Справа № 739/1024/22
Провадження № 2/739/345/22
28 листопада 2022 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Чепурка В.В.,
за участі:
секретаря судових засідань - Лукаш Н.Я.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,
1. Описова частина
Стислий виклад позицій учасників справи
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення безпідставно набутої пенсії у розмірі 10 500 грн. 00 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 03 вересня 2019 року та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року №540-ІХ розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було доповнено пунктом 14.6, відповідно до якого у разі пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникнення та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строку повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів з подальшим проведення перерахунку розміру виплаченої пенсії на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю. У зв'язку з цим відповідачу було продовжена виплата пенсії по інвалідності з 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 2021 року, у період дії карантину, без результаті повторного огляду МСЕК. Позивач зазначає, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміни даних та обставини, які спричиняють зміну статусу застрахованої особи в десятиденний строк з моменту їх виникнення. Дане зобов'язання також відображено в пам'ятці пенсіонера. Однак відповідач вказаної вимоги не дотримався, під час проходження повторного огляду МСЕК його не було визнано особою з інвалідністю, про що він своєчасно не повідомив Головне управління, до якого оригінал відповідної довідки не надходив. У зв'язку з цим по особовому рахунку відповідача за період з 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 202 року виникла переплата у розмірі 10 500 грн., які були виплачені безпідставно та підлягають стягнення з відповідача на підставі статей 1212, 1215 ЦК України.
У судове засіданні представник позивача не з'явилася, при цьому подала заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та висловився проти задоволення позову, при цьому пояснив, що йому дійсно з 03 вересня 2019 року було встановлено третю групу інвалідності, у зв'язку з чим здійснювала виплата пенсії. У подальшому під час карантину в листопаді 2020 року він пройшов черговий огляд під час якого групу інвалідності було знято, про що йому надано відповідну довідку. На МСЕК йому сказали залишити цю довідку в медичній документації, що він і зробив, при цьому до Пенсійного фонду її не подавав, оскільки довідка мала складатися в трьох екземплярах, один з яких мав бути надісланий позивачу. Потім, коли він отримав чергову виплату пенсії, він одразу з прибув до управління Пенсійного фонду, аби з'ясувати чому продовжуються виплати, де отримав роз'яснення, що вони здійснюються у зв'язку з тим, що виплати продовжено на час карантину, а також що документи з МСЕК ще не надходили. У подальшому він ще кілька разів приходив до управління з цього приводу, після чого виплати припинилися, тоді ж він здійснив записи на телефон свого спілкування з представниками Пенсійного фонду. Відповідно доводи позивача про необхідність стягнення з нього переплаченої пенсії вважає необґрунтованими, оскільки він не приховував факту невизнання інвалідом з 11 листопада 2020 року, а навпаки з'являвся неодноразово до управління Пенсійного фонду та повідомляв про вказану обставину.
Заяви та клопотання учасників справи
Під час судового розгляду відповідачем було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи CD-R диску з аудіозаписами його спілкування з представниками Пенсійного фонду України, яке судом було задоволено.
Учасники справи інших заяв та клопотань до суду не подавали.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 14 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та визначено відповідачу строки для подання відповідні на відзив і заперечень, а позивачу строк для подання відповідні на відзив.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи
Як встановлено, 03 вересня 2019 року відповідачу за результатами огляду, проведено МСЕК, було встановлено третю групу інвалідності, загального захворювання з ураженням ОРА, терміном до 01 жовтня 2020 року, при цьому визначено дату наступного огляду 03 вересня 2020 року (а.с. 12).
У зв'язку з цим позивачем відповідачу щомісячно здійснювалася виплата пенсії у розмірі 2 100 грн. (а.с. 8-9, 13-14).
02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ, яким Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами) доповнено пунктом 14-6 такого змісту: У разі пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, строку повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої пенсії на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю».
Оскільки відповідач у зв'язку із запровадженням на території України карантину 03 вересня 2020 року не пройшов повторного огляду МСЕК, на підставі наведеного вище положення законодавства йому було продовжено виплату пенсії по інвалідності після вересня 2020 року (а.с. 8-9, 13-14).
10 листопада 2020 року за результатами огляду МСЕК відповідача не визнано інвалідом (а.с. 11).
При цьому виплата відповідачу пенсії у зв'язку з інвалідністю тривала до лютого 2021 року включно (а.с. 8-9, 13-14) і за період з 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 2021 року загальна сума виплаченої пенсії склала 10 500 грн. (а.с. 10).
З досліджених у судовому засіданні записів, здійснених відповідачем на мобільний телефон під час його спілкування з співробітниками Управління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) після не підтвердження інвалідності вбачається, що відповідач повідомляв останнім про те, що йому не підтверджено інвалідність, а довідку йому на МСЕК сказали покласти до медичної картки, і з цього приводу раніше він вже приходив до Управління ПФУ та спілкувався з його працівником, крім того на запису зафіксовано роз'яснення працівника ПФУ що згідно наказу на період карантину продовжується виплата пенсії, а також, що поки не прийде офіційний документ про зняття групи інвалідності, то нічого сказати йому не можуть, на березень продовжувати виплати не будуть, але й переплати, на думку працівника ПФУ, також забирати не будуть. Також працівник ПФУ роз'яснює, що не може дати довідку про те, що відповідач не визнаний інвалідом, бо їм нічого офіційно не надавалося (а.с. 29).
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Порядок та підстави повернення суми пенсій, виплачених пенсіонеру, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року та Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року.
Так, відповідно до частини першої статті 50 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно частини першої статті 103 «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21 березня 2003 року.
Відповідно до пункту 4 вказаної постанови зі змінами, внесеними Постановою правління Пенсійного фонду України № 25-3 від 25 листопада 2014 року, у разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.
Згідно пункту 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
При цьому статтею 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, у разі безпідставного набуття особою грошових коштів, виплачених їй у якості пенсії, такі кошти поверненню не підлягають, якщо вони були виплачені відповідною фізичною або юридичною особою добровільно, при цьому відсутня рахункова помилка з боку такої особи, а також недобросовісність з боку набувача коштів.
Викладене вище свідчить, що механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає можливість стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо мала місце рахункова помилка з боку платника пенсії, або ж надмірна виплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання, зокрема внаслідок подання ним недостовірних даних.
Вказане узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 (справа №554/6495/17-ц), від 31 жовтня 2019 року (справа №607/657/17), та від 20 березня 2019 року (справа №345/1493/17-ц).
Такі ж висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».
Крім того, аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року, (провадження № 6-151цс13), від 02 липня 2014 року, (провадження № 6-91цс14), у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 (справа № 536/487/17-ц).
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред'явлених вимог, то у випадку їх не спростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Як з'ясовано у судовому засіданні хоча відповідачу позивачем і було здійснено надмірну виплату пенсії у зв'язку з інвалідністю у період з 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 2021 року, однак це не було наслідок рахункової помилки з боку платника пенсії чи результатом зловживань позивача, який після не підтвердження інвалідності, що зумовлювало припинення відповідних виплат пенсії, добросовісно поводив себе, зокрема з'являвся декілька разів до управління ПФУ де цікавився чому йому продовжують здійснювати пенсійні виплати, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні записами розмов відповідача та працівника ПФУ та спростовує доводи позивача про те, що відповідач не виконав вимоги пункту 3 частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та діяв недобросовісно.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача надмірну виплаченої пенсії у зв'язку з інвалідністю у період з 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 2021 року у сумі 10 500 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то відповідно до статті 141 ЦПК України підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 83, 247, 258-259, 263-268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ЄДРПОУ - 21390940Л, місцезнаходження: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83а.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.В. Чепурко
Повне рішення складено 02 грудня 2022 року.