"14" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1347/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
секретар судового засідання: Вакарчук Д.С.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Гусак Олени Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
до відповідача: Державного підприємства «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-А, код ЄДРПОУ 07756801);
про стягнення 84241,07 грн.
1. Суть спору.
Позивач - ФОП Гусак О.В. звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.№1395/22 від 27.06.2022) до відповідача - ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД», в якій просить суд стягнути з останнього 71404,20 грн. - основного боргу, 710,56 грн. - 3% річних, 3188,74 грн. - пені, 8867,57 грн. - інфляційних втрат, а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №343/МТЗ-21 від 15.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 04.07.2022 було залишено без руху позовну заяву (вх.№1395/22 від 27.06.2022) ФОП Гусак О.В. та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
11.07.2022 судом отримано від ФОП Гусак О.В. заяву (вх.№12685/22) про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 18.07.2022 було відкрито провадження у справі №916/1347/22 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.08.2022.
27.07.2022 до суду від ФОП Гусак О.В. надійшла заява (вх.№14545/22) про розгляд справи за її відсутності.
01.08.2022 судом отримано від ФОП Гусак О.В. заяву (вх.№14964/22) про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
04.08.2022 судом отримано від ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» клопотання (вх.№15333/22) про зменшення штрафних санкцій.
08.08.2022 до суду від ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» надійшло клопотання (вх.№15555/22) про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
10.08.2022 судом отримано від ФОП Гусак О.В. заперечення (вх.15833/22) на клопотання про відмову у стягненні або зменшенні штрафних санкцій.
18.08.2022 до суду від ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» надійшло клопотання (вх.№16656/22) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 19.08.2022 було відкладено розгляд справи №916/1347/22 на 19.09.2022.
19.09.2022 судом отримано від ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» клопотання (вх.№19999/22) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 19.09.2022 було відкладено розгляд справи №916/1347/22 на 17.10.2022.
12.10.2022 судом отримано від ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» заяву (вх.№22464/22) про закриття провадження у справі в частині стягнення 71404,20 грн.
Судове засідання, призначене на 17.10.2022 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Невінгловської Ю.М. на лікарняному, про що секретарем судового засідання було складено відповідну довідку.
Ухвалою суду від 20.10.2022 було призначено розгляд справи №916/1347/22 на 14.11.2022.
В судове засідання, призначене на 14.11.2022, позивач не з'явився, однак завчасно повідомив суд про розгляд справи за його відсутності. Відповідач також не з'явився у судове засідання, явку свого уповноваженого представника не забезпечив та не повідомив суд про причини відсутності.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи за наявними матеріалами справи.
Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 14.11.2022 судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 ГПК України.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Доводи ФОП Гусак О.В.
Позивач повідомив, що за договором №343/МТЗ-21 від 15.11.2021 ФОП Гусак О.В. зобов'язався передати, а ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» прийняти та оплатити товар згідно ДК 021:2015 КОД 34731000-0 «Частини повітряних апаратів», конкретна кількість, найменування, номенклатура, вартість та терміни постачання якого вказуються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Як вказує позивач, між сторонами договору було укладено специфікацію №1, якою погоджено поставку товару на суму 71404,20 грн. без ПДВ., на підставі чого ФОП Гусак О.В. було складено рахунок-фактуру №0003008 від 19.11.2021.
За твердженням позивача, за видатковою накладною №0000025 від 19.11.2021 ФОП Гусак О.В. поставила ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» товар на загальну суму 71404,20 без ПДВ разом із всіма товаросупровідними документами, визначеними умовами Договору, в тому числі із актом приймання-передачі №25 від 19.11.2021.
Позивач зазначив, що вказаний товар був повністю отриманий і прийнятий покупцем, претензії щодо цієї поставки не надходили, однак станом на день звернення до суду із цією позовною заявою від відповідача не надходило жодної оплати за поставлений товар, в той час як строк оплати товару сплив 09.02.2022.
Позивач вказує, що протягом 14 календарних днів з моменту поставки покупець мав право проводити вхідний контроль, тобто до 03.12.2021, а з 04.12.2021 розпочався 45-ти денний строк на оплату за товар, який закінчився 09.02.2022, тобто прострочення має місце з 10.02.2022.
Також позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано до стягнення за період з 10.02.2022 по 22.06.2022 3% річних у розмірі 780,56 грн., інфляційні втрати у розмірі 8867,57 грн. та пеню у розмірі 3188,74 грн.
Крім того позивач заперечує проти доводів відповідача щодо можливості зменшення компенсаційних нарахувань та штрафних санкцій та вказує, що прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором №343/МТЗ-21 від 15.11.2021 та підстави для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені виникли до введення на території України воєнного стану. Тобто, на думку позивача, відповідач допустивши суттєве порушення за часів довоєнного стану, наразі намагається використати введення воєнного стану на території України в своїх власних інтересах.
На думку позивача законодавець не передбачив взагалі можливість зменшення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму простроченого грошового зобов'язання у відповідності до ст.625 ЦК України, оскільки такі нарахування не є неустойкою.
Щодо зменшення розміру пені позивач зазначив, що відповідачем не надано доказів наявності у нього скрутного матеріального становища, тяжкого фінансового стану, який заважав йому своєчасно виконати грошове зобов'язання.
Також позивач звертає увагу, що відповідачем не виконано основне зобов'язання до моменту пред'явлення цього позову до суду, відповідач допустив тривале прострочення, а також позивачем заявлено незначний розмір пені.
Позивач вважає, що відсутні виняткові обставини, які б надавали відповідачу право на зменшення пені.
3.2. Доводи ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД».
В ході судового розгляду даної справи відповідачем не заперечувалась сума основного боргу та 12.10.2022 відповідачем було повідомлено про оплату заборгованості за договором №343/МТЗ-21 від 15.11.2021 на користь ФОП Гусак О.В. на суму 71404,20 грн., у зв'язку із чим відповідач просив суд закрити провадження по справі у частині стягнення з ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» основної заборгованості.
Втім відповідачем також подано до суду клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому він просив відмовити в стягненні 3% річних, інфляційних втрат та пені або суттєво зменшити розмір стягнення.
В обґрунтування необхідності зменшення неустойки відповідач зазначив, що позивачем не доведено і взагалі навіть не зазначено факту існування збитків у конкретному розмірі, завданих у результаті існування на його думку порушень з боку покупця, а також факту існування додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення.
Крім того, відповідач вказує, що ним було вжито всіх необхідних заходів щодо виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару на суму 71404,20 грн.
Також відповідач мотивуючи можливість зменшення розміру 3% річних посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у справі №902/417/18 від 18.03.2020, відповідно до якої суд за певних умов може зменшити розмір неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Додатково відповідач повідомив, що ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» включено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України.
Як вказує відповідач, на даний час в Україні введено воєнний стан та 23.04.2022 і 07.05.2022 ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» зазнало ракетних ударів зі сторони Російської Федерації, внаслідок чого отримало пошкодження виробничих ліній.
Крім того, за твердженням відповідача, ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» виконує оборонні державні замовлення, які мають стратегічне значення для України, тому будь-які оборотні кошти будуть витрачені для інтересів держави і оборони України.
Відповідач також частково не погоджується із розміром витрат на професійну правничу допомогу в заявленій позивачем 5000,00 грн. та вважає їх співмірними через нескладність справи, у зв'язку з чим просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.
4. Обставини справи, встановлені судом.
15.11.2021 між ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» (Покупець) та ФОП Гусак О.В. (Продавець) було укладено договір №343/МТЗ-21 за умовами якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець-прийняти та оплатити Товар КОД згідно ДК 021:2015 КОД 34731000-0 «Частини повітряних апаратів». Конкретна кількість Товару, його найменування, номенклатура, вартість та терміни постачання, визначаються на підставі конкурсу № 14391688 від 26.10.2021, проведеного через електронну систему закупівель «Prozzoro» і вказується у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 2.1 договору, якщо між Сторонами не домовлено інше, поставка Товару Покупцю здійснюється на умовах СРТ за адресою: 65121, м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 32-А, склад підприємства Покупця, за рахунок Продавця, відповідно до правил INCOTERMS 2010.
Відповідно до п. 2.3 договору, термін поставки Товару визначений на підставі конкурсу № 14391688 від 26.10.2021 та складає 14 календарних днів, що рахується від дати підписання Сторонами Специфікації, де буде визначено найменування Товару, його номенклатура, кількість, дата виготовлення (при необхідності), термін придатності, який рахується від дати виготовлення та ціна, яка склалася на підставі конкурсу, на умовах заявлених Покупцем в конкурсних пропозиціях. Решту поставок здійснювати партіями за окремим замовленням Покупця з терміном поставки 7 робочих днів з дня отримання заявки.
Як передбачено п. 2.4 договору, Товар за даним Договором повинен постачатись разом з наступними оригіналами документів: накладна; рахунок; документ, що підтверджує якість Товару (Сертифікат, паспорт або інший документ, визначений нормативними документами для конкретного виду Товару).
