Справа № 640/4805/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Смолій І.В.
01 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Науменко Юлії Володимирівни на ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій не правовірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач) про визнання дій не правовірними та зобов'язання вчинити дії.
Підставою звернення позивача з позовом є відмова відповідача виконати постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 року у справі №757/45419/16-ц та зобов'язання відповідача виконати постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 року у справі №757/45419/16-ц.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження.
З огляду на те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися, колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311, ч.2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
У відповідності до ст.308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі в частині.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач оскаржив бездіяльність Державної казначейської служби України щодо виконання постанови Верхового Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 у цивільній справі №757/45419/16-ц шляхом подання адміністративного позову, а не заяви в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на наступне.
Постановою Верхового Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 року у цивільній справі №757/45419/16-ц рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень.
Як зазначив позивач, відповідач незаконно відмовився виконувати судове рішення, що підтверджується листом від 08.10.2021 року №5-11-11/20743. У зазначеному листі відповідач посилається на «не визначеність законодавством джерела та порядку виплати грошової компенсації особам, яким спричинено шкоду в результаті вчинення терористичних актів під час проведення антитерористичної операції».
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Положеннями пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 по суті не згодна з бездіяльністю Державною казначейською службою України щодо виконання постанови Верхового Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 року у справі №757/45419/16-ц.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлений спеціальний порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Так, у відповідності до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Разом з тим позивач оскаржив бездіяльність Державної казначейської служби України щодо виконання постанови Верхового Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 у цивільній справі №757/45419/16-ц шляхом подання адміністративного позову, а не заяви в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
У разі порушення зазначеного порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду - належить відмовити у відкритті провадження справі, з посиланням на те, що спір вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі №522/10140/17, від 29.07.2020 року у справі №580/1264/19.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Вказана правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2021 року у справі №640/15135/21.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що даний спір підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для відмови ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою суду від 27.10.2021 року у справі №640/30115/21 та від 17.01.2022 року №640/2226/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, позивачу було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Вказаними ухвалами суду від 27.10.2021 року та від 17.01.2022 року позивачу було роз'яснено, що повторне звернення тих самих осіб до адміністративного суду з адміністративним позовом з того самого предмету і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Науменко Юлії Володимирівни - залишити без задоволення, а ухвалу судді адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль