30 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 260/8026/21 пров. № А/857/12287/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Михальської М.Р.,
представника позивача Бухтоярової О.В.,
представника відповідача Петрової О.М..
розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Плеханова З.Б.,
час ухвалення рішення - 06.07.2022 року, 12:13 год.,
місце ухвалення рішення - м.Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - 12.07.2022 року,
ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС України у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що бездіяльність відповідача по невідшкодуванню йому ПДВ за серпень та вересень 2021 року в розмірі 615535,58 грн. є протиправною, такою, що порушує його право на бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 615 535,58 грн., оскільки податковий борг у нього відсутній. Про існування рішення Верховного Суду по справі № 807/812/16, та саму касаційну скаргу він не знав, однак існування такої постанови не дає право відповідачу самовільно зараховувати належні позивачу до відшкодування кошти ( ПДВ), прав на звернення із заявою про поворот виконання рішення суду відповідач пропустив.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 16.09.2021 року позивачем до податкового органу в електронному вигляді було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2021 року за № 9271220688, де було задекларовано суму бюджетного відшкодування на банківський рахунок в розмірі 461 128, 00 грн. Це підтверджується квитанцією №2 про прийняття декларації за серпень 2021 року в електронному вигляді та податковою декларацією з ПДВ за серпень 2021 року.
28 жовтня 2021 року позивачем до податкового органу в електронному вигляді було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2021 року за № 9323136864, де було задекларовано суму бюджетного відшкодування на банківський рахунок в розмірі 559 725, 00 грн. Це підтверджується квитанцією № 2 про прийняття декларації за вересень 2021 року в електронному вигляді та податковою декларацією з ПДВ за вересень 2021 року.
22 листопада 2021 року позивачу було частково відшкодовано суму ПДВ за вересень в розмірі 405 317,42 грн., про що свідчить банківська виписка.
13 жовтня 2021 року в інтересах позивача, його адвокатом, був зроблений адвокатський запит до Головного управління ДПС у Закарпатській області , в якому просили надати інформацію, а також належним чином посвідчені копії документів, які її підтверджують: 1 . Чи наявний в ФОП ОСОБА_1 податковий борг. Якщо так, то в якій сумі, за який період і за яке саме грошове зобов'язання. 2.Чи існують підстави невідшкодування ФОП ОСОБА_1 ПДВ в сумі 461 128 грн., якщо так, то які.
Головне управління ДПС у Закарпатській області, листом від 21.10.2021 року надало відповідь на вищезазначений адвокатський запит, відповідно до якого зазначено, що станом на 20.10.2021 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 залишки не відшкодованих сум ПДВ по декларації з податку на додану вартість від 16.09.2021 р. №9271220688 за серпень 2021 року на суму ПДВ 461128 грн., та по декларації з податку на додану вартість від 18.10.2021 №9308616813 за вересень 2021 р. на суму ПДВ 154407,58 грн., відсутні у зв'язку з погашенням податкового боргу згідно з черговістю його виникнення . Відповідно, станом на 20.10.2021 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 наявна переплата по декларації з ПДВ від 18.10.2021 р. №9308616813 за вересень 2021 р. на загальну суму ПДВ 405317,42 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на 27.09.2021 року в ІКП Позивача поновлено податкове повідомлення - рішення форми «В1» від 18.05.2016 року №163/7/1300 на суму основного платежу 568937 грн. та штрафної санкції на суму 142 234,25 грн. відповідно до постанови Верховного Суду від 23.09.2020 року у справі №807/812/16.
Як встановлено судами у справі №807/812/16 ДПІ у Міжгірському районі ГУ ДФС у Закарпатській проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності формування податкового кредиту та правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 713711грн. за січень 2016 року , що відображено у податковій декларації з ПДВ за відповідний звітний період.
За результатами перевірки встановлено порушення Позивачем п.198.3 ст.198, п.199.1 ст.199, п.200.1, пп. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 568973грн. по декларації за січень 2016 року, складено акт від 22.04.2016 року №190/1703/2338503031 та прийнято податкове повідомлення-рішення №163/7/1300 від 18.05.2016.
