П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/9187/21
Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 31.01.2022р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-2012 ЮК» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
07.10.2021р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Геліос-2012 ЮК» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказу від 05.10.2021р. №1866-П «Про проведення фактичної перевірки».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ про призначення фактичної перевірки прийнятий податковим органом без наявності підстав, визначених ст.80 Податкового кодексу України, а тому є протиправним.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2022р. позов задоволений, оскільки Головне управління ДПС в Одеській області не навело у оскаржуваному наказі інформацію про порушення вимог законодавства, яка стала підставою для призначення фактичної перевірки.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом при вирішенні справи вимог законодавства, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області від 05.10.2021р. №1866-П, на підставі пп.80.2.5. пп.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, призначено проведення з 06.10.2021р. фактичної перевірки ТОВ «Геліос-2012 ЮК» за місцем здійснення діяльності: вул. Спортивна, 4, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, тривалістю 10 діб, за період діяльності з 01.07.2019р. по момент закінчення перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням платником податків законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів. /а.с.36/
06.10.2021р. посадові особи Головного управління ДПС у Миколаївській області, на підставі вищезазначеного наказу, відповідно до направлень від 05.10.2021р. №№2380/14-29-09-02-10; 2381/14-29-09-02-10 прибули для проведення фактичної перевірки за місцезнаходженням ТОВ «Геліос-2012 ЮК» та вручили керівнику ТОВ «Геліос-2012 ЮК» копію наказу про призначення перевірки, пред'явлено направлення на проведення перевірки та посвідчення посадових осіб. Однак, ТОВ «Геліос-2012 ЮК» відмовлено податківцям в допуску до проведення перевірки у зв'язку із не зазначенням у наказі про призначення фактичної перевірки підстав, передбачених Податковим кодексом України, про що складено акт №1427/14-29-09-02-12/38115832. /а.с.39-40/
Не погоджуючись з наказом про проведення фактичної перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Згідно з п.п20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За приписами п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентовано ст.80 ПК України.
Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп.80.2.1 - 80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою до призначення фактичної перевірки у оскаржуваному наказі наведено пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України. У наказі зазначено, що перевірка проводитиметься з метою перевірки дотримання платником податків законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів. /а.с.36/
За приписами означеної норми фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Проаналізувавши зміст наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 05.10.2021р. №1866-П суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у ньому відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім як на норму, що регулює питання призначення перевірки, - підпункт 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України; у наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності товариства вимогам чинного законодавства.
Наведене свідчить про відсутність дійсних, фактичних підстав для його прийняття та необхідності здійснення податкового контролю за діяльністю товариства у формі фактичної перевірки.
Таким чином, за встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів наявності підстав у розумінні пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України для проведення фактичної перевірки товариства, що свідчить про протиправність наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 05.10.2021р. №1866-П
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.10.2021р. у справі №120/5729/20-а, від 28.10.2021р. у справі №520/10214/2020, від 02.12.2021р. у справі №120/3918/20-а.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи вірно застосував норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий суддя Крусян А.В.
Судді Єщенко О.В. Яковлєв О.В.