Справа № 855/4/22
29 листопада 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. та суддів Аліменка В.О., Кузьмишиної О.М., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернення громадян (канцелярія) Окружного адміністративного суду міста Києва Вітюк Оксани про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до (Начальника відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернення громадян (канцелярія) Окружного адміністративного суду міста Києва Вітюк Оксани про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року відмовлено заявнику у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та вищезгаданих супутніх клопотань. Матеріали звернення до суду повернуто позивачу.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року залишено без руху та запропоновано апелянту усунути вказані недоліки апеляційної скарги, шляхом надання апеляційної скарги, викладеної українською державною мовою.
Копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом отримано 21 листопада 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог ухвали суду, апелянтом подано заяву з питання недоліків апеляційної скарги. У вказаній заяві апелянт посилається на Рішення Конституційного Суду України від 28.02.2018 №2-р/2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України та втратив чинність Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 №5029-VI. При цьому, апелянт зазначає про право ОСОБА_1 використовувати російську мову при зверненні з апеляційною скаргою. Також, апелянт просить суд залучити за рахунок державного бюджету перекладача, в тому числі, для перекладу апеляційної скарги. Крім того, апелянт просить визнати факт дискримінації ОСОБА_1 за мовною ознакою.
Розглянувши подану заяву, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 1999 у справі №10-рп/99 зазначив, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 15 КАС України, судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (частина третя статті 15 КАС України).
За приписами частини 4 статті 15 КАС України, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
В силу вимог частини 6 статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 № 2704-VIII, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Отже, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.
Така позиція суду апеляційної інстанції з питання мови адміністративного судочинства відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі №160/27610/21, від 22 листопада 2021 року у справі № 420/14729/20, а також, Верховного Суду України, викладеному в постанові від 06 липня 2016 року у справі №21-1092а16.
З огляду на зазначене, посилання апелянта на необхідність залучення судом за рахунок державного бюджету перекладача для перекладу апеляційної скарги є необгрунтованими.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008 у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до статтею 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15 травня 2003 року № 802-IV.
Також, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі №160/27610/21 вказав, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які, відповідно до статті 2 цього Закону, поширюються положення Хартії.
Також, у постановах від 19 грудня 2019 року у справі №520/6952/19 та від 14 травня 2020 року у справі №826/7282/17 Верховним Судом висловлено правову позицію щодо викладення відповідної заяви (скарги) державною мовою, тобто, українською мовою.
Крім того, згідно із рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 у справі № 1-1/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України та втратив чинність Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03 липня 2012 року № 5029-VI зі змінами.
Отже, апеляційна скарга повинна бути викладена державною українською мовою.
Такий підхід повною мірою гарантує дотримання п. 1 ч. 2 статті 129 Конституції України, а також, статті 8 КАС України, згідно з якими, до основних засад судочинства відноситься, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на викладене, вимога суду апеляційної інстанції про надання апеляційної скарги, викладеної українською мовою, яка є державною мовою в Україні не є дискримінацією Місюкевіча А.С. за мовною ознакою, а тому, посилання апелянта в цій частині є безпідставними.
Посилання апелянта на Рішення Конституційного Суду України від 28.02.2018 №2-р/2018, як на підставу використовувати російську мову при зверненні з апеляційною скаргою, є безпідставним, адже, як було зазначено, цим Рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України та втратив чинність Закон України «Про засади державної мовної політики», який саме гарантував право на використання поруч з державною мовою однієї з регіональних мов.
Беручи до уваги викладене, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконана.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.
Враховуючи те, що апелянт, в установлений судом строк, недоліки апеляційної скарги не усунув, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 329, 331 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернення громадян (канцелярія) Окружного адміністративного суду міста Києва Вітюк Оксани про зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Кузьмишина О.М.