22.11.2022 року м.Дніпро Справа № 908/5298/14
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання Абадей М.О.
учасники справи явку представників в судове засідання не забезпечили
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 (повний текст складений 04.02.2022, суддя Дроздова С.С.) у справі №908/5298/14
за позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область
до відповідача - 1: Державного підприємства Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, м. Макіївка, Донецька область
до відповідача- 2: Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація", м. Київ
про стягнення 117 451 739,81 грн
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Державного підприємства Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств на свою користь боргу за спожиту активну електроенергію за період з січня 2013 року по квітень 2014 року в сумі 91 943 895,54 грн, боргу за спожиту реактивну електроенергію за період з січня 2013 року по квітень 2014 року в сумі 2 087 596,85 грн, боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за березень, грудень 2013 року, січень 2014 року в сумі 296 395,19 грн, пені в сумі 4 422 550,35 грн, 3% річних в сумі 3 188 518,63 грн, інфляційних втрат в сумі 15 512 783,25 грн.
28.01.2015 від позивача до суду першої інстанції надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація".
Клопотання обґрунтоване тим, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 №358 «Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств» створено Державне підприємство "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація"; припинено діяльність, зокрема, Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» (код ЄДРПОУ 32442610 відповідає коду ЄДРПОУ відповідача у справі №908/5298/14); установлено, що Державне підприємство "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків в тому числі Державного підприємства «Донвуглереструктуризація».
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.01.2015 у справі №908/5298/14 залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Державне підприємство "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація".
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.02.2015 у справі №908/5298/14 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період з січня 2013 року по квітень 2014 року в розмірі 91 943 895, 54 грн, заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію за період з січня 2013 року по квітень 2014 року в розмірі 2 087 596, 85 грн, заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 296 395, 19 грн, пеню в розмірі 4 171 010, 53 грн, 3% річних у розмірі 3 188 518, 63 грн, інфляційні нарахування в розмірі 15 512 783, 25 грн та судовий збір в розмірі 72 933, 84 грн; в іншій частині позову до відповідача-1 відмовлено; у задоволенні позову до відповідача-2 відмовлено.
11.03.2015 на примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2015 у справі №908/5298/14 виданий наказ.
17.01.2022 від Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (правонаступник позивача) до Господарського суду Запорізької області надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 908/5298/14, а саме: боржника - Державного підприємства Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств на його правонаступника - Державне підприємство "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація".
Подана заява обґрунтована тим, що факт правонаступництва Державного підприємства "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" підтверджується наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 №358 «Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств»; виконавче провадження №47462763 щодо виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 25.02.2015 у справі №908/5298/14 не завершено; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання, яке є невід'ємною стадією процесу правосуддя.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про заміну сторони виконавчого провадження у справі №908/5298/14 його правонаступником задоволено; замінено боржника у наказі Господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 у справі №908/5298/14 Державне підприємство Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств на його правонаступника - Державне підприємство "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація".
Ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланням на ч. ч. 1, 2 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст. 104, ч.1 ст. 106 Цивільного кодексу України, а також тим, що внаслідок злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий, тому не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків.
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Державне підприємство "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 у справі №908/5298/14, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.02.2015 у справі №908/5298/14 в задоволенні позову до відповідача-2 відмовлено з огляду на те, що правонаступництво не відбулось; позивач не скористався своїм правом на його оскарження;
- задовольнивши заяву про заміну боржника у виконавчому провадженні, суд першої інстанції фактично змінив судове рішення, що набрало законної сили;
- датою виникнення універсального правонаступництва Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" є 15.05.2014 (дата видачі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №358 «Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств»), отже, з урахуванням дати прийняття рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2015 у справі №908/5298/14, позивач фактично просить замінити неналежного відповідача на стадії виконання судового рішення, що не передбачено процесуальним законодавством.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Березкіна О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2022 після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 у справі №908/5298/14; розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 04.10.2022.
В судовому засіданні 04.10.2022 у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладений на 22.11.2022, про що постановлено ухвалу від 04.10.2022.
21.11.2022 у зв'язку з відпусткою судді Березкіної О.В. по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Чус О.В., Кощеєва І.М., якою ухвалою суду від 22.11.2022 справу №908/5298/14 прийнято до свого провадження.
В судове засідання 22.11.2022 сторони явку представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи №908/5298/14 були повідомлені шляхом розміщення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2022 на офіційному веб- сайті Центрального апеляційного господарського суду.
31.10.2022 від апелянта до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.
Відповідно до ч.4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час ті місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
За приписами абзацу 1 ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах
Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов'язків вибулої сторони.
Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Наказом № 358 від 15.05.2014 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України було вирішено створити Державне підприємство «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» та припинити, зокрема, Державне підприємство «Донвуглереструктуризація» шляхом реорганізації та приєднання до Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація».
Пунктом 10 наказу № 358 від 15.05.2014 визначено, що Державне підприємство «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» згідно з передавальними актами.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за пошуком по ідентифікаційному коду Державного підприємства Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств (32442610) останнє на момент розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі №908/5298/14 з реєстру не виключено, перебуває в стані припинення.
Державне підприємство "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" (код ЄДРПОУ 39244468) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.06.2014.
Згідно правових висновків, які наведені у п. п. 37, 38, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а усієї їх сукупності. Лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц зазначив, що у ст. ст. 104, 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
Таким чином, з урахуванням того, що згідно пункту 10 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 № 358 Державне підприємство "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" є правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Державного підприємства «Донвуглереструктуризація» та не пов'язується з державною реєстрацією припинення Державного підприємства «Донвуглереструктуризація», датою виникнення універсального правонаступництва Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" щодо Державного підприємства «Донвуглереструктуризація», яке припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видачі наказу № 358 - 15.05.2014.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 № 358 був виданий до ухвалення рішення суду по суті спору у справі №908/5298/14 (25.02.2015); судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог до відповідача-2 (Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація"), тому замінивши боржника у виконавчому провадженні суд фактично змінив судове рішення, що набрало законної сили.
Як було встановлено апеляційним господарським судом вище, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.01.2015 у справі №908/5298/14 залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Державне підприємство "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" у зв'язку з тим, що на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2014 №358 «Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств» відбулася реорганізація відповідача-1, а до відповідача -2 перейшли всі його права та обов'язки.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.02.2015 у справі №908/5298/14 у задоволенні позову до відповідача -2 відмовлено з тих підстав, що процедура реорганізації відповідача-1 не завершена, згідно передавальних актів станом на 01.02.2015 відповідач-1 не передав, а відповідач-2 не прийняв кредиторську заборгованість за договором від 01.03.2011 №237 в сумі 117 451 739,81 грн, тому у відповідача відсутній обов'язок по сплаті цієї заборгованості.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
«Право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
У разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 в справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20) зазначено, що «забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов'язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності».
Відповідно до пункту 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії" (заява N 589498/00), пункту 52 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04) відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.
З огляду на викладене, незаміна боржника у справі №908/5298/14 його правонаступником з огляду на те, що правонаступництво відбулося не на стадії виконавчого провадження, а раніше, призведе до неможливості виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що становитиме втручання у права позивача на мирне володіння майном.
Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №641/6120/14-ц та від 30.09.2020 у справі №686/1134/18, в яких викладена позиція, що підставою для застосування ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» є вибуття кредитора/боржника саме на стадії виконавчого провадження, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що у визначених справах були встановлені інші обставини, не подібні до тих, що встановлені у справі №908/5298/14.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на подібність спірних відносин зі справою №296/443/16-ц, правонаступництво у якій згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 15.09.2015 №933 виникло також до прийняття рішення суду по суті спору (20.07.2016), тобто до стадії виконавчого провадження, що не вплинуло на прийняття рішення щодо заміни боржника правонаступником з метою забезпечення виконання судового рішення.
З огляду на викладене, місцевим господарським судом було правомірно замінено боржника у наказі Господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 у справі №908/5298/14 Державне підприємство Донецької обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств на його правонаступника - Державне підприємство "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація".
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 у справі №908/5298/14 такою, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та її скасування у даній справі відсутні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 у справі №908/5298/14 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 у справі №908/5298/14 залишити без змін.
Судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, покласти на апелянта - Державне підприємство "Об'єднана Компанія "Укрвуглереструктуризація".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови відповідно до положень, визначених в ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 01.12.2022.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв