30 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/11633/22 пров. № А/857/14917/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Онишкевича Т.В.,
секретар судового засідання Максим Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Братичак У.В.), ухвалене у письмовому провадженні в м.Львові 23 вересня 2022 року у справі №380/11633/22 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанови,
25.08.2022 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Управління) звернулось в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), просило скасувати постанову від 09.08.2022 у ВП №69155349 про накладення штрафу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було відомо про винесене рішення від 23.02.2022 у справі №380/1647/22 ще до відкриття 08.06.2022 виконавчого провадження, що підтверджується заявою позивача до Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 щодо видачі копії рішення із зазначенням дати набрання ним законної сили. Суд першої інстанції вказав, що позивачу було відомо про відкрите виконавче провадження в даній справі, таким чином він міг ознайомитися з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі №380/1647/22 безпосередньо в приміщенні суду, або ж в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Суд першої інстанції вказав, що факт отримання копії судового рішення лише за заявою позивача, не є поважною причиною невиконання такого та дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу від 01.08.2022 ВП№68994259 є правомірною та не підлягає скасуванню, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в Управління були поважні причини невиконання судового рішення, які не залежали від боржника. Скаржник зазначає, що на час подання позовної заяви Управління отримало з суду копію рішення з відміткою про набрання законної сили. Скаржник зазначає, що виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду буде здійснена централізовано після виділення додаткових коштів з Державного бюджету.
В судовому засіданні представник скаржника подану апеляційну скаргу підтримав, відповідач явку повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.20221 у справі №380/1647/22 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 призначеної згідно із Законом України вів 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, наведених в довідці про розмір грошового забезпечення № 2092 від 02 липня 2021 року та щодо її невиплати з урахуванням попередньо виплаченої суми пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.04.1992 №2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, наведених в довідці про розмір грошового забезпечення № 2092 від 02 липня 2021 року та здійснити її виплату з урахуванням попередньо виплаченої суми пенсії. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 , 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
На виконання вказаного рішення Львівський окружний адміністративний суд 04 травня 2022 року видав виконавчий лист №380/1647/22 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України від 09.04.1992 №2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, наведених в довідці про розмір грошового забезпечення № 2092 від 02 липня 2021 року та здійснити її виплату з урахуванням попередньо виплаченої суми пенсії.
08.06.2022 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №380/1647/22 виданого 04.05.2022. Вказано, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
09.08.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) винесено постанову про накладення штрафу ВП 69155349, згідно з якою за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії постановлено накласти штраф на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у розмірі 5100 грн.
Вважаючи, що вказана постанова винесена неправомірно, оскільки у боржника були наявні поважні причини невиконання рішення суду, Управління звернулось з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з положеннями статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Згідно з положеннями статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
В свою чергу, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і спрямовано на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: 1. невиконання ним виконавчого документа (судового рішення); 2. відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).
Отже, лише невиконання боржником рішення суду і саме без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас, сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це об'єктивно перешкодило виконати судове рішення.
Поважними, в розумінні норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 січня 2020 року (справа №400/1954/19), від 10 грудня 2020 року (справа №826/19276/16), від 10 вересня 2020 року (справа №824/308/20-а), від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 та у справі № 360/4708/20, від 31 травня 2022 року у справі № 360/940/20.
В позовній заяві та апеляційній скарзі зазначено, що Управління з метою виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.20221 у справі №380/1647/22 скерувало у Львівський окружний адміністративний суд заяву від 02.06.2022 з проханням надіслати копію вказаного рішення з зазначенням дати набрання ним законної сили.
16.06.2022 Управління отримало постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП 69155349.
22.07.2022 Управління повторно скерувало запит у Львівський окружний адміністративний суд з проханням надіслати копію вказаного рішення з зазначенням дати набрання ним законної сили для його виконання.
22.07.2022 Управління листом №1300-5308-8/64461 повідомлено державного виконавця про відсутність рішення з відміткою про набрання ним законної сили та просило відкласти провадження виконавчих дій.
Окрім цього, Управління вказує, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не надано оригіналу довідки №2092 від 02.07.2021 для виконання рішення суду, виконання такого у встановлені строки було неможливим.
Такі аргументи скаржника суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки факт отримання копії судового рішення лише за заявою позивача, не є поважною причиною невиконання такого, оскільки позивачу було відомо про винесене рішення від 23.02.2022 у справі №380/1647/22 ще до відкриття 08.06.2022 виконавчого провадження, що підтверджується заявою позивача до Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 щодо видачі копії рішення із зазначенням дати набрання ним законної сили. Окрім того, позивачу було відомо про відкрите виконавче провадження в цій справі, що не перешкоджало йому ознайомитися з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі №380/1647/22 безпосередньо в приміщенні суду, або ж в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
При цьому, у листі від 22.07.2022, скерованому Управлінням відповідачу щодо виконання судового рішення, зазначено лише про неможливість виконання такого через відсутність рішення суду першої інстанції з відміткою про набрання таким законної сили, тоді як щодо відсутності необхідної довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 02.07.2021 №2092 про розмір грошового забезпечення стягувача та/чи про відсутність фінансування з Державного бюджету України на виконання судового рішення як про поважні причин невиконання судового рішення, Управління орган ДВС не повідомляло.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечено учасниками справи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.20221 у справі №380/1647/22 в частині проведення перерахунку пенсії стягувача на підставі нової довідки від 02.07.2021 №2092 про розмір грошового забезпечення виконане позивачем вже після винесення спірної постанови від 09.08.2022 ВП № 69155349.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що державний виконавець при винесені оскаржуваної постанови належним чином скористався законодавчо закріпленими повноваженнями та виніс оскаржувану постанову за відсутності об'єктивних причин, які б унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення
Відповідно до положень частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності оскаржуваної постанови про накладення штрафу, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 229, 268, 287, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року у справі №380/11633/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 30.11.2022 згідно з ч.3 ст.321 КАС України