П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/1296/22
Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Беженар Євгенії Олександрівни на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-
ОСОБА_1 ( далі - Позивач) звернувся до митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі ( далі - Відповідач), в якій просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA508000/2022/000002/1 від 21.01.2022;
2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508040/2022/000017 від 21.01.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA508000/2022/000002/1 від 21.01.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508040/2022/000017 від 21.01.2022 незаконними та необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства, метою оплати вартості автомобіля продавцем на компанію S&S SHIPPING LTD (Республіка Сейшели) з позначкою для Позивача ОСОБА_1 був виставлений рахунок-проформа 22 від 12.01.2022. Оплата за автомобіль була здійснена компанією S&S SHIPPING LTD (Республіка Сейшели), в якій Позивач є єдиним акціонером та виконує повноваження директора. Відповідно до довідки компанії S&S SHIPPING LTD вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді директора із щомісячною заробітною платою 15000,00 євро. Протягом 2021 року загальна сума заробітної плати в сумі 180000,00 євро накопичена у компанії до прямої вказівки ОСОБА_1 . Згідно розпорядження ОСОБА_1 на рахунок компанії продавця було перераховано суму в розмірі 140700,00 євро з автомобіль в якості заробітної плати згідно з проформою № 22 від 12.01.2022. Вказує, що на письмову вимогу відповідача, позивачем було подано копію митної декларації країни відправлення №22 DE810669417060Е6 від 13.01.2022, проформу № 22 від 12.01.2022, платіжний документ, що підтверджує здійснення оплати за товар. надані під час декларування автомобіля позивачем документи, не мають ніяких розбіжностей, які б не давали можливості визначити вартість даного транспортного засобу за основним методом, Відповідач не вказав в чому саме є розбіжності, які розрахунки не підтверджені, адже транспортний засіб було придбано Позивачем за 140700,00 євро та саме така ціна врахована при визначенні митної вартості товару. Надані позивачем документи містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та не двозначну, чітку інформацію про його вартість.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року - в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі, Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 23 вересня 2022 року - скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги аналогічні обґрунтуванню позову.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом пепршої інстанції встановлено, що 19.01.2022 до митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі позивачем було подано митну декларацію №UA508040/2022/000335 (а.с.9), в графі 31 “Вантажні місця та опис товару” якої наведений наступний опис товару: “ 1 Легковий автомобіль, марки Bentley, модель, Bentayga V8 кузов № НОМЕР_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення-2020, модельний рік виготовлення-2020, рік введення в експлутацію-2020, тип двигуна-бензин, об'єм двигуна-3996 см.куб, потужність - 404 кВт, двигун №- невизначений. Колір - чорний. Призначений для перевезення людей. Кількість місць для сидіння, включаючи водія - 4. Тип кузова - універсал. Що використовувався -1шт”.
Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №04/22 від 13.01.2022 (а.с.17 зворот);
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2022/200405 від 17.01.2022 (а.с.14);
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 14.01.2022 та № НОМЕР_3 від 14.01.2022 (а.с.25);
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару 19.01.2022 (а.с.76);
- паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні;
- розшифровку VIN від 18.01.2022 (а.с.19 зворот -23);
- висновок експерта №22/6541/576 від 19.01.2022 (12 зворот);
- відповідь від 19.01.2022;
- переклад документів;
- відповідь від 20.01.2022;
- технічні характеристики ;
- відповідь від 21.01.2022;
- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу (а.с.13).
Також позивачем до суду подано митну декларацію країни відправлення від 13.01.2022 № 22DE810669417060T6 від 13.01.2022 (а.с.15 зворот-16, 67-68), рахунок №22 від 12.01.2022 (а.с.16-17), документ про оплату вартості автомобіля від 12.01.2022 (а.с.18, 65), реєстраційне свідоцтво від 25.04.2015 №165755 (а.с.26), свідоцтво про посаду (а.с.27) та лист S&S SHIPPING LTD (а.с.28).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Судом також встановлено, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.
Одеською митницею Держмитслужби було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508040/2022/000017 (а.с.11 зворот - 12).
Також, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2022/000002/1 від 21.01.2022 (а.с.10 зворот - 11), у зв'язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.
Так, у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що Документи подані декларантом, які підтверджують митну вартість товарів були опрацьовані та встановлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:
1) Наданий до митного оформлення документ щодо витрат на доставку складений особисто одержувачем та не підтверджений жодним фінансовим документом (квитанціями, рахунками, накладними тощо);
2) В документі щодо витрат пов'язаних з доставкою, наявна інформація про те, що товар страхувався. Відповідно до підпункту 8 частини другої статті 53 МК України, якщо було здійснено страхування, то одним із документів, що підтверджують митну вартість є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Виходячи з положень статті 53 МК України для підтвердження митної вартості декларантом разом з митною декларацією мають подаватись страхові документи. Страхових документів, а також документів, що підтверджують вартість страхування митниці не надано;
3) Додатково наданий рахунок-проформа від 12.01.2022 №22 виставлений юридичній особі - компанії S&S SHIPPING LTD (Республіка Сейшели). Оплату за товар також здійснено компанією S&S SHIPPING LTD (Республіка Сейшели), що підтверджується банківським платіжним документом від 12.01.2022. Документи щодо обставин та умов передачі права власності на товар від юридичної особи - компанії S&S SHIPPING LTD (Республіка Сейшели) фізичній особі - громадянину України ОСОБА_1 не надано. Таким чином фактурну вартість товару достовірно документально не підтверджено та не підтверджено відсутність обмежень щодо прав покупця (громадянина України ОСОБА_1 ) на використання оцінюваних товарів.
