номер провадження справи 28/65/22
01.12.2022 Справа № 908/1781/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи:
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 29, кім. 416; адреса представника адвоката Захарчук К.О.: 49069, м. Дніпро, вул. С. Подолинського, буд. 31 ж, офіс 317/2)
до відповідача приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ім. А.М. Кузьміна (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81)
про стягнення грошових коштів.
До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» з позовом до відповідача приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ім. А.М. Кузьміна про стягнення 330.668,43 грн, з яких: 227.200,00 грн основний борг, 10.793,55 грн 3% річних та 92.674,88 грн інфляційні втрати.
Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг в рамках договору №ВИС-1018/19/14200063 від 20.02.2020. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивач, враховуючи приписи діючого законодавства, нарахував до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.
В позові позивачем зазначено, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, складаються зокрема з витрат на правничу допомогу у розмірі 25.000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою суду від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1781/22, присвоєно справі номер провадження 28/65/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 19.10.2022.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
13.10.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого ПрАТ «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» висловив свої заперечення щодо заявлених вимог. Зазначив, що позов підписано не позивачем, а адвокатом. В якості доказів повноважень адвоката до позову додані ордер та свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю, втім на адресу відповідача ці документи не надсилались. З огляду на викладене відповідач зазначає про відсутність доказів уповноваження адвоката Захарчук К.О. на вчинення дій від імені позивача, у зв'язку з чим ініційовано клопотання про витребування доказів. Звертав увагу суду, що заборгованість у розмірі 227.200,00 грн була сплачена в добровільному порядку, про що свідчать платіжні доручення №67648 від 30.09.2022 та №67616 від 29.09.2022. Посилався на те, що саме з оформлення та підписання сторонами видаткової накладної №533 від 31.07.2020 та акту надання послуг №17 від 26.01.2022 визначається загальний розмір грошового зобов'язання та дата виникнення цього зобов'язання. Оскільки загальна сума договору складається з 2-х зобов'язань, які є складовими загального договірного зобов'язання, то датою виникнення зобов'язання у відповідача слід вважати - 26.01.2022, проте позивач всупереч обставинам, нормам права та умовам договору здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 22.01.2021 по 22.08.2022. На думку відповідача виконання грошового зобов'язання та здійснення оплати виникає з 26.01.2022 і триває до 25.02.2022, оскільки з 24.02.2022 на території України було введено воєнний стан. Просив суд застосувати положення ст. 130 ГПК України та повернути позивачу 50% сплаченого ним при зверненні до суду судового збору. В іншій частині судовий збір покласти на позивача, оскільки відповідач заперечує проти вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Також відповідач заперечив проти відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25.000,00 грн, внаслідок їх недоведеності. З урахуванням викладених доводів просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 227.200,00 грн, відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення судового збору в розмірі 3.408,00 грн, оскільки зазначена сума підлягає поверненню з бюджету.
02.11.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшли: заперечення проти клопотання відповідача про витребування доказів, заява про зменшення позовних вимог, додаткові пояснення. В заяві про зменшення позовних вимог позивач, з урахуванням сплати відповідачем суми боргу в розмірі 227.200,00 грн після звернення з позовом до суду, просив стягнути з ПрАТ «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» 10.793,55 грн 3% річних та 92.674,88 грн інфляційних втрат.
03.11.2022 до суду позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу наведених вище документів.
Суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме про витребування договору про надання правової/правничої допомоги укладеного між позивачем та адвокатом Захарчук К.О. виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Подана позовна заява від імені ТОВ «КОМПАНІЯ «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» підписана представником (адвокатом) Захарчук К.О. До позову додані Ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1096314 від 06.09.2022 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ч.5 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч.1ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
При цьому, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Таким чином, надаючи право адвокату здійснювати представництво та захист своїх інтересів клієнт обумовлює обсяг наданих адвокату повноважень, який визначається змістом довіреності або відповідним договором на надання правової допомоги.
Приписами ст. 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Ордер на надання правової допомоги, яким адвокат підтверджує свої повноваження, має бути оформлений відповідно до вимог, встановлених Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженим рішення Ради адвокатів України №41 від 12.04.2019 року.
Відповідно до п. 3, 4 Положення в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в додатку 1). Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Згідно з Положення ордер містить наступні реквізити, зокрема, посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа (п. 12.3).
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. Відповідно до пунктів 1-4 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 № 41, Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об'єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів. Ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України. В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1). Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Ордер, встановленої форми,є обов'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (п.5 Положення). Згідно пунктів 9-11 Положення ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності). Ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням, обов'язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об'єднання і скріплений печаткою юридичної особи. Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Згідно п.12 Положення ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо); Прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»); підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням; двовимірний штрих-код QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ; реквізити 12.1, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці. Отже, згідно наведених норм права належними доказами представника - адвоката, який підписує позовну заяву є довіреність або ордер, інших документів, підтверджуючих повноваження представника діючий Господарський процесуальний кодекс України не містить. При цьому долучений до позовної заяви ордер має містити обов'язкові реквізити, передбачені Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів. Наданий до позовної заяви ордер серії АР №1096314 від 06.09.2022, виданий Радою адвокатів Запорізької області, яким ТОВ «КОМПАНІЯ «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ», м. Запоріжжя уповноважило адвоката Захарчук Ксенію Олегівну на представництво своїх інтересів в Господарському суді Запорізької області містить всі необхідні реквізиту ордеру, передбачені Положенням; при в даному ордері зазначено про відсутність обмеження повноважень адвоката за цим ордером. Отже, позовну заяву підписано уповноваженим представником з повним обсягом повноважень, наданих стороні у справі.
Також суд зауважує, що оцінка змісту умов договору про надання правової допомоги здійснюється судом при вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, в позові позивач зазначив, що документи, які підтверджують витрати на правову допомогу будуть надані додатково, що не суперечить положенням ст. 129 ГПК України. Крім того, учасник справи, враховуючи положення ст. 42 ГПК України має право ознайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.
З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про витребування документів.
Щодо клопотання позивача про зменшення позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Розглянувши подану заяву про зменшення позовних вимог, господарський суд оцінює її, виходячи зі змісту такої заяви, а також - змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Згідно з частиною третьою ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Оцінюючи доводи на надані позивачем докази, суд задовольняє заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з ПрАТ «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» 10.793,55 грн 3% річних та 92.674,88 грн інфляційні втрати, що в загальному розмірі складає 103.468,43 грн.
Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив.
Указом Президента України №64/2022 з 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан, який на даний час продовжено.
Суд враховує, що у зв'язку із введенням в Україні 24.02.2022 воєнного стану строки, визначені законом, за наявності відповідних обставин та поважних причин, можуть бути продовжені (поновлені).
Сторони не позбавлені права звернення до суду з відповідними заявами про продовження процесуальних строків чи відсутності заперечень щодо розгляду справи та ухвалення рішення по суті спору.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 01.12.2022.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» (виконавець, позивач у справі) та приватне акціонерне товариство «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ім. А.М. КУЗЬМІНА (замовник, відповідач у справі) 20.02.2020 уклали договір №ВИС-1018/19/№14200063 на виконання проектних, підрядних робіт та поставку устаткування/матеріалів (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати у відповідності до умов цього договору проектні, підрядні роботи (будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи) і поставку спеціалізованого програмного забезпечення, устаткування та матеріалів на об'єкти ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ». Залізничний цех. Встановлення залізничних ваг на блоці складів Запоріжжя-Ліве в будівлі ЦРМО-2.
Обсяг, характер і вартість робіт, устаткування та матеріалів за цим договором визначається на підставі Додатків № 1, 2, затверджених замовником (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору визначається у національній валюті України та становить 1.176.000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 196.000,00 грн і включає в себе витрати на виконання проектних, будівельно-монтажних робіт, пусконалагоджувальних робіт і поставку спеціалізованого програмного забезпечення, устаткування та матеріалів.
Пунктами 2.2.1 - 2.2.2 договору встановлено, що замовник виконує передплату в розмірі 50% від загальної суми договору, протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання договору обома сторонами, за роботи зазначені у Додатку № 1 (Специфікація робіт та послуг) та спеціалізоване програмне забезпечення, устаткування і матеріали зазначені у Додатку № 2 (Специфікація устаткування та матеріалів).
Після отримання замовником копії Декларації про відповідність Устаткування Технічному регламенту засобів вимірювальної техніки, протягом 2 (двох) банківських днів замовник сплачує 40% від загальної суми договору за роботи зазначені у Додатку № 1 (Специфікація робіт та послуг) та спеціалізоване програмне забезпечення, устаткування і матеріали зазначені у Додатку № 2 (Специфікація устаткування та матеріалів).
В п. 2 Додаткової угоди №5 від 12.02.2021 до договору сторони погодили внести зміни до п. 2.2.3 договору та викласти його в наступній редакції: «Остаточна оплата в розмірі 20% від загальної суми договору за роботи, зазначені у Додатку №1 (Специфікація робіт та послуг) та спеціалізоване програмне забезпечення, устаткування і матеріли зазначені у Додатку №2 (Специфікація устаткування та матеріалів зменшується на суму відшкодування вартості послуг АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», передбаченої п. 4.11 цього договору та здійснюються за вирахуванням цієї суми з відстрочкою 30 календарних днів від дати підписання Акту введення в експлуатацію устаткування в АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ».
