Справа №591/2389/19 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/32/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - рішення слідчого про закриття кримінального провадження
Іменем України
22 листопада 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 591/2389/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 31.08.2021 щодо залишення без розгляду скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
заявника - ОСОБА_9 ,
установила:
В поданих апеляційних скаргах заявник ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити новий вирок за доведеними у суді першої інстанції обставинами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 30, п. 2-6, 8-12 ч. 1 ст. 67, п. 1, 3-6, 8-13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 186 КК, арештувати засуджених, скасувати договори купівлі-продажу від 14.07.2007, повернути отримане шахрайськими діями майно йому як законному власнику та відшкодувати йому 55 млн. грн.
14.01.2021 та 18.01.2021 до Зарічного районного суду м. Суми надійшли скарги ОСОБА_9 на постанову слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_11 від 18.12.2020 про закриття кримінального провадження № 12012200440000252, внесеного до ЄРДР 16.12.2012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367, ч. 4 ст. 190 КК, а також ОСОБА_9 просив зобов'язати вчинити дії, відшкодувати шкоду, повернути майно, здобуте злочинним шляхом, арештувати засуджених, внести відомості до ЄРДР, швидко, повно, неупереджено розслідувати кримінальне правопорушення, доручити ГУНП в Сумській області звинуватити слідчого ОСОБА_12 , а також скасувати нікчемні правочини від 10.06.2006, 14.06.2006, 13.09.2006, незаконний висновок експерта № 2226/2227/714-723 від 17.06.2020.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 31.08.2021 скаргу ОСОБА_9 на постанову слідчого від 18.12.2020 про закриття кримінального провадження № 12012200440000252 від 16.12.2012 залишено без розгляду. Своє рішення слідчий суддя умотивував тим, що ОСОБА_9 викликався в судове засідання для розгляду його скарги 17 разів, однак жодного разу в судове засідання не з'явився. При цьому ОСОБА_9 14 разів подавав заяви про відвід слідчого судді, які протокольною ухвалою були залишені без розгляду, оскільки ОСОБА_13 заявлялися три відводи слідчому судді та за результатами розгляду даних заяв суддями Зарічного районного суду м. Суми було відмовлено в їх задоволенні.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи заявника ОСОБА_9 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи прокурора ОСОБА_8 про залишення рішення слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як убачається з наданих матеріалів, ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми зі скаргою на постанову слідчого від 18.12.2020 про закриття кримінального провадження № 12012200440000252 від 16.12.2012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367, ч. 4 ст. 190 КК. Також ОСОБА_9 просив зобов'язати вчинити дії, відшкодувати шкоду потерпілому, повернути майно, здобуте злочинним шляхом, арештувати засуджених, внести відомості до ЄРДР, швидко, повно, неупереджено розслідувати кримінальне правопорушення, доручити НПУ ГУНП в Сумській області звинуватити слідчого ОСОБА_12 , а також скасувати нікчемні правочини від 10.06.2006, 14.06.2006, 13.09.2006, незаконний висновок експерта № 2226/2227/714-723 від 17.06.2020.
18.01.2021, 21.01.2021 та 26.01.2021 ОСОБА_14 були подані письмові клопотання про відвід слідчого судді ОСОБА_1 , у задоволенні яких ухвалами цього суду від 22.01.2021, 27.01.2021 та 28.01.2021 відповідно йому було відмовлено.
Не зважаючи на це, 09.02.2021 ОСОБА_14 знову звернувся до слідчого судді з новим клопотанням про відвід, який залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 81 КПК, а розгляд його скарги відкладено у зв'язку із неявкою останнього.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 31.08.2021 вказану скаргу ОСОБА_9 залишено без розгляду, оскільки ОСОБА_9 неодноразово викликався в судове засідання для розгляду його скарги, однак жодного разу в судове засідання не з'явився, подаючи кожного разу до початку судового розгляду заяви про відвід слідчого судді, ігноруючи таким чином, на думку слідчого судді, судові виклики та зловживаючи своїми процесуальними правами, що робить неможливим розгляд його заяви по суті.
Колегія суддів не погоджується такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.
Так, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55 Конституції України, ст. 24 КПК).
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Порядок кримінального провадження визначений законодавцем у ст. 1 КПК, згідно якої на території України цей порядок визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, а завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Відповідно до загальних засад кримінального провадження, викладених у ч. 1 ст. 7 КПК, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати, крім іншого, такій засаді судочинства як законність (п. 2 ч. 1 ст. 7 і ст. 9 КПК), згідно якої під час кримінального провадження слідчий суддя зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК; при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК.
Відповідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а приписи ч. 3 ст. 26 КПК зобов'язують слідчого суддю вирішувати у кримінальному провадженні лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень. При цьому вимогу чіткого визначення меж дискреційних повноважень ЄСПЛ сформулював таким чином: «…закон, який надає дискрецію, не є сам по собі несумісним з вимогою передбачуваності у тому випадку, коли обсяг дискреції та спосіб її застосування зазначені з достатньою чіткістю та при цьому враховується легітимна мета того чи іншого вживаного заходу в тій чи іншій ситуації, щоб надати індивіду адекватний захист від свавільного втручання», тобто судові органи діють у режимі «дозволено лише те, що прямо передбачено законом», що узгоджується з приписами ст. 19 Основного Закону.
Єдиною правовою нормою у законодавстві України, яка надає можливість потерпілому (заявнику) здійснити оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора на досудовому провадженні є ст. 303 КПК, згідно якої можуть бути оскаржені, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. 314 -314 цього Кодексу (ч. 2 ). При цьому порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування регламентований положеннями ст. 306 КПК, згідно якого розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника.
За результатами розгляду таких скарг, як це передбачено ст. 307 КПК, постановляється ухвала про скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.
Тобто КПК містить вичерпний перелік рішень, які можуть бути прийняті за результатами розгляду такої скарги. Отже, слідчий суддя, навіть за відсутності в засіданні особи, яка подала скаргу, чи її захисника або представника, позбавлений можливості не розглядати скаргу по суті, залишаючи її без розгляду з підстав того, що ця особа не з'являється до суду та ігнорує всі судові виклики.
Крім того, з огляду на приписи ст. 55 Конституції України, ч. 6 ст. 9 КПК постановлення слідчим суддею ухвали, що виходить за межі його повноважень, порушує такі засади кримінального провадження, як верховенство права, законність та доступ до правосуддя. При цьому, у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, слідчий суддя, розглядаючи скаргу ОСОБА_9 на постанову про закриття кримінального провадження, повинен був перевірити дотримання слідчим вимог закону при прийнятті рішення, і постановити мотивовану ухвалу, якою в залежності від встановленого - або задовольнити скаргу, або - відмовити в її задоволенні, а не залишати її без розгляду у зв'язку із неявкою останнього в судові засідання.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а згідно ч. 1 ст. 412 цього Кодексу істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
На підставі викладеного, ухвалу слідчого судді не можна вважати законною, обґрунтованою та вмотивованою, тому вона підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Оскільки слідчий суддя по суті скаргу не розглядав, то колегія суддів не вправі ухвалити судове рішення за наслідками розгляду такої скарги, а тому в цій частині вимоги апеляційної скарги ОСОБА_9 задоволенню не підлягають.
Так, вирішуючи питання подальшого руху кримінального провадження після скасування ухвали, колегія суддів враховує, що порушення слідчою суддею вимог ст. 303 КПК не охоплюється напряму (безпосередньо) переліком підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ч. 1 ст. 415 КПК.
У той же час, як зазначено вище, враховуючи, що в ході апеляційного розгляду колегія суддів позбавлена можливості на законних підставах ухвалити рішення згідно п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК, тобто після скасування ухвали слідчого судді постановити нову ухвалу, так як скарга ОСОБА_9 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження не розглядалась слідчим суддею суду першої інстанції по суті вимог з урахуванням положень ст. 306, 307 КПК.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд (лист ВС вих № 3567/0/2-20 від 31.12.2020, п. 2), згідно якої, виходячи з ч. 3 ст. 407 КПК, суд апеляційної інстанції не має право самостійно вирішити по суті клопотання, яке не було розглянуто по суті судом першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий судовий розгляд скарги ОСОБА_9 в суді першої інстанції.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 31.08.2021 відносно ОСОБА_7 скасувати у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4