4) Аналізом поданої інформації щодо комплектації транспортного засобу встановлено наявність додаткових платних опцій, відсутніх у стандартній (базовій) комплектації оцінюваного транспортного засобу. Аналізуючи об'єктивність вартості оцінюваного товару, порівнюючи рівень заявленої митної вартості з наявною інформацією в мережі Інтернет: сайт - www.mobile.de, на якому містяться пропозиції з продажу подібних авто, встановлено, що вартість пропозицій перевищує заявлену вартість товару.
Також, у оскаржуваному рішенні зазначено, що на вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; інформацію щодо підстав оплати товару компанією S&S SHIPPING LDT та обставин передачі права власності юридичною особою S&S SHIPPING LDT до фізичної особи ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з факту наявності у оскаржуваному рішенні обґрунтування не застосування відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару, таких як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість) та зазначення джерела визначення митної вартості за резервним методом - митна декларація №UA100020/2021/586389 від 14.05.2021, то суд вважав оскаржувані рішення та картку відмови прийнятими правомірно, у межах повноважень та з дотриманням чинного законодавства.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод.
Так, однією з підстав коригування митної вартості автомобіля, який ввіз позивач, у оскаржуваному рішенні зазначено те, що наданий до митного оформлення документ щодо витрат на доставку (а.с.76) складений особисто одержувачем та не підтверджений жодним фінансовим документом (квитанціями, рахунками, накладними тощо).
Так, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 затверджено Правила заповнення декларації митної вартості, відповідно до яких у розділі ІІІ зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Відтак, враховуючи те, що наданий до митного оформлення документ на підтвердження вартості доставки товару від 19.01.2022 складений безпосередньо позивачем та не підтверджений жодним іншим доказом (наприклад, доказом вартості пального, про яке йдеться у такому документі), тому суд правильно вважав такі доводи відповідача обґрунтованими.
Також, колегія суддів погоджується з думкою суду щодо обґрунтованості доводів відповідача у оскаржуваному рішенні стосовно ненадання позивачем доказів на підтвердження вартості страхування, про яке позивач власноруч зазначив у документі на підтвердження вартості доставки товару від 19.01.2022.
Щодо доводів позивача про те, що він є директором та єдиним акціонером компанії S&S SHIPPING LTD (Республіка Сейшели), та що така компанія сплатила вартість автомобіля із заробітної плати позивача, суд вірно визначив їх необґрунтованими, оскільки належних та достатніх доказів на підтвердження вказаного, позивачем до суду не надано.
Наданий до суду лист S&S SHIPPING LTD про те, що: “компанія S&S Shipping Ltd повідомляє Вам, що пан ОСОБА_2 працює на посаді Директора компанії, і його щомісячна базова заробітна плата становить 15 000 євро. Протягом 2021 року загальна сума заробітної плати становить 180 000 євро, ця сума була накопичена у компанії на його розрахунковому рахунку до його прямої вказівки. Згідно з розпорядженням пана ОСОБА_1 , на рахунок компанії Nutzfahrzeughandel, Vermietung und Service було перераховано суму в розмірі 140 700 євро за автомобіль, таку суму було списано з розрахункового рахунку компанії S&S Shipping Ltd. в якості заробітної плати згідно з проформою № 22 від 12.01.2022”, не є належним доказом у справі, оскільки він складений та підписаний безпосередньо позивачем (про що свідчить його підпис) та не підтверджений жодними бухгалтерськими чи банківськими документами.
При цьому з рахунку-проформи №22 від 12.01.2022 вбачається, що він виставлений саме компанії S&S SHIPPING LTD, а не фізичній особі - ОСОБА_1 , та що саме на підставі такого рахунку-проформи компанією S&S SHIPPING LTD було перераховано вартість товару, який ввозився позивачем.
При цьому позивачем ні до митного органу, ні до суду не надано доказів передачі права власності на такий товар (автомобіль) від компанії S&S SHIPPING LTD ОСОБА_1 ..
В свою чергу доводи позивача про те, що рахунок-фактура від 13.01.2022 №04/22 виданий продавцем товару у день його оплати не відповідає дійсності, оскільки документ про оплату вартості автомобіля датований 12.01.2022.
Крім того, як доречно зазначив суд першої інстанції, позивачем у позовній заяві жодним чином не заперечується доводи відповідача у оскаржуваному рішенні щодо того, що комплектація автомобіля, який він розмитнював, містить додаткові платні опції, відсутні у стандартній (базовій) комплектації оцінюваного транспортного засобу та що з пропозицій з продажу подібних авто, встановлено, що вартість пропозицій перевищує заявлену вартість товару.
Відтак, враховуючи наявність у оскаржуваному рішенні обґрунтування не застосування відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару, таких як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (обчислена вартість) та зазначення джерела визначення митної вартості за резервним методом - митна декларація №UA100020/2021/586389 від 14.05.2021, суд правильно вважав оскаржувані рішення та картку відмови прийнятими правомірно, у межах повноважень та з дотриманням чинного законодавства.
Таким чином, оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов вірного висновку, що декларантом не були надані належні та достатні документи на підтвердження митної вартості товару.
У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.
Водночас, оскільки на суд покладено обов'язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Законів України «Про судоустрій і статус суддів» у редакціях від 07 липня 2010 року та 02 червня 2016 року), зазначений обов'язок суду полягає в закладенні у свої мотиви відповідної аргументації з дотриманням принципів верховенства права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції встановлено в повній мірі фактичні обставини справи, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених сторонами, у зв'язку з чим, наявні підстави вважати, що обставини справи встановлено повно та правильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст.315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Беженар Євгенії Олександрівни - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Дата складення повного судового рішення 01.12.2022р.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.