З урахуванням положень п. 2.2.1 договору відповідач здійснив попередню оплату у розмірі 908.800,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №4662 від 28.02.2020, №4661 від 28.02.2020, №15485 від 31.07.2020 та №15486 від 31.07.2020.
Як свідчать матеріали справи 23.12.2020 був підписаний Акт введення в експлуатацію устаткування в АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ». Також на виконання умов договору позивачем поставлено ваги вагонні 150ВВС-2-1-13.5, систему відеонагляду та фотофіксації та систему контролю положення вагону, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №533 від 31.07.2020 на суму 530.756,00 грн.
В подальшому 05.08.2021 сторонами підписано Акт приймання-передачі в досліди; експлуатацію ваговимірювального комплексу.
09.12.2021 сторони підписали Акт приймання-передачі в промислову експлуатацію ваговимірювального комплексу.
26.01.2022 сторони підписали Акт надання послуг № 17, які складаються з:
- розробки ТЗ на ваги. Розробка та погодження проектної документації з Замовником та ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ»;
- демонтажних робіт в обсязі достатньому для влаштування ваг;
- будівельно-монтажні роботи по улаштуванню вагоновимірювального комплексу, поставка обладнання. Інсталяція спеціалізованого програмного забезпечення;
- пусконалагоджувальні роботи ваговимірювального комплексу;
- оцінка відповідності ваговимірювального комплексу Технічного регламенту по модулю Д, видача декларації про відповідність Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки;
- навчання (інструктаж) технологічного та обслуговуючого персоналу Замовника, дистанційне супроводження дослідної експлуатації ваговимірювального комплексу, введення вагомимірювального комплексу в промислову експлуатацію.
Зазначене свідчить, що на виконання умов договору та додаткових угод до нього, сторони оформили та підписали документи на загальну суму грошових зобов'язань в розмірі 1.136.000,00 грн.
У відповідь на лист відповідача (№49-8 від 19.01.2021), позивач погодився з пропозицією замовника та направив рахунок на суму 227.200,00 грн (з ПДВ). Також направив скорегований акт надання послуг №17 від 26.01.2022 для підписання та повернення другого екземпляра (лист №5-22 від 26.01.2022).
Матеріали справи містять Акт надання послуг №17 від 26.01.2022 підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.
Відповідач зобов'язання щодо остаточного розрахунку за договором не здійснив.
Невиконання відповідачем зобов'язань щодо повної оплати наданих послуг за договором №ВИС-1018/19/№14200063 на виконання проектних, підрядних робіт та поставку устаткування/матеріалів від 20.02.2020 стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.
Згідно з ч. 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як вже зазначалося судом вище, між сторонами було укладено договір №ВИС-1018/19/№14200063 на виконання проектних, підрядних робіт та поставку устаткування/матеріалів від 20.02.2020. Загальна сума договору становить 1.176.000,00 грн.
Матеріали справи містять докази виконання позивачем зобов'язань за договором та докази часткової оплати відповідачем вартості послуг.
Суду надані докази сплати відповідачем решти заборгованості після звернення виконавця з позовом до суду у розмірі 227.200,00 грн, у зв'язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог.
У зв'язку з наявністю прострочення відповідачем грошового зобов'язання позивач, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, нарахував до стягнення 3% річних у розмірі 10.793,55 грн за період з 22.01.2021 по 22.08.2022 та інфляційні втрати в розмірі 92.674,88 грн за період прострочення з лютого 2021 по липень 2022.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. зазначалося, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
Як було зазначено вище в п. 2 Додаткової угоди №5 від 12.02.2021 сторони погодили зміни в п. 2.2.3 договору та узгодили, що остаточна оплата в розмірі 20% від загальної суми договору за роботи, зазначені у Додатку №1 (Специфікація робіт та послуг) та спеціалізоване програмне забезпечення, устаткування і матеріли зазначені у Додатку №2 (Специфікація устаткування та матеріалів зменшується на суму відшкодування вартості послуг АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», передбаченої п. 4.11 цього договору та здійснюються за вирахуванням цієї суми з відстрочкою 30 календарних днів від дати підписання Акту введення в експлуатацію устаткування в АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ».
Аналіз зазначеного свідчить, що у відповідача обов'язок здійснити остаточний розрахунок за договором виникає через 30 календарних днів з моменту підписання Акту введення в експлуатацію устаткування в АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ».
Матеріали справи містять акт введення в експлуатацію устаткування в АТ «Укрзалізниця», який підписано сторонами без зауважень 23.12.2020. Таким чином, відповідач повинен був здійснити платіж у строк - 22.01.2021.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, суд дійшов висновку про неправильність визначення позивачем періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, оскільки 30 календарних днів з моменту підписання акту від 23.12.2020 спливають 22 січня 2021 року, прострочення починається з наступного дня, тобто з 23.01.2021.
ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
3%22.01.202122.08.202257722720010774.88
Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума 3% річних за період прострочення з 22.01.2021 по 22.08.2022 (577 днів) складає 10.774,88 грн (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"). В решті вимог щодо стягнення 18.67 грн 3% річних суд відмовляє, оскільки заявлені безпідставно.
Стосовно вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем не правильно визначено сукупний індекс інфляцій за вказаний у позові період ( лютого 2021 по липень 2022).
Згідно з перерахунком інфляційних втрат за вказаний у позові період, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", сума інфляційних втрат складає 64.535,17 грн. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задовольняються судом саме в цьому розмірі. В задоволенні позовних вимогах про стягнення інфляційних втрат у розмірі 28.139,71 грн слід відмовити, оскільки заявлені безпідставно.
227.200,00 грн х 1.28404564 = 291.735,17 грн.
291.735,17 грн - 227.200,00 грн = 64.535,17 грн.
Заперечення відповідача щодо неправильного визначення позивачем дати настання прострочення платежу судом частково спростовані на підставі вище викладених обставин. До того ж суд звертає увагу відповідача, що Акт № 17 від 26.01.2022, на який він посилається, не є Актом введення в експлуатацію устаткування в АТ «Укрзалізниця», а є актом надання послуг. Наявність недоліків у наданих позивачем послугах за актом від 23.12.2020 не є правовою підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати у строки, встановлені договором. Неналежне виконання/невиконання позивачем своїх зобов'язань є підставою для застосування щодо нього відповідних санкцій з боку відповідача.
Також суд не приймає посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, що, на його думку, є підставою для не нарахування санкцій (штрафних та компенсаційних).
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за надані послуги.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Суд зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Суд констатує, що у випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем, змінити умови договору щодо порядку та строків оплати, тощо. Натомість, відповідач здійснював часткову оплату наданих йому послуг. Окрім цього, судом зауважується, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану.
Також в матеріалах справи немає ані доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини, ані доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об'єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов'язань за Договором №1018/19/14200063 від 20.02.2020, шляхом видачі відповідного сертифіката.
З аналізу статті 625 ЦК України вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Порушення відповідачем умов договору щодо оплати наданих послуг є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Вказаним вище спростовуються заперечення відповідача щодо неможливості нарахування 3% річних та втрат від інфляції по причині форс-мажорних обставин та неправомірність застосування фінансових санкцій, оскільки позивачем здійснено нарахування 3% річних та втрат від інфляції, які не є штрафними санкціями.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, в узгоджені строки не надав.
Заперечення відповідача, що викладені у відзиві, частково прийняті судом до уваги.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 1805,81 грн (75.310,05 грн (задоволено) : 103.468,43 грн (заявлено) х 2481,00 грн. (сплачений судовий збір).
Решта судового збору у розмірі 675,19 грн залишається за позивачем.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Враховуючи задоволення судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, приймаючи до уваги наведені вище норми права, суд вважає за правомірне повернути ТОВ «КОМПАНІЯ «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» з Державного бюджету судовий збір у розмірі 2479,03 грн (4960,03-2481,00), про що постановити відповідну ухвалу після набрання судовим рішенням законної сили.
Питання про розподіл судових витрат в частині витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката станом на момент ухвалення судового рішення судом не розглядалося у зв'язку з відсутністю доказів понесення позивачем зазначених у позові витрат.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 130, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ТОВ «КОМПАНІЯ «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» до ПрАТ «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ім. А.М. Кузьміна про стягнення 103.468,43 задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» ім. А.М. Кузьміна (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, ідентифікаційний код 00186536) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 29, кім. 416, ідентифікаційний код 36495890) 10.774,88 грн (десять тисяч сімсот сімдесят чотири грн 88 коп) 3% річних, 64.535,17 грн (шістдесят п'ять тися п'ятсот тридцять п'ять грн 17 коп) інфляційних втрат, 1805,81 грн (одну тисячу вісімсот п'ять грн. 81 коп) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення 28.139,71 грн інфляційних втрат та 18,67 грн 3% річних відмовити.
4. Судовий збір в сумі 675,19 грн залишити за позивачем.
5. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ВАГОВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ» (49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 29, кім. 416, ідентифікаційний код 36495890) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2479,03 грн (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять грн 03 коп), перерахований на підставі платіжного доручення №52508 від 06.09.2022, яке міститься в матеріалах справи. Ухвалу про повернення судового збору направити стороні після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01 грудня 2022 року.
Суддя О.В. Федорова