79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.07.10 Справа№ 6/72
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вєк Технолоджі”, м.Львів
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго”, м.Львів
про зобов'язання укласти договір
Суддя: Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.
Представники:
від позивача: Єграшин О.О.
від відповідача : Борис В.Ю.
Представникам сторін, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Вєк Технолоджі” до Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” про зобов'язання укласти договір на передачу електричної енергії №36 від 26.11.2009р.
Ухвалою суду від 30.04.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.05.2010р. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 25.05.2010р. розгляд справи відкладено на 07.06.2010р. Ухвалою голови господарського суду Львівської області від 07.06.2010р. строк вирішення спору у справі №6/72 продовжено на один місяць - до 26.07.2010р. Ухвалою суду від 07.06.2010р. розгляд справи відкладено на 22.07.2010р. та зобов'язано позивача виконати вимоги ухвали суду від 25.05.2010р., тобто надати суду копію договору з споживачем, а відповідача - направити копії документів, долучених до відзиву на позов. Ухвалою суду від 22.07.2010р. розгляд справи відкладено на 26.07.2010р., та повторно зобов'язано позивача виконати вимоги ухвали суду від 25.05.2010р.
В судовому засіданні 26.07.2010р. за згодою представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, заяві б/н та дати (зареєстрована канцелярією суду 23.07.2010р. за № 13953) та поясненнях, наданих в судових засіданнях, зокрема покликався на те, що позивач неодноразово звертався до відповідача за укладенням договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами №36 від 26.11.2009р., проте такий договір не був укладений. Просить позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема покликається на те, що укладенню договору на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами передує укладення позивачем договору купівлі-продажу електроенергії із споживачем, який позивач не укладав. Також покликається на те, що власником місцевих (локальних) електромереж є не тільки відповідач, але також і ДТГО “Львівська залізниця”, ТзОВ “Енергія-Новояворівськ”, ЗАТ “Енергія - Новий Розділ”, а тому певний споживач може не бути приєднаний до мереж відповідача і, відповідно, ВАТ “Львівобленерго” не зможе передавати йому електричну енергію. Просить у позові відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, , суд встановив наступне:
Листами №92/09 від 11.09.2009р., №104/10 від 08.10.2009р., №124/11 від 26.11.2009р., №36/03 від 30.10.2010р. позивач надсилав відповідачу проект договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами №36 від 26.11.2009р.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем листів №104/10 від 08.10.2009р., №124/11 від 26.11.2009р., №36/03 від 30.10.2010р. Як вбачається з матеріалів справи відповідач не отримував від позивача листа №92/09 від 11.09.2009р.
Як вбачається з листів відповідача №112-0249 від 21.01.2010р. та №112-1954/2 від 23.04.2010р. договір №36 від 26.11.2009р. між сторонами не був укладений у зв'язку з відсутністю у позивача конкретного споживача, якому відповідач згідно договору зобов'язаний був би передавати електроенергію своїми електромережами.
У відповідь на лист відповідача №112-0249 від 21.01.2010р. позивач у своєму листі №36/03 від 30.10.2010р. не заперечив проти необхідності укладення договору купівлі-продажу електричної енергії з конкретним споживачем, зазначив про укладення такого договору, однак жодної інформації про такий не надав.
Суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
Позивач - ТзОВ “Вєк Технолоджі” - є ліцензіатом з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом у відповідності до ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ України) №220899.
ТзОВ “Вєк Технолоджі” як суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом у своїй діяльності зобов'язаний керуватися Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, які затверджені постановою НКРЕ України №36 від 12.08.1996р.
Пункт 3.4.2. вищевказаних Умов та Правил передбачає, що ліцензіат повинен діяти згідно із законодавством України та нормативно-технічними документами.
Так, відповідно до п.2.4. Умов та Правил постачальник електричної енергії за нерегульованим тарифом укладає договір про передачу його електричної енергії до споживачів з власником місцевих (локальних) електромереж.
Також абз. 1 п.9.2. Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996р. (в редакції постанови НКРЕ України №910 від 17.10.2005р.) передбачає, що постачальник електричної енергії за нерегульованим тарифом зобов'язаний укласти відповідний договір з електропередавальною організацією щодо передачі електричної енергії до мереж споживача, з яким укладено договір про купівлю-продаж електричної енергії.
З правового аналізу вищевказаних норм чинного законодавства України суд приходить до висновку, що при передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами об'єктивно присутній конкретний споживач та що право укласти відповідний договір з електропередавальною організацією на передачу електричної енергії до мереж споживача виникає у постачальника електроенергії за нерегульованим тарифом виключно після укладення договору купівлю-продажу електричної енергії із конкретним споживачем електричної енергії.
Таким чином, укладення договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами №36 від 26.11.2009р. між сторонами спору є можливим виключно після укладення договору купівлі-продажу електричної енергії між позивачем та конкретним споживачем, який об'єктивно присутній при передачі електроенергії електромережами відповідача.
На вимоги ухвал суду від 07.06.2010р. та 22.07.2010р. позивач не надав суду копію договору купівлі-продажу електричної енергії із конкретним споживачем. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що такі договори із споживачами були укладені на момент звернень позивача до відповідача з листами про укладення договору №36 від 26.11.2009р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ТзОВ “Вєк Технолоджі” не уклало жодного договору купівлі-продажу електричної енергії із споживачами, які приєднані до електромереж ВАТ “Львівобленерго”, а відповідно у постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом немає споживачів, яким відповідач згідно договору №36 зобов'язаний і міг би передавати електроенергію своїми електромережами.
Оскільки позивач не уклав жодних договорів купівлі-продажу електричної енергії із конкретними споживачами, які об'єктивно присутні під час передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами, що є обов'язковою умовою укладення договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами №36 від 26.11.2009р. з відповідачем, суд приходить до висновку, що у позивача немає жодних правових підстав зобов'язувати відповідача укласти договір №36 від 26.11.2009р.
Суд відхиляє доводи позивача про ухилення відповідача від укладення договору №36 від 26.11.2009р., оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не заперечував проти укладення договору №36 за умови укладення позивачем згідно вимог абз. 1 п. 9.2. Правил користування електричною енергією договорів купівлі-продажу із конкретними споживачами. В свою чергу, позивач, звертаючись із своїми листами до відповідача за укладенням договору, не уклав договори купівлі-продажу електричної енергії із конкретним споживачем, що є необхідною умовою укладення договору №36 від 26.11.2009р. із відповідачем.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49,82, 84 ГПК України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суддя