Перехід права власності на Товар відбувається з моменту, зазначеного сторонами в Договорі. Право власності на Товар переходить Покупцеві після настання наступних обставин: фактичної передачі Товару за кількістю на підставі належно оформлених первинних документів (накладної, товарно-транспортної накладної); фактичної передачі Товару (із супровідною документацією) за якістю у разі позитивного проходження Товаром та відповідною супровідною документацією вхідного контролю па підприємстві Покупця за якістю, комплектністю, кількісно в порядку, визначеному цим Договором. За відсутності будь-якої із вищевказаних обставин, право власності на Товар залишається у Продавця. (п.3.1 договору).
За умовами п. 3.2 договору, датою передачі Товару за кількістю є дата підписання Покупцем накладної щодо приймання Товару на склад Покупця. Датою передачі Товару за якістю є дата позитивного проходження Товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця, зазначена Покупцем у видатковій накладній. При відсутності зауважень до кількості і якості Товару та супровідної документації. Товар рахується прийнятим Покупцем у повному обсязі.
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору, поставка Товару здійснюється за цінами, які визначені на підставі конкурсу № 14391688 від 26.10.2021, що проводився через електронну систему закупівелі «Prozzoro», та вказані в Специфікації і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, міркування, страхування, навантаження, розвантаження та всі інші виграти Продавця пов'язані з виконанням цього Договору. Загальна вартість Договору складає 71404 грн. 20 коп. без ПДВ.
Згідно з п. п. 5.1, 5.2 договору, оплата Покупцем Товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів па поточний рахунок Продавця, згідно рахунку-фактури. Оплата за договором здійснюється окремо по кожній партії Товару, на умовах, визначених конкурсами. Покупець, впродовж 45 банківських днів, які рахуються від зазначеної Покупцем у видатковій накладній дати позитивного проходження Товаром вхідного контролю на підприємстві Покупця перерахує Продавцю суму повної вартості Товару (без урахування ПДВ).
Обов'язок перерахування упродовж 30 робочих днів вартості Товару (без ПДВ) виникає у Покупця з дня наступного за днем позитивного завершення терміну вхідного контролю. Граничний строк проведення Покупцем процедури вхідного контролю визначається цим Договором та не може бути більшим за 14 (чотирнадцять) календарних днів. У разі коли процедуру вхідного контролю не завершено у цей строк, обов'язок перерахування упродовж 30 робочих днів вартості Товару (без ПДВ) виникає у Покупця не пізніше наступного за цим дня і з цього дня Товар вважаєтеся прийнятим Покупцем у повному обсязі за кількістю і якістю. (п.5.3 договору).
Пунктом 8.4 договору передбачено, що за прострочення оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання з оплати Товару припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 12.4 договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором.
Додатком №1 до договору передбачено Специфікацію №1, якою сторони погодили найменування товару, його кількість, вартість та суму у розмір 71404,20 грн. без ПДВ.
19.11.2021 ФОП Гусак О.В. поставила на користь ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» товар на загальну суму 71404,20 грн. разом із супровідною документацією, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткової накладної №0000025 від 19.11.2021 та акту приймання-передачі ТМЦ №25 від 19.11.2021
Також ФОП Гусак О.В, було виставлено ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» рахунок-фактуру №0003008 від 19.11.2021 на суму 71404,20 грн. для оплати поставленого товару.
Як зазначив позивач, відсутність оплати за поставлений товар зі сторони відповідача стало підставою для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» 71404,20 грн. основного боргу, 710,56 грн. 3% річних, 3188,74 грн. пені, 8867,57 грн. інфляційних втрат.
Між тим, судом також встановлено, що в ході судового розгляду відповідачем було сплачено основний борг в сумі 71404,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3150 від 06.10.2022.
5. Позиція суду.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Приписами ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що ФОП Гусак О.В. належним чином виконала умови договору поставки №343/МТЗ-21 від 15.11.2022 щодо своєчасної поставки обумовленого сторонами товару, про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана сторонами видаткова накладна, а також відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо самої поставки, якості товару, строку здійсненої поставки, а також виконання позивачем інших умов договору.
Між тим суд звертає увагу, що відповідачем 06.10.2022 було сплачено основний борг у сумі 71404,20 грн., що свідчить про визнання відповідачем його розміру та про відсутність предмету спору в цій частині.
Відповідно до п.2. ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
На підставі чого, суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» основної заборгованості в розмірі 71404,20 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його обґрунтованим та арифметично правильним.
При цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ставка процентів річних (3%) передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК України) та не є завищеною, а інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України, оскільки такі компенсаційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/9911/21.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати суми боргу, суд вважає обґрунтованими також вимоги позивача про стягнення пені з відповідача. Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені, суд вказує про його правильність.
Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, суд дійшов наступних висновків.
