22 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 300/8728/21 пров. № А/857/11301/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,
за участю секретаря судового засідання Гриньків І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року (головуючий суддя Боршовського Т.І., м. Івано-Франківськ, повний текст складено 23.06.2022) по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якому просило стягнути з відповідача податковий борг в сумі 133624,54 грн.
Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції із зустрічним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в якому просила визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2019 № 0032945413 та № 0032955413.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 133624,54 грн. задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України та місцевих бюджетів в порядку та розмірах, передбачених Бюджетним кодексом України, податковий борг в розмірі 133624 (сто тридцять три тисячі шістсот двадцять чотири) гривні 54 копійки.
Відмовлено у задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2019 № 0032945413 та № 0032955413.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, а також порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить скасувати таке та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов у справі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2019р. №0032945413 та № 0032955413 та відмовити в задоволенні позову ГУ ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з неї податкового боргу в сумі 133 624,54 грн.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм пунктів 86.7 та 86.8 статті 86 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах у постанові від 28.09.2020 у справі №520/2305/19 - протиправність наслідків перевірки у зв'язку з порушенням процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення податкових повідомлень-рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в основу такого акта податкових правопорушень.
При цьому, апелянт зазначає, що відповідач не заперечує факту складання Акту перевірки та податкових повідомлень-рішень однією датою, а відтак факту порушенням з боку ГУ ДПС в області норм пунктів 86.7,86.8 статті; 86 Податкового кодексу України.
Одним із прав платника податків відповідно до підпункту 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України є право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Право платника податків на подання письмових заперечень на акт перевірки та/або додаткових документів у порядку, встановленому нормами ПК, та право брати участь у розгляді заперечень (додаткових документів) передбачено також пунктом 86.7 статті 86 ПК.
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Крім того, судом не враховано, що будь-який висновок акта (довідки) перевірки щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником зобов'язань перед бюджетом, дотримання вимог іншого законодавства має ґрунтуватись на визначених статтею 83 Кодексу належних та допустимих доказах, отриманих безпосередньо від платника податків, а також з інших джерел у встановленому законом порядку. Доведення правомірності висновків перевірки повинно бути переконливим, логічним, аргументованим.
Крім того, судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду у постанові від 03.02.2022 у справі № 560/4343/19, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є саме наявність узгодженого грошового зобов'язання, складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені, підстави виникнення боргу, моменту його виникнення, моменту погашення,(за його наявності), розрахунку нарахування пені, об'єкту її нарахування, розміру та суми та дотримання контролюючим органом процедури оформлення та надіслання відповідного рішення податкового органу (податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги). Окрім того, суд зобов'язаний перевірити дотримання податковим органом під час звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу вимог Кодексу адміністративного судочинства України та окремих положень Податкового кодексу України.
Відтак, слід оцінювати наведені контролюючим органом обставини, в першу чергу, шляхом перевірки дійсного розміру непогашеного відповідачем податкового боргу перевіряється судом за наслідками аналізу інтегрованої картки платника (далі - ІКП), яка ведеться згідно з вимогами Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 (був чинним на час винесення податкової вимоги).
Позиція відповідає і правовому висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 14.02.2022. у справі № 826/9711/17.
Також, щодо узгодженості зобов'язання, за доцільне зазначити, що обставини, з якими закон пов'язує факт узгодженості податкових зобов'язань, зокрема є наявність належних та допустимих доказів направлення та вручення того чи іншого рішення платнику податків, в порядку встановленому ст.42 ПКУ та наявність чи відсутність адміністративного чи судового оскарження, або ж результат оскарження таких рішень. Дане твердження безпосередньо стосуються процедури узгодження податкових зобов'язань, які виникли на підставі податкових повідомлень- рішень.
Податковий кодекс передбачає необхідну умову листування з платниками податків, та визначає категорію виду поштового відправлення - рекомендований лист з повідомленням про вручення.
Належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень тих чи інших рішень платникам є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Дана позиція підтримана Верховним судом у справі №820/1186/17 в постанові від 20.06.2018.
При цьому, апелянт зазначає, що в системі Укрпошти незареєстровані поштові відправлення за штрих-кодом №7740102945963 та №7770103151606.
Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, і які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Відповідно апелянт вважає, що предметом позову у даній категорії справ має бути вимога про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, а не вимога про стягнення податкового боргу.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.01.2019 ОСОБА_1 подала до Богородчанської ОДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, в якій самостійно зазначила загальну суму доходу 44676,00 грн., яка складається з чистого оподаткованого доходу, отриманого фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, з якої сума податку, що підлягає сплаті самостійно: 8041,68 грн. податку на доходи фізичних осіб та 670,14 грн. військового збору (а.с. 14-15). Згідно розрахунку позивача та даних облікової картки платника, сума заборгованості з податку на доходи фізичних осіб становить 6030,25 грн.
27.01.2020 ОСОБА_1 подала до Богородчанської ОДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, в якій самостійно зазначила загальну суму доходу 1735,64 грн., яка складається з чистого оподаткованого доходу, отриманого фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, з якої сума податку, що підлягає сплаті самостійно: 312,42 грн. податку на доходи фізичних осіб та 26,03 грн. військового збору.
29.01.2021 ОСОБА_1 подала до Богородчанської ОДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, в якій самостійно зазначила загальну суму доходу 7271,32 грн, яка складається з чистого оподаткованого доходу, отриманого фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, з якої сума податку, що підлягає сплаті самостійно: 1308,84 грн. податку на доходи фізичних осіб та 109,07 грн. військового збору.
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області нарахувало ФОП ОСОБА_1 пеню в сумі 120,24 грн. відповідно до статті 129 Податкового кодексу України, в підтвердження чого подано витяг з облікової картки платника податків.
05.02.2019 ОСОБА_1 подала до Богородчанської ОДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік, в якій самостійно зазначила загальну суму орендної плати 46292,52 грн. (щомісячний платіж з січня по грудень 2019 року - 3857,71 грн).
06.02.2020 ОСОБА_1 подала до Богородчанської ОДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в якій самостійно зазначила загальну суму орендної плати 43797,76 грн. (щомісячний платіж з січня по листопад 2020 року - 3649,82 грн., грудень 2020 року - 3649,74 грн.).
26.02.2021 ОСОБА_1 подала до Богородчанської ОДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 рік, в якій самостійно зазначила загальну суму орендної плати 31398,07 грн. (щомісячний платіж з січня по липень 2021 року - 2616,51 грн., з серпня по грудень 2021 року - 2616,50 грн.). За змістом позовної заяви, податкові зобов'язання нараховані за період з січня по жовтень 2021 року в сумі 26165,07 грн.
17.04.2019 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання правил застосування орендної плати з фізичних осіб за період з 01.12.2016 по 29.02.2019, за результатами якої складено акт № 000492/09-19-54-13/3366404361 від 17.04.2019. Згідно вказаного акту контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 правил сплати орендної плати з фізичних осіб, які визначені пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме прострочення сплати орендних платежів в період з 01.12.2016 по 07.02.2019.
17.04.2019 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0032945413, яким нараховано штрафні санкції на суму 1177,47 грн. за затримку сплати самостійно задекларованих сум з орендної плати фізичних осіб до 30 календарних днів (10% погашеної суми податкового боргу).
17.04.2019 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0032955413, яким нараховано штрафні санкції на суму 3103,01 грн. за затримку сплати самостійно задекларованих сум з орендної плати фізичних осіб більше 30 календарних днів (20% погашеної суми податкового боргу).
Податкові повідомлення-рішення від 17.04.2019 № 0032945413 та № 0032955413 разом з актом № 000492/09-19-54-13/3366404361 від 17.04.2019 були направлені на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулося на адресу контролюючого органу з відміткою установи поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області нарахувало ФОП ОСОБА_1 пеню в розмірі 4511,74 грн. з орендної плати фізичних осіб відповідно до статті 129 Податкового кодексу України згідно даних облікової картки платника податків.
12.10.2020 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області виставлено ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ф» за № 89037-54 на суму 101038,71 грн., яку направлено на її податкову адресу: АДРЕСА_1 . В підтвердження отримання вказаної податкової вимоги надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення 13.10.2020.
Згідно довідки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 21.12.2021 за ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість 133624,54 грн., з яких: 7771,73 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, а саме: 7651,51 грн. податкові зобов'язання, які нараховані згідно самостійно поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи від 30.01.2019, від 27.01.2020, від 29.01.2021 та 120,22 грн. пені; 805,24 грн. військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, що нараховано згідно самостійно поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи від 30.01.2019, від 27.01.2020, від 29.01.2021; 125047,57 грн. по орендній платі з фізичних осіб, з яких 116255,05 грн. податкові зобов'язання, які виникли згідно самостійно поданих платником податкових декларацій з орендної плати від 05.02.2019, від 06.02.2020, від 26.02.2021; штрафні санкції в сумі 4280,48 грн., з яких 1177,47 грн. нараховані податковим повідомленням-рішенням № 0032945413 від 17.04.2019; 3103,01 грн. нараховані податковим повідомленням-рішенням № 0032955413 від 17.04.2019.
Вирішуючи цей спір суд першої інстанції правильно врахував, що статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків визначається календарною датою.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту14.1.156 статті 14 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.
За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Пунктами 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Статтею 56 Податкового кодексу України встановлено порядок оскарження рішень контролюючих органів.
За положенням пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Згідно з пунктами 54.1, 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначену для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пунктом 38.2 статті 38 ПК України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Також, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 177.1 статті 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з пунктом 177.11 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Згідно з підпунктом 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Підпунктом 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Як уже зазначалось вище ОСОБА_1 подала до Богородчанської ОДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, в якій самостійно зазначила загальну суму доходу 44676,00 грн., яка складається з чистого оподаткованого доходу, отриманого фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, з якої сума податку, що підлягає сплаті самостійно: 8041,68 грн. податку на доходи фізичних осіб та 670,14 грн. військового збору (а.с. 14-15). Згідно розрахунку позивача та даних облікової картки платника, сума заборгованості з податку на доходи фізичних осіб становить 6030,25 грн.
27.01.2020 ОСОБА_1 подала до Богородчанської ОДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, в якій самостійно зазначила загальну суму доходу 1735,64 грн., яка складається з чистого оподаткованого доходу, отриманого фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, з якої сума податку, що підлягає сплаті самостійно: 312,42 грн. податку на доходи фізичних осіб та 26,03 грн. військового збору.
29.01.2021 ОСОБА_1 подала до Богородчанської ОДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, в якій самостійно зазначила загальну суму доходу 7271,32 грн., яка складається з чистого оподаткованого доходу, отриманого фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, з якої сума податку, що підлягає сплаті самостійно: 1308,84 грн. податку на доходи фізичних осіб та 109,07 грн. військового збору.
Вищевказані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, самостійно обчислені і визначені у вказаних вище податкових деклараціях, з огляду на положення статті 57 ПК України, вважаються узгодженими. При цьому відповідач не сплатила суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, зазначені у поданих податкових деклараціях, у строк, визначений пунктом 57.1 статті 57 ПК України.
При цьому, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області нарахувало відповідачу пеню за прострочення сплати узгоджених грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 23.05.2019 по 13.08.2021 на загальну суму 120,24 грн. відповідно до статті 129 Податкового кодексу України, що підтверджується витягом з облікової картки платника податків.
Також, розглядаючи спір суд правильно зазначив, що порядок нарахування та сплати орендної плати за землю регламентовано статтею 288 ПК України. Так, відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Пунктами 288.2 та 288.3 статті 288 ПК України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України).
Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Згідно з пунктами 285.1 та 285.2 статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Пунктом 286.2 статті 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Податкові зобов'язання з орендної плати ОСОБА_1 самостійно обчислені і зазначені у податкових деклараціях, згідно положень статті 57 ПК України, відтак вважаються узгодженими. При цьому остання не сплатила суми податкових зобов'язань з орендної плати, зазначені у поданих податкових деклараціях, у строк, визначений пунктом 57.1 статті 57 ПК України.
Відповідно Головне управління ДПС в Івано-Франківській області нарахувало ФОП ОСОБА_1 пеню в розмірі 4511,74 грн. з орендної плати фізичних осіб відповідно до статті 129 Податкового кодексу України згідно даних облікової картки платника податків.
Надаючи оцінку податкового боргу в розмірі 4280,48 грн, який виник з грошових зобов'язань з орендної плати, визначених податковими повідомленнями-рішеннями про нарахування штрафу, то суд правильно врахував, що пунктом 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
17.04.2019 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання правил застосування орендної плати з фізичних осіб за період з 01.12.2016 по 29.02.2019, за результатами якої складено акт № 000492/09-19-54-13/3366404361 від 17.04.2019. Згідно вказаного акту контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 правил сплати орендної плати з фізичних осіб, які визначені пунктом 287.3 статті 287 ПК України, відповідальність за порушення яких передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Так, 17.04.2019 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0032945413, яким нараховано штрафні санкції на суму 1177,47 грн. за затримку сплати самостійно задекларованих сум з орендної плати фізичних осіб до 30 календарних днів (10% погашеної суми податкового боргу) та податкове повідомлення-рішення № 0032955413, яким нараховано штрафні санкції на суму 3103,01 грн. за затримку сплати самостійно задекларованих сум з орендної плати фізичних осіб більше 30 календарних днів (20% погашеної суми податкового боргу) згідно розрахунків, долучених до них.
Вказані податкові повідомлення-рішення від 17.04.2019 № 0032945413 та № 0032955413 разом з актом № 000492/09-19-54-13/3366404361 від 17.04.2019 були направлені на податкову адресу платника податків: АДРЕСА_1 , однак поштове відправлення повернулося на адресу контролюючого органу з відміткою установи поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
При цьому, суд правильно зазначив, що відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Оскільки податкові повідомлення-рішення від 17.04.2019 № 0032945413 та № 0032955413 направлені на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , то суд першої інстанції підставно вважав, що такі податкові повідомлення-рішення згідно положень статей 42, 58 ПК України слід вважати врученими платнику податків.
Надаючи оцінку позовним вимогам ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2019 № 0032945413 та № 0032955413, суд першої інстанції зазначив, що такі мотивований тим, що податкові повідомлення-рішення від 17.04.2019 № 0032945413 та № 0032955413 прийняті без розгляду у встановлений законом строк заперечень на акт перевірки від 17.04.2019 № 000492/09-19-54-13/3366404361 та з порушенням права на участь у розгляді заперечень, що є порушенням вимог, встановлених пунктами 86.7 та 86.8 статті 86 ПК України.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Право платника податків на подання письмових заперечень на акт перевірки та/або додаткових документів у порядку, встановленому нормами ПК України, та право брати участь у розгляді заперечень (додаткових документів) передбачено пунктом 86.7 статті 86 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Абзацом першим цього пункту встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З огляду на вказані положення податкового закону, суд правильно вважав, що податкові повідомлення-рішення від 17.04.2019 № 0032945413 та № 0032955413 мали бути прийнято контролюючим органом протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки № 000492/09-19-54-13/3366404361 від 17.04.2019.
При оцінці такого процедурного порушення з боку контролюючого органу суд підставно врахував принципи, які висловлено Верховним Судом в постанові від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18, де Верховний Суд зазначив:
«Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.»
