01 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 2-а-848/11 пров. № А/857/13224/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області на постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06 червня 2011 року (суддя -Горегляд О.І., м. Кузнецовськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області про перерахунок і виплату пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,-
ОСОБА_1 у березні 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області, в якому просив: зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за віком з 01.01.2011 із заробітної плати за періоди страхового стажу, що зазначені в частині першій статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, - за 2010 рік; зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 23.09.2010, відповідно до статті 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2, в розмірі 30 (тридцяти) процентів мінімальної пенсії за віком, що визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в такому розмірі в майбутньому. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є працюючим пенсіонером, який має право на перерахунок пенсії через два роки з урахуванням трудового стажу після призначення пенсії та із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, - за 2009 рік, є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2. Позивач стверджує, що фактично при перерахунку його пенсії за віком Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області користувалось листом Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України. Щодо застосування показників заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески при призначенні пенсій та їх перерахунку у 2009 році з урахуванням стажу та заробітку, набутого після призначення пенсії№20/0/18-09/039, №4096/02-01 від 11 березня 2009 року, який не є нормативно-правовим актом. Згідно доводів ОСОБА_1 відповідач недоплачує йому пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, чим обмежив його права на соціальний захист.
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06 червня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2010 календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, за період часу з 01 січня 2011 року до теперішнього часу, тобто до 06 червня 2011 року включно та здійснити її виплату з врахуванням проведених виплат. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2, згідно з статтею 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 30 (тридцяти) процентів мінімальної пенсії за віком, із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період часу з 23 вересня 2010 року до теперішнього часу, тобто до 06 червня 2011 року, включно з врахуванням проведених виплат.В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, фактично в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідно до пункту 3 статті 4 Постанови Кабінету міністрів України від 28.05.2008 №530 “Деякі питання соціально захисту окремих категорій громадян” встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю для осіб, шо належать до категорії 2, відповідно до Закону України“Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплачується у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є пенсіонером і на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” одержує пенсію за віком з 07.12.2006. Наведені обставини підтверджуються матеріалами пенсійної справи позивача №117175: заявою позивача від 27 грудня 2006 року, зареєстрованою відповідачем 31 січня 2007 року за №120, розпорядженнями управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області №117175 від 03 березня 2009 року і №117175 від 21 січня 2010 року.
ОСОБА_1 12.01.201112.01.2011 який продовжував працювати, звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області із заявою про перерахунок пенсії з додаванням трудового стажу за 24 місяці після попереднього перерахунку, що зареєстрована відповідачем 12.01.2011за №17.
Розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області №117175 від 21.01.2011 свідчить, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2011, застосувавши при цьому показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік, в сумі 1197 грн 91 коп.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованим є позов ОСОБА_1 в частині вимог щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, що згідно із частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, починаючи з 23 вересня 2010 року до теперішнього часу, тобто до 06 червня 2011 року включно, з врахуванням проведеної даної пенсійної виплати протягом вказаного періоду часу.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частина четверта статті 42Закону України“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” діяла у такій редакції: “У разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону”.
Ця норма, передбачена статтею 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, була змінена Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, проте вказані зміни визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, оскільки у разі визнання неконституційними правових актів, якими внесено зміни до діючих правових актів, прийняття окремого рішення щодо відновлення дії відповідних норм у попередній редакції законодавством не передбачено, суд першої інстанції правильно вважав, що в даному випадку застосуванню підлягає частина четверта статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у попередній редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії.
З розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області №117175 від 21 січня 2011 року слідує, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 12 січня 2011 року перерахунок його пенсії був проведений відповідачем з урахуванням страхового стажу позивача за період часу з 21 травня 1978 року до 31 грудня 2010 року включно та з урахуванням показника середнього заробітку за 2007 рік в сумі 1197 грн. 91 коп.
Статтею 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульоване питання визначення розміру пенсії за віком. Згідно з частиною першою статті 27 вказаного Закону розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” заробітна плата для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи. При цьому коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи визначається за формулою Кз = Зв : Зc, де Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).
Як вбачається зі структури відповідної формули, в разі перерахунку пенсії, розмір коефіцієнту заробітної плати (доходу) застрахованої особи не є незмінним та залежить від суми заробітної плати позивача, середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, та кількості місяців страхового стажу.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що для обчислення заробітної плати застрахованої особи при перерахунку пенсії, слід керуватися положеннями частини другої статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, які визначають порядок обчислення заробітної плати застрахованої особи при призначенні пенсії, оскільки іншого порядку її обчислення законодавством не передбачено.
Підпунктом 3 пункту 11 Постанови Кабінету міністрів України від 28.05.2008 №530 “Деякі питання соціально захисту окремих категорій громадян” визначено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім ч.1 ст.40 вказаного Закону.
Скаржник в апеляційній скарзі покликається на вищевказану Постанову, однак виходячи з пріоритетності законів над підзаконними правовими актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина четверта статті 42, частина друга статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а не згадана вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав та слід здійснити позивачу перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, в даному випадку за 2010 рік.
Таким чином правильним є висновок суду першої інстанції про те, що безпідставним врахування відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік.
Отже, вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до статей 40, 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників за 2010 календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, та її виплату за період часу з 01 січня 2011 року до 06 червня 2011 року включно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Під час розгляду даної адміністративної справи судом також встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 18 вересня 1998 року.
Згідно з статтею 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Проте, нарахування і виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, здійснено відповідачем у розмірі, встановленому Постановою Кабінету міністрів України від 28.05.2008 №530 “Деякі питання соціально захисту окремих категорій громадян”, - 5 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Так, згідно матеріалів пенсійної справи позивача №117175 додаткова пенсія позивачу за шкоду, заподіяну здоров'ю, станом на січень 2011 року становила - 112 грн. 50 коп. щомісячно. Отже, право позивача на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 2, відповідачем визнається. Однак нарахування та виплата даної пенсії здійснена управлінням Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області в значно меншому розмірі, ніж передбачено статтею 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Скаржник в апеляційній скарзі правомірність своїх дій обґрунтовує покликанням на Постанову Кабінету міністрів України від 28.05.2008 №530 “Деякі питання соціально захисту окремих категорій громадян”.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними правовими актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згадана вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
При визначенні розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
При цьому суд визнав, що положення частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а також відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, підставою для перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Для здійснення такого перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, непотрібне звернення пенсіонера, так як цей перерахунок пенсії має проводити орган Пенсійного фонду України відповідно до вимог діючого законодавства України з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Розмір прожиткового мінімуму у 2010 році для осіб, що втратили працездатність, встановлений статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", а в 2011 році статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".
Оскільки додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачу має визначатись, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та її виплата позивачу повинні проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав обґрунтованим позов ОСОБА_1 в частині вимог щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, що згідно із частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, починаючи з 23 вересня 2010 року до 06 червня 2011 року включно, з врахуванням проведеної даної пенсійної виплати протягом вказаного періоду часу.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 06 червня 2011 року в справі 2-а-848/11- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш