30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 620/15545/21
адміністративне провадження № К/990/20548/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Стеценка С.Г., Мороз Л.Л.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 620/15545/21
за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Прилуцького нотаріального округу Чернігівської області Шрайбера Віталія Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство (далі - ДП) «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Епель О.В., суддів Губської Л.В., Карпушової О.В.,
І. РУХ СПРАВИ
1. 02.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію від 04.10.2021 № 1000421070022000259, проведену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) приватним нотаріусом Прилуцького нотаріального округу Чернігівської області Шрайбером В.В. щодо ДП «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України, «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав на те, що оспорювана реєстраційна дія була вчинена відповідачем усупереч вимог Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV), що призвело до порушення його прав як директора ДП «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України.
2. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 04.01.2022 задовольнив позовні вимоги.
3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.07.2022 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. 04.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норми процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 - залишити в силі.
5. Верховний Суд ухвалою від 17.08.2022 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що 23.09.2021 відбулося засідання Конкурсної комісії з обрання директора ДП «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України. За результатами конкурсу переможцем конкурсу визнано ОСОБА_1
24.09.2021 на підставі наказу Національної академії аграрних наук України № 389-к ОСОБА_1. призначено директором ДП «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України з 27.09.2021 та укладено контракт з 27.09.2021 по 27.09.2024.
28.09.2021 до ЄДРПОУ було внесено запис №1000421070021000259 про призначення ОСОБА_1 директором ДП «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України.
04.10.2021 приватний нотаріус Прилуцького нотаріального округу Чернігівської області Шрайбер В. В. вніс до ЄДРПОУ запис під № 1000421070022000259, згідно з яким було змінено запис в графі «керівник», замість ОСОБА_1 вказано директором Половіка М.В. щодо юридичної особи ДП «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України.
ОСОБА_1 , вважаючи таку реєстраційну дію від 04.10.2021 за № 1000421070022000259 протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що спірна реєстраційна дія була вчинена відповідачем за відсутності повного пакету необхідних документів та на підставі рішення суду, яке не є виконавчим документом. При цьому, суд зазначив, що приватний нотаріус мав би зупинити розгляд документів, поданих заявником та надіслати ОСОБА_2 повідомлення про необхідність подання додаткових документів та у випадку неусунення підстави для зупинення розгляду вже поданих документів відмовити у проведенні реєстраційних дій, у зв'язку з чим спірний запис підлягає скасуванню.
8. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що спірна реєстраційна дія вчинена відповідачем на підставі належним чином завіреної копії судового рішення, допущеного до негайного виконання у відповідній частині (щодо поновлення ОСОБА_2 на займаній посаді), та за наявності повного пакету документів, визначеного Законом № 755-IV.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №826/15796/15 щодо наявності у держаного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) правових підстав для обов'язкового залишення поданих позивачем документів для проведення реєстраційної дії «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» без розгляду з підстав подання документів не в повному обсязі.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
11. Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд цієї справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
12. З такими висновками судів колегія не погоджується з огляду на таке.
13. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1650 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
15. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
16. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
17. Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
18. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
19. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.
20. Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 у справі №1340/3580/18 та інших Велика Палата дійшла наступних висновків:
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.».
21. Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.
22. Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
23. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
24. Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
25. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
26. Частинами першою та другою статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
27. Так, у справі, яка розглядається спір виник щодо реєстраційної дії державного реєстратора стосовно внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів, наслідком якої, на думку позивача, є незаконна зміна керівника ДП «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України, оскільки на цю посуду його було призначено у законний спосіб за результатами конкурсу.
28. Отже, спірні правовідносини фактично виникли між позивачем, ДП «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України та ОСОБА_2 щодо зміни керівника юридичної особи, а тому дії державного реєстратора з внесення змін до ЄДР до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме вчинення запису про зміну керівника юридичної особи, підписанта з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , у цих відносинах є похідними.
29. Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв'язку з незгодою позивача із прийнятим державним реєстратором рішенням про реєстрацію змін до відомостей про іншу юридичну особу й покликані фактично відновити попередню реєстрацію інформації про керівника ДП «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України, тому такі правовідносини не пов'язані із захистом прав ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин.
30. Отже, звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом зумовлене порушенням, на його думку, приватного права, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
31. Така правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 160/1794/19.
32. Ураховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, Верховний Суд дійшов до висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини стосуються прав учасників справи, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності юридичної особи, оскільки звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його права, пов'язаного з керівництвом ДП «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
33. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
34. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
35. За змістом пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і закрити провадження у справі.
36. Частиною першою статті 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю (.....) і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
37. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
38. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Верховний Суд, дійшов висновку про необхідність скасування постановлених у справі судових рішень із закриттям провадження в адміністративній справі.
Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 620/15545/21, провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Прилуцького нотаріального округу Чернігівської області Шрайбера Віталія Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, а провадження у справі - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до цивільної юрисдикції та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіА.І. Рибачук С.Г. Стеценко Л.Л. Мороз