30 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 466/2614/22 пров. № А/857/13986/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Михальської М.Р.,
представника позивача Паславського С.І.,
представника відповідача Зирянова О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 18 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці, третя особа в.о.заступника начальника Львівської митниці Терьохін Михайло Володимирович, про скасування постанови в справі про порушення митних правил,-
суддя в 1-й інстанції Білінська Г.Б.,
час ухвалення рішення - 18.07.2022 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - 18.07.2021 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці про скасування постанови в справі про порушення митних правил.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 18 липня 2022 року позов задоволено. Поновлено строк звернення до суду ОСОБА_1 , зважаючи на те, що такий пропущений з поважних причин. Скасовано постанову в справі про порушення митних правил №0092/20900/22 від 16 лютого 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, та накладено штраф у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 435106,83 грн. та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 заявив в митній декларації № UA209120/2021/041925, з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД. Щодо відкликання митної декларації, то таке не дозволяється після надання декларанту або уповноваженій особі митним органом інформації про призначення митного огляду товарів.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 18 липня 2022 року скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволені позову.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, простить рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 18 липня 2022 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 07 грудня 2021 року з метою здійснення митного оформлення та випуску у вільний обіг на митну територію України товару, зокрема: «Частини до машини для подрібнення або розмелювання (модель МТW/175G) до (ВМДА50008/2021/208395)...», що надійшли з Китаю НЕNАN LIMING НЕАVY INDUSTRY МАСНINERY SALESСО, LTD», NO.169 КЕХUЕDАDО AVENUE NATIONAL НІ-ТЕСНІNDUSTRY DEVELOPMENT ZONE, ZHENGZHOU, СНINА на адресу ТОВ «Фортеця П.І.І.» (81614, Львівська обл., Миколаївський район, с. Тростянець, вул. Зелена, буд.4, код ЄДРПОУ 43173498), до відділу митного оформлення «Стрий» митного посту «Львів - південний» Львівської митниці, особою уповноваженою на декларування ТОВ «ПЕГАС-ДН» (89626, Закарпатська обл., Мукачівський район, село Ключарки, вулиця Я.Мудрого, буд.32, код ЄРПОУ 39844741), ОСОБА_2 , шляхом електронного декларування подано митну декларацію (далі - МД), якій було присвоєно №UА209120/2021/041925.
Для здійснення митного контролю та митного оформлення задекларованого товару позивач надав необхідні документи та зазначений товар задекларовано за кодом згідно з УКТ ЗЕД8474909010 (ставка мита - 2 %, пдв - 20%).
Уповноважено особою відділу класифікації товарів Львівської митниці прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-UA209000 -0290-2021 від 07 грудня 2021 року, згідно з яким вказаному товару присвоєно код згідно з УКТ ЗЕД 8474200000.
Згідно зі службової записки управління митних платежів, митної вартості та митно тарифного регулювання ЗЕД від 13.01.2022 №86/7.4-15/44 різниця між заявленими за митною декларацією №UA209120/2021/041925 від 07.12.2021 митними платежами та платежами з урахуванням класифікаційного рішення від 23.12.2021 №КТ-UA209000 -0190-2021 становить 145035,61 грн.
Постановою в.о. заступника начальника Львівської митниці Терьохіна М.В. від 16 лютого 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 435106,83 грн., з тих підстав, що ОСОБА_1 з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів заявив у митній декларації неправильний код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Статтею 466 Митного кодексу України визначено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.
Додержання органами доходів і зборів вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.
Згідно із частиною 1 статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За змістом вказаної норми склад порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, тобто обов'язковою ознакою її диспозиції є вчинення особою зазначеного діяння та наявність певної визначеної мети.
Положення статті 489 МК України визначають обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил.
За вимогами цієї статті посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 510 МК України посадова особа органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.
За змістом статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Суть виявленого порушення митних правил, що слугувала підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно спірної постанови за статтею 485 МК України, полягає у неправильному зазначенні в поданій в митній декларації коду товару згідно УКТ ЗЕД.
Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
За правилами частини 7 статті 257 МК України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно ж до частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться зазначені у цій частині відомості, у тому числі у вигляді кодів.
Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України.
Згідно із частиною 4 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Стаття 485 МК України, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності, передбачає, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Отже згідно диспозиції даної норми порушення митних правил має місце у разі зазначення декларантом: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту); неправдивих відомостей щодо ваги або кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.
Тобто сам по собі факт неправильного зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД не становить склад правопорушення згідно із статтею 485 МК України.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №640/5082/17, від 22 травня 2020 року у справі №751/1477/17, від 10 грудня 2020 року у справі №569/16120/15-а, від 14 січня 2021 року у справі №640/5081/17.
Відповідно до частин 1 - 6 статті 69 МК України, якою встановлений порядок класифікації товарів, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
Отже, наведені положення МК України передбачають, що контрольну функцію стосовно правильності визначення декларантом коду товару за УКТ ЗЕД здійснює митний орган і законодавцем відповідальність для заявника (декларанта) встановлена не за неправильне визначення декларантом певного коду товару за УКТ ЗЕД (у разі чого митниця самостійно приймає рішення про визначення коду товару), а за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, тобто недостовірних даних (інформації) стосовно товару, які враховуються при його класифікації до тієї чи іншої позиції за УКТ ЗЕД.
Таким чином, заявлення у митній декларації відомостей про код товару згідно з УКТ ЗЕД не є безумовною підставою для митного оформлення товару та визначення розміру митних платежів, виходячи саме із заявленого позивачем коду товару, адже митний орган вправі здійснити самостійну його класифікацію, відтак дії позивача не становлять склад порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.
Отже, закон дозволяє внесення декларантом змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, а також відкликання митної декларації до моменту завершення митного оформлення товарів. Закон забороняє внесення змін та відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих товарів до закінчення провадження у відповідних справах.
Випадок порушення митних правил фіксується у протоколі, з моменту складання якого провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим. Тому, до складання протоколу про порушення митних правил факт виявлення порушень таких правил щодо задекларованих у митній декларації товарів у цілях застосування частини десятої статті 269 МК допустимим доказом не підтверджується. Відтак, заборона щодо внесення змін та відкликання митної декларації діє з моменту складання протоколу про порушення митних правил і до закінчення провадження у справі про порушення митних правил.
Тому, декларант має право до складання протоколу про порушення митних правилу разі виявлення технічних помилок у митній декларації відкликати митну декларацію та подати нову з достовірними відомостями, що і зробив позивач, а у контролюючого органу, який до того ж прийняв нову виправлену декларацію, були відсутні підстави для відмови у відкликанні попередньої.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 07 липня 2020 року, справа №758/3820/16-а.
З досліджених судом доказів вбачається, що позивач письмово заявив про відкликання митної декларації UA209120/2021/041925 07.12.2021 року, а протокол про порушення митних правил відносно позивача контролюючим органом складено пізніше.
Установлені судом обставини свідчать, що позивач, будучи декларантом товару, допустив помилку, яка призводила до заниження митних платежів, проте своєчасно вжив заходів щодо її усунення та подав заяву про відкликання митної декларації, що виключає висновок про заявлення позивачем в митній декларації неправдивих відомостей саме з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Львівської митниці слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.272,286,308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 18 липня 2022 року у справі № 466/2614/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 30 листопада 2022 року.