30 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 570/1296/22 пров. № А/857/15269/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,
представника позивача Пілецької Р. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 вересня 2022 року (прийняте у відкритому судовому засіданні у м. Рівному суддею Таргонієм М. В.; дата складення рішення у повному обсязі не вказана) у справі № 570/1296/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення штрафу в справі про адміністративне правопорушення,
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області із вказаним позовом та просив скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ № 00000704 від 28 жовтня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 лютого 2022 року він отримав засобами поштового зв'язку постанову, з якої видно, що він, як відповідальна особа, 28.10.2021 о 4 год. 53 хв. за адресою: М-06 Київ-Чоп, км 54+285, допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України).
Вважає, що постанова є незаконною, позаяк адміністративного правопорушення він не вчиняв, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у цьому правопорушенні; не в повній мірі встановлено необхідні для вирішення справи обставини, а висновки, які надав працівник Державної служби України з безпеки на транспорті, не відповідають обставинам справи, а тому постанова підлягає скасуванню. Вважає, що він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), оскільки відповідальною особою в цьому випадку є фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи (частина перша статті 14-3 КУпАП). Виходячи з цього, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачене частиною другою статті 132-1 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі несе власник транспортного засобу або належний користувач. Так як належним користувачем тягача згідно договору оренди є ТОВ «Автофортуна 2020», в його діях як власника тягача відсутній склад адміністративного правопорушення.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 15 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, яке полягає в неповному та неправильному встановленні обставин, які мають надважливе значення для вирішення справи про адміністративне правопорушення. При цьому суд першої інстанції не повністю з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що спричинило прийняттю незаконного рішення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому його розглядові, а тому оскаржуване рішення не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за змістом частини першої статті 143 КУпАП слідує, що адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, несе відповідальна особа (особа за якою зареєстровано транспортний засіб) або належний користувач транспортного засобу, який внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
За позивачем зареєстровано транспортний засіб, він є власником спеціалізованого транспортного засобу - сідлового тягача, що призначений для перевезення вантажів. Позивач, як власник транспортного засобу має право передавати його в оренду іншим особам з метою використання вантажних автомобілів за призначенням. Так як належним користувачем тягача, згідно договору оренди є ТОВ «Автофортуна 2020», в його діях як власника тягача відсутній склад адміністративного правопорушення. Із зазначеного слідує, що 28.10.2021, в день вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб рухався по автомобільній дорозі під керуванням водія перевізника ТОВ «Автофортуна 2020» і в розпорядженні позивача не перебував. Тобто, належним користувачем транспортного засобу, на час вчинення адміністративного правопорушення є уповноважена особа перевізника ТОВ «Автофортуна 2020». А обов'язок внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів покладається на представника юридичної особи або належного користувача. Тобто, перевізник, якому позивач передав у володіння транспортний засіб, зобов'язаний був внести відомості до Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо належного користувача, а позивач не наділений такими повноваженнями щодо звернення із відповідною заявою до уповноважених органів і він не може нести відповідальність за дії орендаря.
Отже, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП (об'єктивна та суб'єктивна сторона, суб'єкт), оскільки воно ним не вчинялося, і притягнення його до відповідальності є порушенням статті 61 Конституції України. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Крім цього, оскаржувана постанова складена з недотриманням Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, а також відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. № 623) затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (надалі - Порядок № 1174), який визначає механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі. Згідно із пунктом 17 Порядку № 11744 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Також, з метою нормативно-правового врегулювання питань здійснення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проваджень у справах про адміністративні правопорушення наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512 затверджено Інструкцію з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі (далі - Інструкція), яка визначає процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - уповноважена посадова особа) відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі (пункт 1 Інструкції).
Апелянт зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам Інструкції та Порядку № 1174, позаяк не містить: інформації щодо марки, моделі, державного номерного знаку причепу; ваги транспортного засобу та конкретної осі автомобіля; не вбачається порядок здійснення обрахунків ваги транспортного засобу та навантаження на строєні осі. Відсутність вказаних елементів в постанові ставлять під сумнів постанову, в якій йдеться про врахування вказаних критеріїв при встановлення факту перевищення встановлених законодавством вагових норм, а також наявність складу адміністративного правопорушення за частиною другою статті 132-1 КУпАП. При цьому оскаржувана постанова містять лише масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування, однак вказаної інформації оскаржувана постанова не містить, та доказів на підтвердження перевищення встановлених законодавством вагової норми не надано.
Окрім того, на підтвердження події адміністративного правопорушення є лише фото- та відеозапис, де зафіксовано транспортний засіб позивача. Зазначені докази підтверджують лише рух транспортного засобу позивача, проте вони не містять ні інформації про тип транспортного засобу, від якого залежить граничний розмір фактичної маси транспортного засобу, рух якого автомобільними дорогами забороняється, ні інформації про фактичну масу (вагу) вказаного в постановах транспортних засобів, ні інформації про вагу (масу) перевищення встановлених законодавством вагових норм для цього типу транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами, ні інформації про навантаження на осі транспортного засобу, ні інформації про допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги.
У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, що відповідно до приписів частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником тягача сідлового тягача Renault Premium 450.18 DXI д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіпа Schmitz S01 д.н.з. НОМЕР_2 що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (далі - ТЗ) і цей факт сторони не заперечують.
Згідно договору оренди транспортних засобів від 30.06.2021 та акта прийому передачі від 01.07.2021 ці транспортні засоби передані ТОВ «Автофортуна 2020» в оренду.
28.10.2021 провідним фахівцем відділу цифрової трансформації та інформаційно-технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Соколюк Л. М. винесено постанову серії ВМ № 00000704, згідно якої 28.10.2021 о 04 год. 53 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 54 км + 285 м, зафіксовано транспортний засіб - спеціалізований вантажний сідловий тягач Renault Premium д.н.з. НОМЕР_1 ; відповідальна особа допустила рух ТЗ із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України: загальної маси ТЗ на 16.9 % (11,977 т), навантаження на строєні осі ТЗ на 24,9 % (10,734 т).
У зв'язку з цим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн.
Не погодившись з постановою суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що належний користувач може нести адміністративну відповідальність лише за умови внесення власником транспортного засобу відомостей про нього у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Оскільки, на час вчинення адміністративного правопорушення такі відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачем не були внесені, тому відповідальність має нести власник транспортного засобу - позивач у справі.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Статтею 5 Закону № 2344-ІІІ серед основних завдань державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту визначено створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:
перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з пунктом 22.5 цих Правил за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Відповідно до частини другої вказаної вище статті КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:
така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затверджений постановою КМУ від 14.11.2018 № 1197 (далі - Порядок 1197) визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач).
Пунктом 19 Порядку 1197 передбачено, що якщо власником транспортного засобу є фізична особа, то внесення до Реєстру відомостей про належного користувача через веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, здійснюється нею особисто.
Тобто, саме на позивача покладається обов'язок щодо внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформації щодо належного користувача транспортного засобу.
Відтак, в разі відсутності даних про належного користувача транспортного засобу адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах) несе фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Враховуючи наведене та те, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про належного користувача транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на час розгляду справи, а також те, що належний користувач не звертався до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що відповідальність має нести власник транспортного засобу - позивач у справі.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174).
Відповідно до пунктів 2, 16 цього Порядку, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Згідно із пунктом 8 Порядку № 1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.
Відповідно до пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163 “Про затвердження Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки” засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи ( п. 2 Порядку № 1174).
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).
У відповідності до пункту 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Отже, технічний засіб фіксації вищевказаних адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідає вимогам вказаного Технічного регламенту, що підтверджується сертифікатом перевірки типу, сертифікатом відповідності.
Щодо доводів позивача про те, що в оскаржуваній постанові не зазначено всіх даних, які мають значення для розгляду справи, апеляційний суд зазначає таке.
Пунктом 17 Порядку № 1174 визначено, що у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Згідно зі статтею 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
З приводу інформації щодо марки, моделі, державного номерного знаку причепу; ваги транспортного засобу та конкретної осі автомобіля; не вбачається порядок здійснення обрахунків ваги транспортного засобу та навантаження на строєні осі, колегія суддів зазначає, що така інформація не є обов'язковою для встановлення складу правопорушення та зазначається уповноваженою особою за можливості встановлення такої інформації.
При цьому суд зазначає, що в пункті 3 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі - Інструкція), зафіксовані в автоматичному режимі, не містить посилання на форму постанови відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.
Відтак, колегія суддів вважає, що з оскаржуваної постанови видно, що вона містить усі передбачені положеннями статті 283 КУпАП обов'язкові відомості щодо події правопорушення, суб'єкта адміністративної відповідальності, накладеного стягнення та порядку його сплати, а також порядку ознайомлення та оскарження постанови, а також інші обов'язкові відомості, визначені статтею 283 КУпАП, крім того постанова містить додаткову інформацію про транспортний засіб, визначену Інструкцією.
Що стосується доводів апелянта, що оскаржена постанова суперечить гарантіям Конституції України, то суд зазначає, що позивач жодним чином не був обмежений у реалізації його права щодо оскарження постанови у порядку встановленому Законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова серії ВМ № 00000704 від 28.10.2021 є законною та обґрунтованою, тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Щодо решти обставин і доводів апеляційних скарг (зокрема, нерелевантне зазначення витягу із рішення ЄСПЛ, некоректна робота приладу автоматичного зважування тощо) колегія суддів зазначає, що такі не спростовують викладених вище висновків і на законність судового рішення не впливають, оскільки спірним при поданні позовної заяви була особа, суб'єкт правопорушення, який повинен нести відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час перевезення вантажу, при тому, що перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР було встановлено відповідно до здійснених вимірів та з урахуванням похибки вагових і габаритних параметрів ТЗ, що видно із відзиву на позовну заяву та встановлено в суді першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 вересня 2022 року у справі № 570/1296/22 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 30 листопада 2022 року.