При цьому, правильним є висновок, що вказане вище процедурне порушення не може бути самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки підлягає дослідженню в комплексі з встановленням судом обставин того, чи були в контролюючого органу підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. При такому висновку суд досліджує обставини того, чи міг би платник податків, в разі подання заперечень та додаткових документів, змінити висновок контролюючого органу.
Тобто, суд міг би зважити на порушення контролюючим органом права платника податків подати заперечення на акт перевірки, якщо б ФОП ОСОБА_1 надала докази того, що такими діями контролюючого органу її фактично позбавлено можливості довести відсутність прострочення нею грошових зобов'язань з орендної плати за землю в періоди з 01.12.2016 по 29.02.2019 і якщо такі докази були в платника податків на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, однак через дії контролюючого органу, вона не змогла їх вчасно надати разом із запереченнями на акт перевірки.
Однак, такі докази у матеріалах справи відсутні. Натомість відомостями інтегрованих карток платника податків за 2016-2018 роки підтверджуються факти невчасної сплати ОСОБА_1 грошових зобов'язань з плати за землю.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що ФОП ОСОБА_1 не довела, що в разі подання нею заперечень на акт перевірки, контролюючим органом в цій справі було б прийнято інше рішення - про відсутність підстав для накладення штрафу взагалі чи накладення такого штрафу, проте в меншому розмірі.
З огляду на це, правильним є висновок суду першої інстанції, що вказані вище процедурні порушення контролюючого органу не можуть бути підставою для скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2019 № 0032945413 та № 0032955413.
При цьому, суд вірно зауважив, що посилання позивача за зустрічним позовом на постанову Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 520/2305/19 є помилковим, бо обставини вказаної справи є відмінними від обставин цієї адміністративної справи.
Як уже зазначалось вище, оскільки ФОП ОСОБА_1 не сплатила суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та орендної плати, відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України то Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 12.10.2020 прийнято податкову вимогу форми «Ф» за № 89037-54 на суму 101038,71 грн., яку направлено на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ФОП ОСОБА_1 отримала вищевказану податкову вимогу 13.10.2020. З дня виставлення вказаної податкової вимоги податковий борг відповідача жодного разу не переривався, що підтверджується витягом з картки особового рахунку платника податку.
Заборгованість ФОП ОСОБА_1 підтверджується довідкою про суми податкового боргу платника податків станом на 21.12.2021.
Згідно довідки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області податковий борг ФОП ОСОБА_1 станом на 09.05.2022 збільшився до 143022,47 грн.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З урахуванням вказаних норм, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність обов'язку в контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. І податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
Враховуючи положення пунктів 95.1, 95.2, 95.4 статті 95, пункту 20.1 статті 20 ПК України правильним є твердження, що контролюючому органу надано право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця.
Відхиляючи доводи ФОП ОСОБА_1 про те, що з 01.01.2022 змінено процедуру стягнення податкового боргу, якої не дотримався позивач, то суд першої інстанції правильно врахував, що Законом України від 30.11.2021 № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», внесено зміни до пункту 95.5 статті 95 ПК України.
Відповідно, з 01.01.2022 підлягає застосуванню позасудова процедура стягнення щодо податкового боргу, що виник в результаті несплати платником податків самостійно задекларованих грошових (податкових) зобов'язань, які є узгодженими, не підлягають оскарженню та повинні бути самостійно сплаченими платником або погашеними за допомогою органу стягнення. Тобто вищевказана позасудова процедура стягнення податкового боргу стосується лише тих податкових зобов'язань, які виникли після 01.01.2022.
Натомість в спірному випадку податковий борг ФОП ОСОБА_1 в сумі 133624,54 грн. виник за період по жовтень 2021 року. При цьому, з позовом про стягнення податкового боргу в сумі 133624,54 грн. Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося 30.12.2021, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 95.5 статті 95 ПК України в редакції Закону України від 30.11.2021 № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень».
Підсумовуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що первісний адміністративний позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 133624,54 грн. слід задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.
З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року по справі №300/8728/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.В. Ніколін
О.М. Гінда
повний текст складено 01.12.2022