Справа № 640/18950/21 Суддя першої інстанції: Кузьменко В.А.
30 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Файдюка В.В. та Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2022 року було задоволено адміністративний позов ТОВ «АІП «Агроінтер»:
- визнано протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо зупинення реєстрації податкової накладної ТОВ «АІП «Агроінтер» від 15 квітня 2021 року № 25;
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11 травня 2021 року № 2640445/21892451;
- зобов'язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «АІП «Агроінтер» від 15 квітня 2021 року № 25 датою її фактичного подання.
У серпні 2022 року ТОВ «АІП «Агроінтер» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якому просило стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у рівних частинах понесені судові витрат за правничу допомогу в розмірі 8500 грн 00 коп.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року зазначену заяву було задоволено частково та стягнуто на користь ТОВ «АІП «Агроінтер» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 грн 00 коп з яких: 4250 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України та 4250 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Не погоджуючись із додатковим судовим рішенням, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу. Скаржник зазначив норми права, які визначають порядок розподілу судових витрат та навів практику застосування цих норм судами різних інстанцій та спеціалізацій. Водночас Головне управління ДПС у м. Києві не зазначило які норми процесуального права були порушені судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а також не навів заперечень проти висновків, викладених в додаткового рішенні від 07 вересня 2022 року.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року - без змін, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача документально підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 грн 00 коп. Оскільки позов задоволено, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» належить присудити судові витрати, пов'язані із отриманням професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, адже вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч.ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До закінчення судових дебатів ТОВ «АІП «Агроінтер» подало клопотання про долучення доказів, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу. Разом із клопотанням були надані копії описів вкладення в цінний лист, накладних та фіскальних чеків, які підтверджують направлення такого клопотанням відповідачам у справі.
Правила розподілу судових витрат визначені у ст. 139 КАС України. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зазначена норма права вказує на те, що розподіл судових витрат залежить від результатів розгляду справи, а позивач набуває право на відшкодування чи оплату відповідних витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень у разі задоволення позову.
Як раніше зазначалося, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2022 року було задоволено адміністративний позов ТОВ «АІП «Агроінтер».
Особливості підтвердження та розподілу між сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу визначені у ст. 134 КАС України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Одночасно ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час розгляду справи в суді ТОВ «АІП «Агроінтер» користувалося послугами Адвокатського бюро « Валько Ігор та партнери», зокрема адвоката Валька І.В.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 29 червня 2021 року, акту приймання-передачі послуг від 05 липня 2021 року № 1, акту приймання-передачі послуг від 21 серпня 2021 року № 2, платіжних доручень від 06 вересня 2021 року № 1555, від 28 червня 2021 року № 1474, від 01 липня 2021 року № 1476 та № 1489.
Згідно з актами приймання-передачі послуг від 05 липня 2021 року № 1 та від 21 серпня 2021 року № 2 загальна сума витрат ТОВ «АІП «Агроінтер» на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом цієї справи в суді першої інстанції, становить 8500 грн 00 коп.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 15 липня 2021 року у справі № 420/7028/20, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Водночас, проаналізувавши положення ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України, Верховний Суд прийшов до висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Верховний Суд зауважив, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 6 ст. 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 139 КАС України.
Колегія суддів наголошує на тому, що клопотання про долучення доказів, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу були направлені позивачем на адресу Головного управління ДПС у м. Києві та ДПС України, на підтвердження чого до суду першої інстанції надано копії описів вкладення в цінний лист, накладних та фіскальних чеків.
Відповідачі під час розгляду справи в суді першої інстанції не надавали заперечень проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вже зазначалося, відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, є обов'язковою передумовою для оцінки заявленої позивачем суми відшкодування на відповідність вимогам ч. 5 ст. 134 КАС України. Такий висновок відповідає практиці застосування ст. 134 КАС України Верховним Судом, що викладена, зокрема й у постанові від 30 серпня 2022 року у справі № 640/1037/21.
Водночас, фактично заперечення Головного управління ДПС у м. Києві проти співмірності витрат на професійну правничу допомогу відсутні й в апеляційній скарзі. Зміст апеляційної скарги полягає виключно у зазначенні норм права, які визначають порядок розподілу судових витрат та практики застосування цих норм судами різних інстанцій та спеціалізацій.
За таких обставин колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду від 07 вересня 2022 року є законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в додатковому рішенні і не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 238, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді В.В. Файдюк
С.Б. Шелест