ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.11.2022Справа № 910/9304/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська
страхова група»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»
про стягнення 130.000,00 грн
Представники сторін: не викликались
16.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 130.000,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-1301-21-00139 від 01.02.2021 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Toyota Rav 4, державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 993 Цивільноо кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Renault, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР/203295215), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2022 відкрито провадження у справі № 910/9304/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.09.2022 було 26.09.2022 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492795360 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 23.09.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.10.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105492795360, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 25.10.2022 включно.
06.10.2022 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла запитувана судом інформація щодо полісу № ЕР/203295215.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 23.09.2022 не виконав, а саме письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.02.2021 між Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач), як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-1301-21-00139 (далі - договір) предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (КАСКО) - автомобілем марки Toyota Rav 4, державний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску.
Згідно договору до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є ОСОБА_2 .
Строк дії договору встановлено 20.02.2021 до 19.02.2022.
Довідкою Національної поліції України Управління патрульної поліції у Львівській області № 3021348625331614 від 12.12.2021 встановлено, що 12.12.2021 о 18 год. 55 хв. на перехресті вул. Транк Глинянський - Л. Українки у с. Підбірці, Львівської області сталася ДТП - зіткнення бокове. Учасники ДТП: автомобіль Renault Megane д.н.з НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 - зник з місця ДТП, та автомобіль Toyota Rav 4 д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 . Відповідно до вказаної довідки ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.п. 2.10 а, 16.11 Правил дорожнього руху України; за фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП складено адміністративний протокол ААД233973, за ст. 124 КУпАП; матеріали ДТП направлено до Пустомитівського районного суду.
З постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.01.2022 у справі № 450/5580/21 вбачається, що 12.12.2021 о 18 год. 55 хв. на перехресті вул. Транк Глинянський - Л. Українки у с. Підбірці, Львівського району, Львівської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault д.н.з НОМЕР_2 , проявив неуважність до дорожніх обставин та її змін, на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не дав дорогу автомобілю Toyota Rav 4 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався по головній дорозі. Внаслідок чого відбулося зіткнення, автомобілі виїхали на узбіччя. Автомобілі отримали технічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Будучи причетним до ДТП ОСОБА_1 не залишився на місці пригоди та не повідомив орган чи підрозділ поліції, чим ОСОБА_1 порушив 1.5, 2.3 б, 2.10 а, д, 16.11 Правил дорожнього руху України.
Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним за вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 3.400,00 грн.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
В ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
13.12.2021 ОСОБА_2 звернувся до позивача з заявою № ЗСКА-13543 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Відповідно до п. 2.5. частини 2 договору страховик також відшкодовує додаткові витрати страхувальника, спричинені страховим випадком по КАСКО, якщо такі витрати передбачені частиною 1 цього договору.
Пунктом 11.17 частини 1 договору передбачено субліміт на відшкодування додаткових витрат «Транспортування пошкодженого ТЗ» у розмірі 5.000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що за евакуацію після ДТП автомобіля Toyota Rav 4 державний номер НОМЕР_1 , за маршрутом Підбірці-Львів, було сплачено 900,00 грн, що підтверджується квитанцією від 12.12.2021.
Відповідно до рахунку-фактури № ДМ000272723 від 14.12.2021 виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант» загальна сума ремонтних робіт автомобіля Toyota Rav 4, державний номер НОМЕР_1 , становить 142.349,72 грн.
24.12.2021 ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою, відповідно до якої просить суму страхового відшкодування виплатити наступим чином: першу частину згідно рахунку-фактури № ДМ27273 від 14.12.2021 сплатити за реквізитами ТОВ «СЦ «Діамант», а другу частину, за понесені витрати на евакуацію автомобіля, за реквізитами ОСОБА_2 .
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № ЗСКА-13543 від 28.12.2021, а також розраховано суму страхового відшкодування.
Відповідно до вказаного страхового акту та згідно із розрахунком суми страхового відшкодування від 28.12.2021, позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в загальному розмірі 143.249,72 грн, яка складається з 142.349,72 грн вартості матеріального збитку та 900,00 грн вартості послуг евакуатора.
Матеріали справи свідчать, що кошти в розмірі 142.349,72 грн були перераховані страховиком (позивачем) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант» згідно платіжного доручення № 36204 від 28.12.2021, а кошти у розмірі 900,00 грн перераховано ОСОБА_2 згідно платіжного доручення № 36201 від 28.12.2021
Згідно наданої інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що цивільна відповідальність автомобіля марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_2 відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/203295215 застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон».
Відповідно до умов договору (полісу) № ЕР/203295215 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 130.000 грн, розмір франшизи - 0,00 грн.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 143.249,72 грн право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/203295215, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала транспортного засобу автомобіль марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Позивачем направлено відповідачу заяву № 11/21099 від 04.01.2022 на виплату (страхового) відшкодування в розмірі 143.249,72 грн, яка отримана відповідачем 10.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідачем відповіді на заяву позивача не надано, відшкодування не сплачено.
З огляду на те, що відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу автомобіля марки Toyota Rav 4 державний номер НОМЕР_1 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості виплаченого відшкодування та визначеного договором (полісом) № ЕР/203295215 ліміту відповідальності, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю в розмірі 130.000,00 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 5.000,00 грн слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У позовній заяві позивачем зазначено, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5.000,00 грн.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
14.01.2022 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро «Гедз» був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 2-01/2022-ВР за умовами якого адвокатське бюро прийняло на себе зобов'язання з надання правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.3 вказаного договору для надання правової допомоги клієнту, адвокатське бюро призначає: Гедз Юлію Володимирівну, яка є адвокатом (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 10423/10 від 20.12.2021 року, видане на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 17.12.2021 № 96).
Згідно з п. 5.1 вказаного договору за надання правової (правничої) допомоги адвокатським бюро, у справах де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5.000,00 грн за кожну справу. Клієнт перераховує гонорар адвокатському бюро не пізніше 3-х робочих днів після надання адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього.
09.09.2022 між позивачем та адвокатським бюро складено акт виконаних робіт, відповідно до якого адвокатським бюро виконано роботи вартістю 25.000,00 грн, з яких 5.000,00 грн становить гонорар за звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (номер страхової справи № ЗСКА-13543, номер договору КАСКО 28-1301-21-00139).
Винагорода виплачена позивачем Адвокатському бюро «Гедз» в розмірі 25.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4446 від 12.09.2022.
Підтвердженням того, що Гедз Юлія Володимирівна є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 10423/10 від 20.12.2021.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не подано та жодними засобами доказування неспівмірність розміру витрат не підтверджено.
Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правову допомогу покладаються на відповідача повністю в сумі 5.000,00 грн.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування в розмірі 130.000 (сто тридцять тисяч) грн 00 коп., 2.481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 5.000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова