просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
01 грудня 2022 року м.Харків Справа № 913/209/22
Провадження № 14/913/209/22
Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Авто ЛТД», м. Харків
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 17113,06 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-Авто ЛТД» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 17113,06 грн.
Звертаючись до суду, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ним було поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної № 2210024 на суму 11141,48 грн та згідно видаткової накладної № 2210023 на суму 5971,58 грн, однак останній не виконав зобов'язання щодо оплати поставленого товару, що призвело до заборгованості у сумі 17113,06 грн. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/209/22. Суд вирішив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
За приписами ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
21.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-Авто ЛТД» поставило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 товар за видатковими накладними № 2210023 на суму 5971,58 грн та № 2210024 на суму 11141,48 грн. Всього на суму 17113,06 грн.
На підтвердження факту поставки відповідачу товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес-Авто ЛТД» надано суду податкові накладні № 529 та № 530 від 21.02.2022 р.
Позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати поставленого товару, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Статтею 208 ЦК України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями ч. 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, господарський суд дійшов наступного висновку. Так, правочини між суб'єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов'язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами. У даній справі укладений між сторонами договір підтверджується видатковими накладними № 2210023 та № 2210024 від 21.02.2022, а також податковими накладними № 529, № 530 від 21.02.2022. Отже, суд дійшов висновку про те, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.
Відповідно до положень статтей 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Надані позивачем видаткові накладні № 2210023 та № 2210024 від 21.02.2022 свідчать про те, що відповідачу було поставлено товар на загальну суму 17113,06 грн. Так, згідно видаткової накладної № 2210023 було поставлено товар на суму 5971,58 грн, згідно видаткової накладної № 2210024 на суму 11141,48 грн.
Відповідно до абз. 1 п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
З наданих суду податкових декларацій вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-Авто ЛТД», як продавець, поставило покупцю - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 товар на загальну суму 17113,06 грн, з яких: згідно з податковою накладною № 529 від 21.02.2022 на суму 5971,58 грн, згідно з податковою накладною № 530 від 21.02.2022 на суму 11141,48 грн.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивачем було надано відповідачу рахунки на оплату № 1327 від 21.02.2022 на суму 5971,58 грн та № 1328 від 21.02.2022 на суму 11141,48 грн, які останнім не сплачені.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар на суму17113,06 грн. Відповідач доказів оплати товару суду не надав.
З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Авто ЛТД» (61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Різдвяна, будинок 29А, офіс 714, ідентифікаційний код 42018434) заборгованість в сумі 17113,06 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 01.12.2022.
Суддя Євген ЛІСОВИЦЬКИЙ