Справа № 620/3188/21 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.
30 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу про притягнення до матеріальної відповідальності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 9 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з особистої діяльності) від 19.02.2021 № 44 «Про результати службового розслідування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що матеріали службового розслідування не містять належних і допустимих доказів того, що саме з вини позивача, у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо своєчасного ведення обліку і звітності щодо майна служби пально-мастильних матеріалів державі було завдано збитки.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 р. адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 30.11.2022.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 09.02.2016 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді водія (а.с. 21-22).
На підставі пункту 1.1.11 Зведеного операційного плану діяльності з внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту МО України, територіальних управлінь внутрішнього аудиту та сектору внутрішнього аудиту Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на 2020 рік, Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту МО України було проведено аудит відповідності діяльності служби ПММ в/ч НОМЕР_1 за період з 24.10.2017 по 30.11.2020, про що складено довідку від 15.01.2021 (а.с.102-125). Аудитом встановлені порушення відповідачем фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до втрат, а саме: порушення встановленого порядку списання, що призвело до понаднормового (безпідставного) списання пального на загальну суму 596 338,00 грн. Також, встановлено ризики понаднормового (безпідставного) списання пального на загальну суму 2235904,00 грн.
Враховуючи аудиторський висновок, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 29.12.2020 № 345, призначено проведення службового розслідування по факту порушення вимог чинного законодавства щодо організації, обліку, використання та списання активів служби ПММ (а.с.12).
За наслідками службового розслідування складено акт, у якому зазначено, що старший сержант ОСОБА_1 неналежно виконував покладені на нього обов'язки водія військової частини, а саме допускав порушення в оформленні дорожніх листів, внаслідок чого було порушено Інструкцію про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України та наказ Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 (а.с. 33-68).
Враховуючи наведене, особою, яка проводила службове розслідування, запропоновано, відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб", за шкоду, завдану державі, притягнути водія 2 роти охорони старшого солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності, відповідно до довідки-розрахунку начальника служби пального та мастильних матеріалів від 18.02.2021 № 543, на суму 141645,83 грн.
Викладені в акті службового розслідування висновки реалізовані наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 19.02.2021 №44, пунктом 9 якого ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 141645,83 грн. (а.с.13-20).
Відповідно до аркушу ознайомлення, зміст вказаного наказу доведений позивачу 01.03.2021, що підтверджується його підписом (а.с. 30).
Вважаючи вищевказаний пункт наказу протиправним ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, згідно аналізу копій подорожніх листів, заповнення яких здійснював ОСОБА_1 , дійсно, встановлено невідповідність проведених у них записів, зокрема, щодо заповнення розділу 2, однак, відповідачем не спростовано, що усі дорожні листи, які складались позивачем, не дивлячись на наявні у них помилки, підписувались перевіяючим без зауважень, про що свідчить його особистий підпис. За наведених обставин, дійсно мало місце порушення позивачем ведення документації, однак зазначене не свідчить про факт втрати майна та настання шкідливих наслідків.
Натомість, апелянт вважає вкзані висновки суду необґрунтованими та помилковими, позаяк оскаржуваний наказ було винесено за наслідками службового розслідування, проведеного за результатами аудиторського звіту, за наслідками якого, чітко встановлено, що, внаслідок порушення позивачем порядку обліку і збереження військового майна (ПММ), і як наслідок, незаконного списання ПММ, державі було заподіяно матеріальних збитків, за що передбачено покарання у вигляді притягнення до матеріальної відповідальності. Жодних процедурних порушень при проведенні службового розслідування не було допущено, відповідач діяв у межах наданих повноважень.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок (у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).
За пунктом 1 Розділу ІІ Порядку, службове розслідування призначається у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до приписів пункту 3 Розділу ІІ Порядку, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
У силу змісту пункту 1 Розділу ІІІ Порядку, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Згідно із пунктом 1 Розділу V Порядку, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до положень пункту 3 Розділу V Порядку, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
За пунктом 7 Розділу І Порядку, службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Відповідно до статті 1 Закону України від 21.09.1999 № 1075-XIV "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до статті 1 Закону України від 03.10.2019 № 160-ІХ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі - Закон № 160-ІХ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Статтею 3 Закону № 160-ІХ, встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Положеннями статті 6 Закону № 160-ІХ, визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди, а саме в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
У силу вимог статті 7 Закону № 160-ІХ, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
У статті 8 Закону № 160-ІХ, зазначено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Тож, з наведеного слідує, що для притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків.
Судом першої інстанції під час розгляду даного спору по суті було досліджено та встановлено, що дорожні листи, які складались позивачем, не дивлячись на наявні у них помилки, підписувались перевіяючим без зауважень, про що свідчить відповідний підпис, тобто, дійсно, мало місце порушення позивачем ведення документації, однак зазначене не свідчить про факт втрати майна та настання шкідливих наслідків.
Важливим є дослідження того, що встановлене розслідуванням понаднормове витрачання позивачем пального по дорожніх листах автомобільного бензину ґрунтується не на фактах, а лише на припущеннях, при цьому, роблячи висновки про понаднормове витрачання пального, відповідачем зазначено про не можливість стверджувати про понаднормове списання пального, так як не враховувалися надбавки до норм витрат пального в особливих умовах, а враховуючи, що автомобіль виконував завдання в районі виконання ООС, не можливо стверджувати, що експлуатація транспорту використовувалась на заміських дорогах з удосконаленим покриттям, протягом періоду квітень - листопад 2018 року, що зменшує норми витрат пального на 15%, а відсутність в дорожніх листах записів про маршрут руху, унеможливлює підтвердити або спростувати витрати пального зазначеного в дорожньому листі. Крім того, в ході службового розслідування було встановлено (пункт 2.8. акту), що документи, які б підтверджували законність використання вантажних автомобілів транспортної групи (накладні, наряди, розпорядження щодо отримання та передачі матеріальних засобів, інше) відсутні, до перевірки не надані.
Доказів того, що позивач відповідав за зберігання зазначених документів відповідачем суду не надано.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що акт службового розслідування від 19.02.2021 та самі матеріали розслідування, не містять належних та допустимих доказів про те, що саме з вини позивача державі було завдано збитки у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо незаконного списання бензину в розмірі 9444 л на суму 141645,83 грн., при цьому, на переконання колегії суддів, неправильне заповнення форми звітності, не може доводити факт завдання збитків, адже не встановлено прямого причинно-наслідкового зв'язку між даними обставинами, які б давали чітко втсановити та констатувати завдання такими діями/бездіяльність відповідальної особи - позивачем збитків військовому майну/Державі.
Апелянт не надав колегія суддів фактів та обґрунтувань щодо наведених вище висновків суду першої інстанції про недоведеність факту завдання діями/бездіяльністю позивача збитків військовому майну, а лише констатовано те, що і було підтверджено судом, а саме, допущення порушення позивачем правил заповнення звітності - дорожніх листів, що саме по собі не доводить наявності складу правопорушення для відшкодування збитків.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що висновок в/ч НОМЕР_1 про заподіяння саме ОСОБА_1 державі шкоди є недоведеним та ґрунтується на припущеннях, тому, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що апелянт жодним чином не розкрив у чому саме полягає помилковість висновків суду першої інстанції та у якій саме частині судом було порушено норми матеріального чи процесуального права, окрім того, як апелянтом викладено висновки службового розслідування, оцінку яким було надано судом першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко