22 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 603/235/22 пров. № А/857/13926/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Матковської З.М., Улицького В.З.,
за участю секретаря Пославського Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільської області на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2022 року (ухвалене головуючим - суддею Гудкова Ю.Г. у м. Монастириська) у справі № 603/235/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 609444 від 18.06.2022 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що він не порушив Правил дорожнього руху, заперечує факт керування транспортним засобом 18.06.2022 року о 17 год 15 хв та те, що транспортний засіб мав технічні несправності, так як у розумінні Правил дорожнього руху пошкодження лобового скла не віднесено до технічої несправності автомобіля. Зазначає про відсутність доказів вчинення правопорушень. В обґрунтування заперечень щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП зазначено, що ОСОБА_1 постановою суду від 21.01.2020 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Постанова набрала законної сили 04.02.2020, а тому 04.02.2021 сплинув строк, протягом якого ОСОБА_1 вважався таким, що позбавлений права керування транспортним засобом. Зазначене було враховано судом при винесенні постанови від 09.03.2022 у справі № 603/27/22 у.
Рішенням Монастирського районного суду Тернопільської області від 16.09.2022 адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 609444 від 18.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрито.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що слушним є посилання представника позивача на те, що у розумінні Правил дорожнього руху пошкодження лобового скла не віднесено до технічної несправності автомобіля.
Крім цього суд першої інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, не підтверджується належними і допустимим доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності за зазначеною статтею.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Крім цього представник позивача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на, що суд вважає за потрібне зазначити таке.
За результатами розгляду вказаного клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача (його представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено.
Більше того, суд вважає за потрібне зауважити, що в цій категорії справ КАС України встановлено скороченні строки розгляду справи і вказана справа є незначеною складності і може бути повно і всебічно вирішена за наявними в неї доказами.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 18.06.2022 року поліцейським з РПП СПД №1 (м. Монастириська) старшим сержантом поліції Гузан А. М. винесено постанову серії БАБ №609444 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 18.06.2022 о 17 год 15 хв у м. Монастириська по вул. С. Бандери керував транспортним засобом Volvo, іноземний номерний знак НОМЕР_1 , який мав технічні несправності, а саме пошкоджене лобове скло, яке зменшує оглядовість, при перевірці документів не пред'явив посвідчення водія, оскільки був позбавлений права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. п. 2.1 (а), 31.4.7 (в) Правил дорожнього руху.
Позивач вважаючи оскаржену постанову незаконною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.2.1«а» ПДР, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п 31.3 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Пунктом 31.4 ПДР встановлено випадки заборонення експлуатації транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності вимогам.
Відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачена за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак згідно наведеного вище колегія суддів встановила, що передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Стосовно правильної кваліфікації дій позивача за ч. 1 ст. 121 КУпАП то колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що п. 31.4, 31.4.7 (в) ПДР передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; не працює звуковий сигнал; встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.
Відтак у розумінні ПДР пошкодження лобового скла не віднесено до технічної несправності автомобіля.
Щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно ч. 4 ст. 126 КУпАП то суд вважає за потрібне зазначити таке.
Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 126 КУпАП.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.
В силу положень ч.1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з матеріалами справи на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано відеозапис, який на переконання суду є належним доказом у справі.
За правилами ч. 1 т. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною постановою зокрема позивача притягнуто до відповідальності за керування транспортним засобом будучи позбавленим такого права керування.
З матеріалів справи слідує, що постановою Монастирського районного суду Тернопільської області від 09.03.2022 у справі № 603/27/22 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн штрафу в дохід держави. Рішення суду набрала законної сили 22.03.2022 згідно інформації наявної в ЄДРСР (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103645816)
Проте, як вірно зазначено в апеляційній скарзі, що санкцією даної статті не передбачена альтернатива у вигляді вибору покарання, а саме при визнанні особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до приписів ст.317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 20 розділу Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затв. Постановою КМ України № 340 від 08.05.1993 (із відповідними змінами та доповненнями), позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.
Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.
Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний та практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.
Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.
Повернення посвідчення водія (у тому числі отриманого вперше) особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, здійснюється після закінчення строку позбавлення без складення іспитів.
Вилучені посвідчення водія зберігаються у територіальному сервісному центрі МВС за місцем проживання осіб, зазначеним у рішенні про позбавлення права на керування транспортними засобами.
Із змісту наведених норм слідує, що чинним законодавством чітко визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили постановою суду про позбавлення цього права.
Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному КМ України.
Отже, до моменту повернення посвідчення водія в установленому порядку особа вважається такою, що позбавлена права керування транспортним засобом; будь-якого механізму отримання нових водійських прав законом не передбачено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що на момент винесення оскаржуваної постанови позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, та не мав законних підстав керувати автомобілем.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки такі підтверджені належними доказами і не спростовані позивачем.
Разом з цим, висновки суду першої інстанції, щодо задоволення позову в частині скасування оскаржуваної постанови, ч. 4 ст. 126 КУпАП, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не відповідають встановленим обставинам справи.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільської області задовольнити частково.
Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2022 року у справі № 603/235/22 в частині задоволення позову щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 609444 від 18 червня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати та прийняти нове рішення в цій частині.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 609444 від 18 червня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді З. М. Матковська
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 01 грудня 2022 року