Після набрання рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року, у справі №807/812/16 про скасування податкового повідомлення - рішення від 18.05.2016 року №163/7/1300, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, належні Позивачу кошти з податку на додану вартість заявлені у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року були виплачені.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
06 грудня 2016 року Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі 807/812/16 було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18 травня 2016 року прийняте Державною податковою інспекцією у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області в частині зменшення фізичний особі-підприємцю ОСОБА_1 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 553 790, 85 грн. та нарахування штрафної санкції в розмірі 138 447, 71 грн.
В даній справі було встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності формування податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2016 року, за наслідками якої складено акт від 22.04.2016 № 190/1703/2338503031.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту, який у подальшому прийняв участь у формуванні бюджетного відшкодування, сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні трьохвісного напівпричепа зі зсувним боковим тентом Schmitz Cargobull, тип SСВ*S3Т, модель SСS 24/L-13.62 ЕВ, виробництва компанії «Schmitz Cargobull», у Товариства з обмеженою відповідальністю «Шмітц Каргобул Україна» та сідельного тягача Sсаnіа R450 LА4Х2МLА, № шасі НОМЕР_1 , у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна» на мовах фінансового лізингу.
Обґрунтовуючи свою позицію, орган доходів і зборів звертав увагу на відсутність законодавчих підстав вважати майно, яке знаходиться у приватній власності фізичної особи, основними фондами фізичної особи-підприємця.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказане порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2016 № 163/7/1300, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 553790,85 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 138447,71 грн.
Після набрання рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі 807/812/16 законної сили, позивачу кошти з ПДВ, заявлені у податковій декларації з ПДВ за січень 2016 року були виплачені.
Верховний Суд у своїй постанові від 23 вересня 2020 року, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції та зробив наступні висновки: В постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі № 810/1726/16 (касаційне провадження К/9901/31620/18) викладено правовий висновок, згідно з яким оскільки відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено реєстрацію транспортних засобів лише за юридичними або фізичними особами, тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тобто, не може вважатись об'єктивним висновок про те, що неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит щодо операцій з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. А відтак, доводи судових інстанцій про протиправність оскаржуваного акта індивідуальної дії в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 553790,85 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 138447,71 грн. є помилковими.
Вищевказаною постановою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області задоволено. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 у справі № 807/812/16 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що внаслідок постанови Верховного Суду від 23.09.2020 року у справі 807/812/16 у ФОП ОСОБА_1 виник податковий борг по відшкодованій сумі ПДВ, заявленій у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року.
Відтак, станом на 20.10.2021, наявна переплата по декларації з податку на додану вартість від 18.10.2021 № 9323136864 за вересень 2021 року на загальну суму 405 317,42 грн., оскільки відповідно до ст.87 Податкового кодексу України залишки невідшкодованих сум ПДВ спрямовані на погашення податкового боргу.
Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування, (пункту 200.14. статті 200 ПК України).
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до п.200.12. ст.200 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.
Колегія суддів зазначає, що на час подання зазначених податкових декларація за серпень та вересень 2021 року діяв Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування( затверджений Наказом Мінфіну від 12.01.2021 № 5, який розроблений з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, керуючись вимогами Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» і підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У Порядку зазначено, що на підставі інформації про результати судового оскарження (рішення суду, прийнятого по суті) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Вручено, судовий розгляд»), та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо донарахування (поновлення у разі попереднього виключення з обліку)/ зменшення суми.
Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що прийшов до висновку, що посилання позивача на те, що податковий орган повинен був подати заяву про поворот виконання рішення згідно ст. 380 КАСУ є помилковим.
Так, Конституційний Суд у своєму рішенні (Справа N 1-25/2011) від 2 листопада 2011 року 13-рп/2011 констатував: Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 ( v003p710-03 ), "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
Отже, поворот виконання рішення-це процесуальна форма захисту прав боржника і його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням, що в даному випадку - відсутнє.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі № 260/8026/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 30 листопада 2022 року.