ГУ ПФУ в Полтавській області.
Суд апеляційної інстанції скористався процесуальною можливістю та пересвідчився у наявності повноважень Сиромятнікової Т.О. на підписання апеляційної скарги в порядку самопредставництва юридичної особи, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Із відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, осіб, суд встановив, що серед осіб, які можуть здійснювати самопредставництво ГУ ПФУ в Полтавській області зазначено Сиромятнікову Т.О., проте з обмеженням у праві підпису документів, які подаються до органів судової влади, апеляційних та касаційних скарг.
Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази належного представництва Сиромятнікової Т.О. у суді першої інстанції.
За встановлених обставин у цій справі Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що особа, яка підписала апеляційну скаргу, не надала доказів, які б свідчили про наявність у неї повноважень на вчинення процесуальних дій (підписання, подання апеляційної скарги) від імені скаржника в розумінні статті 59 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 305 КАС України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції правомірно закрив апеляційне провадження у цій справі, оскільки скарга підписана та подана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено належним чином.
Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення та фактично зводяться до переоцінки доказів та обставин установлених у цій справі, що не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі № 440/655/21 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
Судді В. М. Шарапа
В. М. Кравчук
С. М. Чиркін