30 листопада 2022 року
Київ
справа №300/2187/21
адміністративне провадження №К/990/32107/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі № 300/2187/21 за первісним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
18.11.2022 до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник, ОСОБА_1 ) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022. Касаційну скаргу направлено до суду поштою 14.11.2022.
ОСОБА_1 11.10.2022 вже звертався до суду з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022. Верховний Суд ухвалою від 18.10.2022 касаційну скаргу повернув на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила обґрунтування підстав для касаційного оскарження судового рішення. Копію цієї ухвали суду скаржник отримав 25.10.2022.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою 14.11.2022, суд виходить з такого.
1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що постанова апеляційного суду ухвалена 07.09.2022, повний її текст складено 19.09.2022, відповідно останнім днем для оскарження цього рішення з урахуванням вихідних було 19.10.2022. Однак, касаційну скаргу у цій справі направлено до суду поштою лише 14.11.2022, тобто з пропуском строку встановленого для цього, однак, скаржник не порушує питання про його поновлення.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на те, що скаржником не порушується питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з метою надання скаржнику часу для подання відповідної заяви про поновлення порушеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску.
2. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Проте скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2022 - не більше 49620 грн).
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11350 грн).
Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Зустрічний позов у цій справі заявлено фізичною особою у 2021 році. Постановою суду апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2018 №0015351306, від 05.09.2018 №0015171306, від 05.09.2018 №0015161306, від 05.09.2018 №0015241306, від 05.09.2018 №0015181306, від 05.09.2018 №0015191306, від 06.09.2018 №0015421306, від 05.09.2018 №0015201306, від 06.09.2018 №0015461306, від 06.09.2018 №0015451306 (на загальну суму 2205075,68 грн) відмовлено. За подання позову в цій частині вимог сплаті підлягав судових збір, обмежений максимальним розміром, - в сумі 11350 грн (2205075,68 грн х 1% > 5 РПМПО).
Отже, за подання касаційної скарги на судове рішення в частині цих відмовлених позовних вимог майнового характеру сплаті підлягає судовий збір в сумі 22700,00 грн (11350 грн х 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
3. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Повертаючи попередню касаційну скаргу, Верховний Суд роз'яснив скаржникові, що системний аналіз статей 328 і 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення про відмову у задоволенні позову і ухвалення нового про його задоволення має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для відмови у задоволенні позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
Зміст вдруге поданої касаційної скарги є майже ідентичним до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою. Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, наводить постанови Верховного Суду, у яких здійснювалася оцінка підстав для призначення перевірки, яка встановлена підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України в той час, як у цій справі перевірку призначено на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 73.3 статті 73 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, скаржник наполягає на неправильно здійсненій судом апеляційної інстанції оцінки наявного в матеріалах справи запиту про надання документів. На переконання скаржника, запит був оформлений неналежним чином, а тому перевірка була призначена протиправно.
Суд апеляційної інстанції, оцінивши наявний в матеріалах справи запит, дійшов висновку, що він визначав конкретні підстави, чітко окреслені обставини, які вказували на порушення платником податків податкового законодавства. Проаналізувавши зміст запиту та наданих скаржником пояснень та документів, суд апеляційної інстанції погодився з аргументами контролюючого органу, що платником надано неповну відповідь про використання та наявність ТМЦ, не надано копій запитуваних документів, які стосуються отриманих доходів та понесених видатків, а тому наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки прийнято за наявості підстав та умов, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, із дотриманням яких законодавець пов'язує можливість проведення такої. Суд зазначив, що оскільки перевірка проводилась в період з 30.07.2018 по 07.08.2018, ФОП ОСОБА_1 , ознайомившись з наказом про проведення такої до початку перевірки, то він не був позбавлений права надавати відповідні пояснення та документи протягом періоду проведення перевірки. До того ж, 30.07.2018 скаржник подав заяву про проведення документальної позапланової перевірки в приміщенні ГУ ДФС в Івано-Франківській області.
Тобто, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач дотримався вимог ПК України, а тому підстави для визнання перевірки незаконною відсутні. Також суд зазначив, що підставами для скасування податкових повідомлень-рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, однак, скаржник не обґрунтовує помилковість або неможливість його врахування у цій справі.
Посилаючись на постанови Верховного Суду, скаржник не зазначає обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, зокрема, конкретної норми права, яку неправильно було застосовано судом апеляційної інстанції у розрізі кожного з висновків суду апеляційної інстанції, з якими не погоджується ОСОБА_1 . Не зазначено і в чому полягає подібність правовідносин у справах в той час, як здебільшого правовідносини у справах є відмінними або в підставах, з яких було призначено перевірку, або в межах висновків, які стали підставою для задоволення позову.
Так, до прикладу у справі № 520/8836/18, на постанову Верховного Суду від 22.09.2020 у якій посилається скаржник, поряд із обставинами проведення виїзної перевірки у приміщенні контролюючого органу були встановлені обставини порушення контролюючими органами інших норм ПК України, які вплинули на реалізацію платниками податків своїх прав, зокрема, з надання необхідних для перевірки документів, що, відповідно, впливає на висновки контролюючого органу, здійснених за наслідками такої перевірки.
Слід зазначити, що різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень, якими позовні вимоги платників податків були задоволені не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.
Суд звертає увагу, що питання можливості проведення виїзної перевірки фізичної особи-підприємця за місцезнаходженням контролюючого органу також було предметом розгляду Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі №440/1961/19.
Посилання скаржника на пункти 1 і 4 частини другої статті 353 КАС України не містять достатніх обґрунтувань, окрім загальних посилань, пов'язаних саме з оцінкою наявних в матеріалах справи доказів, а не їх не дослідження. Які обставини суд встановив на підставі недопустимих доказів і чому, на переконання скаржника, такі є недопустимими, касаційна скарга також не містить.
Колегія суддів зазначає, що з касаційної скарги не можливо встановити, чому скаржник не погоджується з додатковою постановою апеляційного суду.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Аналогічно попередній касаційній скарзі, доводи повторно поданої зводяться до надання судом апеляційної інстанції неправильної правової оцінки встановленим обставинам у справі у сукупності із наданими доказами, що не відповідає правовому змісту пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 329, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі № 300/2187/21 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- подати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням відповідних доказів на їх підтвердження;
- надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI;
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.В. Дашутін М.М. Яковенко