01 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/7415/22 пров. № А/857/13308/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Шевчук С.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Грень Н.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач-1) №913190156069 від 29.04.2022 «Про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити обчислення та виплату їй пенсії з 14.01.2021 на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за вихідним №1300-5603-8/31711 від 20.04.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що Закон України «Про державну службу» визначає виключно право на призначення пенсії та не передбачає права для перерахунку пенсії державним службовцям, а тому у позивачки, яку з 14.01.2021 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відсутнє право на перерахунок пенсії на підставі довідки №1300-5603-8/31711 від 20.04.2022. Таким чином, ГУ ПФУ у Житомирській області правомірно відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 з 04.02.2016 перебувала на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримувала пенсію по інвалідності другої групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон ).
З 26.06.2020 позивачку було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, а з 14.01.2021 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993.
З метою реалізації свого права на розрахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, та у зв'язку з відмовою роботодавця видати таку довідку, позивач звернулася до адміністративного суду з позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2021, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 по справі №380/11485/21 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, із зазначенням виплат в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за грудень 2020 року за прирівняною посадою головного спеціаліста відділу забезпечення наповнення бюджету фінансово-економічного управління ГУ ПФУ у Львівській області, зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби із зазначенням виплат в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за грудень 2020 року за прирівняною посадою головного спеціаліста відділу забезпечення наповнення бюджету фінансово-економічного управління ГУ ПФУ у Львівській області.
На виконання рішення ГУ ПФУ у Львівській області видало довідку за вих.№1300-5603-8/31711 від 20.04.2022.
21.04.2022 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою за призначення/перерахунком пенсії, до якої долучила вказану вище довідку та просила здійснити обчислення та виплату пенсії за віком на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за вих. №1300-5603-8/31711 від 20.04.2022, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 14.01.2021.
Рішенням №913190156069 від 29.04.2022 ГУ ПФУ в Житомирській області відмовило позивачці в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про Державну службу», посилаючись на те, що у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 по справі №380/11485/21 відсутнє зобов'язання проведення даного перерахунку.
Вважаючи оспорюване рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на те, що при переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» визначення розміру такої пенсії було здійснено без врахування довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад в органах місцевого самоврядування, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, хоча таке право визначене Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 (далі - Порядок №622), а також факту звернення позивачки з довідкою встановленого зразка, ГУ ПФУ в Житомирській області протиправно відмовило провести нарахування та виплату пенсії позивачки з урахуванням такої довідки з моменту переведення її на такий вид пенсії, тобто з 14.01.2021.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889-VIII), яким, серед іншого, визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон №889-VII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
Після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №899 та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723 вік та страховий стаж.
Після 01.05.2016, відповідно до ст.90 нового Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, визначені певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723.
Відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 2 Порядку №622 передбачено, що згідно з пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відтак, Прикінцевими та перехідними положення Закону №889-VIII чітко визначено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови, а саме : у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, право на пенсію одержують особи, зазначені у п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік і в жодному із зазначених вище Законів не зазначається, що таке право особа одержує при умові, що їм раніше пенсія за Законом України «Про державну службу» не призначалась.
Правовідносини обчислення пенсії після звільнення з посади державної служби регулюються Порядком №622.
Згідно п.31 Порядку №622, державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону 3723-XII не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом №889-VIII, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
Відповідно до п.4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому, посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 01.05.2016. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016 на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Колегія суддів зазначає, що Порядок №622 не передбачає, що для обчислення заробітної плати при призначенні пенсії державного службовця необхідним є наявність 20 і більше років стажу державного службовця саме станом на 01.05.2016.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1993 (далі - Закон №108/95-ВР), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до ст.41 Закону №1058-IV, до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин - ст. 41 Закону №1058-IV.
Таким чином, позивачка має право на обчислення пенсії державного службовця з урахуванням заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З матеріалів справи видно, що з 26.06.2020 позивачку було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, а з 14.01.2021 на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ.
Проте, при переведенні на пенсію за Законом №3723-ХІІ, розрахунок пенсії проведено без урахування довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад в органах місцевого самоврядування, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, оскільки така була видана ГУ ПФУ у Львівській області лише на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 по справі №380/11485/21.
Довідка №1300-5603-8/31711 від 20.04.2022 додана до заяви позивачки від 21.04.2022 за призначенням/перерахунком пенсії.
Колегія суддів враховує, що вищевказана довідка про складові заробітної плати призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) складена за формою, затвердженою постановою №1-3 та містить відображення складових заробітної плати, а саме : посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Довідка ГУ ПФУ у Львівській області №1300-5603-8/31711 від 20.04.2022 про складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і яка на момент виходу на пенсію не займає посади держаної служби, відповідає формі довідки, яка затверджена постановою №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», містить дані про розмір надбавки за інтенсивність праці, надбавки за виконання особливо важливої роботи, надбавки за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, виплати за додаткове навантаження, місячної премії та інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю. На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що всі відображені в довідці види оплати праці, є складовими частинами заробітної плати позивачки, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вищевказана довідка не могла бути подана позивачкою на час її переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки така була відсутня у неї внаслідок відмови ГУ ПФУ у Львівській області її видати.
При цьому, колегія суддів враховує, що вказані дії ГУ ПФУ у Львівській області визнано судом протиправними в межах розгляду справи №380/11485/21, а тому саме внаслідок протиправних дій пенсійного органу було порушено право позивачки на обрахунок пенсії в належному розмірі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року по справі №380/7415/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. М. Шевчук
Т. І. Шинкар