Так, норми матеріального права, а саме ст.233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, суд звертає увагу на тому, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Водночас, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд, дослідивши обставини справи, дійшов висновку, про те, що ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» є підприємством, що належить до об'єктів державної власності із стратегічним значенням для економіки і безпеки України, отже зазначені відповідачем обставини щодо введення в Україні воєнного стану дійсно мають місце та можуть прямо або опосередковано впливати на господарську діяльність відповідача.
Також суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано.
Суд вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.
З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, суд вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права в умовах воєнного стану необхідність зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 100 грн.
При цьому суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних загальна сума яких становить 9648,13 грн. також певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.
Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ФОП Гусак О.В. про стягнення з ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» 3% річних у розмірі 780,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 8867,57 грн. та пені у розмірі 100,00 грн.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно п.2 ч.1, ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
За таких обставин, враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
Також позивачем, крім стягнення витрат по сплаті судового збору, було заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., щодо яких суд зазначає таке.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
При застосуванні критерію у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 904/1169/17 та від 05.03.2020 у справі № 911/471/19.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв'язку із вирішенням спору в суді.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу: як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Такої правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду згідно додаткової постанови від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.
Водночас суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, останній надав суду такі документи:
- копію договору-доручення про надання правової допомоги від 01.06.2022;
- копію додаткової угоди №1 до договору-доручення про надання правової допомоги від 01.06.2022;
- копію акту №ОУ-0000044 приймання-передачі наданої правової допомоги від 01.08.2022;
- копію розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу;
- копію рахунку-фактури №СФ-0000044 від 01.08.2022;
- копію платіжного доручення №61 від 01.08.2022.
Судом встановлено, що 01.06.2022 між Адвокатським Бюро «Сергія Жечева» (Адвокатське бюро) та ФОП Гусак О.В. (Клієнт) було укладено договір-доручення про надання правової допомоги, предметом якого є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Пунктом 3.1 вказаного договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до « 31» грудня 2024 року.
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору-доручення про надання правової допомоги, на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості управи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконанні окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару та узгоджується у розрахунку гонорару. Гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється Актом приймання - передачі наданої правової допомогу.
Додатковою угодою №1 до вказаного договору Клієнт та Адвокатське бюро узгодили вартість правових послуг, серед яких підготовка позовної заяви - 5000,00 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі та розрахунку гонорару №ОУ-0000044 від 01.08.2022, ФОП Гусак О.В. отримала правову допомогу у вигляді послуги по підготовці позовної заяви про стягнення 84241,07 грн. по справі № 916/1347/22.
Згідно рахунку-фактури № СФ-0000044 від 01.08.2022 та платіжним дорученням №61 від 01.08.2022, позивачем сплачено витрати на правничу допомогу у повному обсязі.
Щодо заперечень відповідача стосовно співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу позивача, суд зауважує, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, тобто не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Водночас відповідач, обмежившись посиланням на висновки Верховного Суду та зазначивши власну думку про достатню компенсацію таких витрат у розмірі 2000,00 грн., не навів належного обґрунтування неспівмірності такого розміру витрат на правову допомогу позивача.
Отже суд, оцінюючи правомірність вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, понесених позивачем, керуючись принципами справедливості та верховенства права, враховуючи, доведення заявником факту та обсягу отриманих послуг з правової допомоги, дійшов висновку про обґрунтованість суми у розмірі 5000,00 грн., витраченої на послуги адвоката, а також відповідність наданих адвокатських послуг критерію співмірності, реальності та неминучості, у зв'язку з чим вимога ФОП Гусак О.В. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, на підставі чого такі витрати у розмірі 5000,00 грн. підлягають стягненню з ДП «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД».
Керуючись ст. ст. 126, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
1.Закрити провадження у справі №916/1347/22 в частині стягнення з Державного підприємства «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» на користь Фізичної особи-підприємця Гусак Олени Вікторівни заборгованості у розмірі 71404,20 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2.Позов задовольнити частково.
3.Стягнути з Державного підприємства «ОДЕСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ЗАВОД» (65121, м. Одеса, пр-т Небесної сотні, 32-А, код ЄДРПОУ 07756801) на користь Фізичної особи-підприємця Гусак Олени Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3% річних у розмірі 780/сімсот вісімдесят/грн. 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 8867/вісім тисяч вісімсот шістдесят сім/грн. 57 коп. та пеню у розмірі 100/сто/грн. 00 коп., а також 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят одна/грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 5000/п'ять тисяч/грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
4.В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 01 грудня 2022 р. у зв'язку із екстреними відключеннями електроенергії у м. Одеса, зокрема, у Господарському суді Одеської області.
Суддя Ю.М. Невінгловська