ф
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа №817/1550/16
адміністративне провадження №К/9901/32146/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г., розглянувши клопотання Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про зупинення виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року і постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі за позовом начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило Іванни Василівни про визнання протиправною бездіяльності, стягнення винагороди, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року в справі №817/1550/16 за позовом начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило Іванни Василівни про визнання протиправною бездіяльності, стягнення винагороди, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Разом з касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Рівненській області подано клопотання про зупинення виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року і постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року.
Проаналізувавши клопотання скаржника, суддя-доповідач дійшов висновку про його необґрунтованість, з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Приписами частини першої статті 375 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 340 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.
Частиною третьою статті 372 КАС України встановлено, що виконання судового рішення може бути зупинене у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною п'ятою статті 372 КАС України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У зв'язку з цим, сподівання та припущення заявника стосовно результатів касаційного розгляду справи не можуть бути безумовною підставою для зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили.
Верховний Суд також виходить з того, що для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як винятковий захід, повинні бути поважні причини. Відповідна заява повинна бути мотивована, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін, а також не порушувати прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об'єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат; існуватимуть перешкоди для застосування або буде неможливим застосування передбаченого статтями 380 та 381 КАС України механізму повороту виконання судового рішення.
Суд враховує, що розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Hornsby v. Greece» (№ 18357/91 п. 40), «Деркач та Палек проти України» (№ 34297/02 та № 39574/02, п. 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок ("Immobiliare Saffi v. Italy" № 22774/93 п. 74).
Отже, для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як виняток, повинні бути вагомі причини. Сподівання і припущення скаржника на певні результати касаційного розгляду справи не можуть бути підставою для зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Це правило стосується, в тому числі й обставин, якими сторона обґрунтовує клопотання про зупинення виконання судових рішень на стадії касаційного провадження.
З аналізу клопотання та заперечень, переконливих доводів та підстав для зупинення виконання судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 329 - 332, 334, 335, 338, 340, 372, 375 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотання Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про зупинення виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року і постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі за позовом начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило Іванни Василівни про визнання протиправною бездіяльності, стягнення винагороди, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк