"01" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1017/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, проспект Перемоги, буд. 14) в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, буд.4)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія Сабсоіл" (43000, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Лідавська, буд. 2)
про стягнення 5253,71 грн
Історія справи.
1. Короткий зміст позовних вимог.
31.05.2022 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія Сабсоіл", в якій просить суд стягнути з відповідача основну суму боргу - 4488 грн, інфляційні нарахування - 665,01 грн, 3% річних - 100,7 грн. а також судові витрати.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 за даним позовом відкрито провадження у справі № 916/1017/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Крім того, зазначеною ухвалою суду було зобов'язано відповідача повідомити суду офіційну електронну адресу та (або) адресу електронної пошти в порядку ст.ст.6, 162, 165 ГПК України.
Ухвала суду від 02.06.2022 була надіслана позивачу у його електронний кабінет, відповідачу - на визначену у позовній заяві електронну адресу, а також засобами поштового зв'язку на юридичну адресу. Відповідна ухвала була отримана відповідачем, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (а.с.93).
Згідно з ч.ч.5,7 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від відповідача справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути дану справу в межах розумного строку.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Доводи Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту).
14.06.2021 між ДП "Адміністрація морських портів України" в особі ДП "АМПУ" та ТОВ "Сервісна компанія Сабсоіл" укладено договір поставки №37-В-АМПУ-21, згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов'язався оплачувати товар. Умовами договору також покладено на сторін, що беруть участь у бункеруванні, обов'язок вживати всі необхідні заходи, в тому числі призначати відповідальних осіб та здійснювати організацію посту із засобами з ліквідації можливого розливу нафтопродуктів та пожежогасіння.
З метою належного виконання договору та приписів обов'язкових постанов відповідач звертався до Ізмаїльської філії позивача листами №0607/21 від 06.07.2021, №1008/21 від 10.08.2021, №2608/21 від 26.08.2021, №0109/21 від 01.09.2021 та 1609/21 від 16.09.2021 з проханням дозволити бункерування суден позивача, а саме суден: «Айдар», «Лоцман Ємельянов», «Інгульський» за схемою згідно п. 14 додатку № 3 до договору «автоцистерна - судно покупця» на причалах Ізмаїльської філії та забезпечити проведення операції, в тому числі, пожежними нарядами та боновим загородженням під час бункерування. Відповідачем гарантовано оплату зазначених у листах послуг.
Ізмаїльською філією за вищезазначеними заявками надавались послуги з забезпечення пожежними нарядами (чергування пожежного фахівця при проведенні вогневих та пожежонебезпечних робіт на судні) та послуги з постановки, зняття бонових загороджень та нагляду за боновими загородженнями під час бункерувальних операцій з автоцистерн ТОВ "Сервісна компанія Сабсоіл". Надані Ізмаїльською філією позивача послуги прийняті ТОВ "Сервісна компанія Сабсоіл" у повному обсязі, що підтверджено підписом та печаткою відповідача в актах прийому-передачі наданих послуг.
Предметом цього позову є послуги, надані позивачем згідно заявки ТОВ "Сервісна компанія Сабсоіл" №1008/21 від 10.08.2021 щодо бункерування суден «Інгульський» та «Айдар», а саме забезпечення під час бункерувальної операції зазначених суден пожежним нарядом та боновим загородженням.
За результатами наданих за вказаною заявкою послуг з постановки, зняття бонових загороджень та нагляду за боновими загородженнями під час бункерувальної операції, Ізмаїльською філією Позивача виставлені рахунки: № 2736/44 від 10.08.2021, № 2737/44 від 10.08.2021, № 2738/44 від 10.08.2021, які були повністю оплачені відповідачем.
Крім того за результатами наданих за вказаною заявкою послуг з чергування пожежного фахівця при проведенні вогневих та пожежонебезпечних робіт на судні під час бункерувальної операції сторонами підписано акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2729/13 від 12.08.2021 та №2724/13 від 12.08.2021. Ізмаїльською філією виставлено рахунки № 2729/13 від 12.08.2021 на суму 1584,00 грн та № 2724/13 від 12.08.2021 на суму 2904,00 грн, які не оплачені відповідачем.
З метою здійснення досудового врегулювання спору позивачем було направлено вимогу на адресу відповідача №42/14-01-06/Вих від 12.01.2022 про сплату виниклої заборгованості, яка станом на 16.05.2022 не отримана відповідачем та повернена на адресу відправника у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується інформацією, отриманою за трекінг-номером відправлення №6860913448970 та довідкою про причини повернення посилання.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
Як встановлено судом, 14.06.2021 між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія Сабсоіл" (постачальник) було укладено договір поставки №37-В-АМПУ-21 (а.с.20-30), відповідно до умов п.1.1. якого відповідач як постачальник зобов'язався поставляти покупцю товар: за кодом ДК 021:2015 09130000-9 “Нафта і дистиляти” (дизельне паливо наливом), а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2. договору найменування, кількість та ціна на товар, що поставляється згідно з цим договором, визначені у специфікації (додаток № 1 до цього договору) (специфікація), яка є невід'ємною частиною цього договору.
За умовами п. 1.4. договору покупець розподіляє кількість товару, зазначену у Специфікації, між відокремленими підрозділами (філіями) покупця (філії), перелік яких визначений у додатку № 2 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору, в межах загальної кількості відповідного найменування товару, шляхом зазначення у замовленні (додаток № 3 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору) кількості товару, необхідної до постачання.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця, отриманих постачальником протягом строку дії цього договору.
Згідно з п. 5.2. договору місця та спосіб поставки товару: регіони України на умовах поставки DDP (Інкотермс-2010), за адресами згідно з додатком № 3 до цього договору.
В п.5.6.2 договору визначено, що датою поставки покупцю товару (партії товару) є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної.
Відповідно до п. 5.7. договору поставка товару здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України в галузі охорони навколишнього природного середовища, правил протипожежної безпеки та інших нормативно-правових документів.
Згідно з п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару (партії товару) у строки та порядку, встановлені цим договором.
В п. 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, якщо такі є, у випадках ,передбачених чинним законодавством України, і діє до 30.09.2021 включно, а в частині здійснення розрахунків покупцем за поставлений товар - до повного виконання зобов'язань.
Взаємовідносини Сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України (п.11.5. Договору).
Відповідно до п.14.1-14.4 зазначеного договору невід'ємною частиною цього договору є специфікація (додаток № 1 до цього договору), відокремлені підрозділи (філії) покупця (додаток № 2 до цього договору), перелік місць та способів поставки товару (додаток № 3 до цього договору) та форма замовлення (додаток № 4 до цього договору).
Як встановлено судом, на виконання умов вказаного вище договору сторонами було узгоджено та затверджено специфікацію (додаток № 1 до договору) (а.с.31), відокремлені підрозділи (філії) покупця (додаток № 2 до договору) (а.с.32-33), перелік місць та способів поставки товару (додаток № 3 до договору) (а.с.34-36) та форму замовлення (додаток № 4 до цього договору) (а.с.37).
У специфікації сторони визначили найменування товару: Дизельне паливо (зимове/літнє), кількість: 702786 кг, ціну товару - 15 949 728,27 грн та ПДВ - 3189945,65 грн.
Згідно додатку №2 до зазначеного договору Відокремленим підрозділом покупця є Ізмаїльська філія ДП “АМПУ” (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська область, місто Ізмаїл, вул. Лукі Капікраяна, буд.4).
Відповідно до додатку №3 до зазначеного договору місцем поставки (передачі) товару, в тому числі є: 68609, Одеська область, місто Ізмаїл, вул. Лукі Капікраяна, буд. 4, причали, які знаходяться на території морського порту Ізмаїл.
З метою належного виконання договору відповідач звертався до Ізмаїльської філії позивача листами №0607/21 від 06.07.2021 (а.с.40), №1008/21 від 10.08.2021 (а.с.41), №2608/21 від 26.08.2021 (а.с.48), №0109/21 від 01.09.2021 (а.с.49) та №1609/21 від 16.09.2021 (а.с.50) з проханням дозволити бункерування суден, а саме суден: “Айдар”, “Лоцман Ємельянов”, “Інгульський” за схемою згідно “автоцистерна - судно покупця” на причалах Ізмаїльської філії та забезпечити під час бункерувальної операції пожежний нагляд і бонові загородження, згідно обов'язкових постанов порту. У вказаних листах відповідачем гарантовано оплату означених послуг.
Необхідно зазначити, що відповідно до п. 11.2.6 Обов'язкових постанов по порту Ізмаїл, зареєстрованих в Головному територіальному управлінні юстиції в м. Києві 12.08.2016 р. №100/1413 (витяг а.с.38-39), сторонами, що беруть участь у бункеруванні, мають бути вжиті всі необхідні заходи, в тому числі призначення відповідальних осіб та організація посту із засобами з ліквідації можливого розливу нафтопродуктів та пожежогасіння. Дотримання обов'язкових постанов є обов'язковим в силу приписів ст. 17 Закону України “Про морські порти України” від 17.05.2012 р. № 4709-VI.
Як встановлено судом, на підставі заявки вих. №1008/21 від 10.08.2021 позивачем було надано відповідачу наступні послуги: постановка та зняття бонових загороджень, нагляд за боновими загородженнями та виставлено рахунки на оплату №2736/44 від 10.08.2021 на суму 7 112,59 грн (а.с.53), 2737/44 від 10.08.2021 на суму 4 511,57 грн (а.с.56), №2738/44 від 10.08.2021 на суму 3821,06 грн (а.с.58), які були оплачені відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.54, 57, 59).
Крім того на підставі заявки вих. №1008/21 від 10.08.2021 позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги чергування пожежного фахівця при проведенні вогневих та пожежонебезпечних робіт на судні, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2729/13 на суму 1584 грн (а.с.42) та №2724/13 від 12.08.2021 на суму 2 904 грн (а.с.44), які містять підписи та печатки сторін.
У позовній заяві позивачем зазначено, що ним на підставі актів №2729/13 та №2724/13 було виставлено відповідачу рахунки на оплату на вказані в актах суми (а.с.43, 45).
Досліджуючи відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт, суд вказує, що останні містять посилання на рахунки №2724/13 від 12.08.2021 та №2729/13 від 12.08.2021, що свідчить про обізнаність відповідача про такі рахунки.
Доказів оплати наданих послуг матеріали справи не містять.
Як вказує позивач, з метою досудового врегулювання спору ним на адресу відповідача було направлено вимогу про оплату заборгованості. Досліджуючи надану позивачем копію вимоги (а.с.74-78), суд вказує, що остання з поміж інших вимог також містить вимогу про необхідність оплати рахунку №2724/13 від 12.08.2021 на суму 2 904 грн.
У підтвердження направлення вимоги на адресу відповідача позивачем надано суду копію конверту та довідки поштової установи (а.с.79), з яких встановлено обставину направлення листа ТОВ "Сервісна компанія Сабсоіл" на адресу: Волинська обл., місто Луцьк, вул. Лідавська, буд. 2, а також те, що відповідне відправлення вручено не було (підстава: за закінченням терміну зберігання, штепмель поштової установи 25.02.2022).
5. Позиція суду.
5.1. Щодо територіальної юрисдикції.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.
Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За умовами ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
У всіх передбачених приписами ст. 29 Господарського процесуального кодексу України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).
Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (частина п'ята статті 29 Господарського процесуального кодексу України).
Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачені ст. 532 Цивільного кодексу України.
Проаналізувавши заявлені вимоги позивача суд зазначає, що предметом спору є послуги із забезпечення під час бункерувальної операції суден відповідача пожежними нарядами, які через їх особливість фактично можуть бути надані стосовно конкретно визначеного судна.
Враховуючи, що бункерування суден відповідача проводилось на причалі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", суд зауважує, що послуги, які є предметом спору, фактично могли бути надані лише в межах порту, де відбувалось бункерування, а отже пред'явлення позову до Господарського суду Одеської області є правомірним.
5.2. Щодо суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
Пунктом 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У відповідності до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами частини 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. При цьому, згідно частини 2 статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Положеннями ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. При цьому, чинним законодавством обов'язкова письмова форма договору надання послуг не передбачена.
Оцінюючи характер відносин між сторонами, факт надіслання відповідачем заявки з проханням надати послуги, підписання сторонами актів, часткової оплати наданих послуг, суд доходить висновку, що дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 73 ГПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявні в матеріалах справи докази у сукупності, зокрема заявки відповідача, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), платіжні доручення, що підтверджують часткову оплату наданих, а також відсутність жодних заперечень відповідача щодо отримання обумовлених у актах послуг, дозволяють суду зробити висновок про те, що обставина, яка є предметом доведення в рамках даної справи, а саме: факт надання послуг на підставі заявки №1008/21 від 10.08.2021 на суму 4 488 грн, є встановленою.
Враховуючи форму укладеного між сторонами договору, а також те, що строку оплати наданих послуг сторонами письмово погоджено не було, суд погоджується з позицією позивача про необхідність застосування в даному випадку положень ст. 530 ЦК України, ч.2 якої визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, визначаючи момент настання у відповідача обов'язку з оплати наданих послуг, з урахуванням обізнаності відповідача про рахунки, відмітки про які наявні в актах, суд вказує, що обов'язок відповідача з оплати виконаних робіт настав 19.08.2021.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи, що отримання послуг відповідачем має своїм наслідком виникнення у нього обов'язку з їх повної оплати, а також те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 4 488 грн, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, не надав, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) в цій частині цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його вірним в частині нарахованих сум, а вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 665,01 грн та 3% річних у сумі 100,70 грн такими, що також підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія Сабсоіл" (43000, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Лідавська, буд. 2, код ЄДРПОУ 42773964) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, буд.4, код ЄДРПОУ 38728402) основну заборгованість у сумі 4 488 /чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім/ грн, інфляційні нарахування у сумі 665 /шістсот шістдесят п'ять/ грн 01 коп. 3% річних у сумі 100 /сто/ грн 70 коп., судовий збір у сумі 2 481 /дві тисячі чотириста вісімдесят одна/ грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.М. Щавинська