П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/10567/22
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченко К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третіх осіб: Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.07.2022 року ВП №68857874, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третіх осіб: Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, в якому позивач просить визнати протиправною, та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.07.2022 року ВП №68857874.
Позивач зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження №68857874 від 26.07.2022 року порушує його права, як позивача по справі №420/14341/21, котрий вже другий рік не може побудувати законно, на своїй землі хатинку, враховуючи справу 420/9975/20, а дії державного виконавця такими які порушують ст.19 та ст.129-1 Конституції України.
Відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що боржник неодноразово був повідомлений про обов'язок виконання рішення суду, державним виконавцем були вжиті всі заходи примусового виконання рішення зобов'язального характеру, накладені відповідні санкції та надіслано повідомлення до відповідного правоохоронного органу.
Як вказує відповідач, будь-які інші дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» держаний виконавець вчиняти не може.
Треті особи будь-яких пояснень, заяв, клопотань до суду не надіслали.
Станом на 29 серпня 2022 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін та третіх осіб на адресу суду не надходило.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третіх осіб: Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.07.2022 року ВП №68857874 - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.07.2022 року ВП №68857874, відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
На вказане рішення суду відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення. Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив, що виконавцем було вжито всіх необхідних передбачених законом заходів для забезпечення виконання судового рішення.
26.09.2022 року на адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року по справі №420/14341/21, позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379410, місцезнаходження: 67832, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Соборна, б. 1, корпус А) та Великодолинської селищної ради Одеського регіону Одеської області (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Соборна, 1, корпус А) про визнання дій відділу протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379410, місцезнаходження: 67832, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Соборна, б. 1, корпус А) щодо відмови у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки 5123782000:02:004:2688 на об'єкт будівництва садовий будинок за зверненням ОСОБА_1 №151/01-07 від 22.07.2021 року. Зобов'язано Відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379410, місцезнаходження: 67832, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Соборна, б. 1, корпус А) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 №151/01-07 від 22.07.2021 року щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки 5123782000:02:004:2688 на об'єкт будівництва садовий будинок з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379410, місцезнаходження: 67832, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Соборна, б. 1, корпус А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Вищевказане судове рішення набрало законної сили 01 лютого 2022 року.
29 березня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд видав позивачу два виконавчих листа.
На примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), перебувало виконавче провадження №68857874 з примусового виконання виконавчого листа від 29 березня 2022 року №420/14341/21, виданого Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379410, місцезнаходження: 67832, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Соборна, б. і, корпус А) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 № 151/01-07 від 22.07.2021 року щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки - 5123782000:02:004:2688 на об'єкт будівництва садовий будинок з урахуванням висновків суду.
29.04.2022 року державним виконавцем відповідно до вимог статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження 29.04.2022 року за вих. №03.01-5165. Додатково 15.06.2022 року на електронну адресу боржника було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження (лист від 15.06.2022 року за вих. №03.01-6241/В5).
В той же день, виконавцем винесено постанову про стягнення, витрат виконавчого провадження відповідно до статті 42 Закону та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 та винесено постанову про стягнення виконавчого збору, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
18.05.2022 року до відділу примусового виконання за вх. №2596 надійшла заява Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про закінчення виконавчого провадження №68857874 у зв'язку з самостійним виконанням боржником вимог виконавчого документа 26.02.2022 року. До заяви долучено відповідь на ім'я ОСОБА_1 від 26.02.2020 року №69/01-08.
Перевіривши викладені факти в заяві Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області встановлено, що відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області повернуто пакет документів для видачі будівельного паспорта ОСОБА_1 без врахування вимог висновків суду від 20 грудня 2021 року по справі №420/14341/21.
У відповідності до статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» 29.06.2022 року державним виконавцем відділу примусового виконання винесено постанову про накладення штраф на боржника - відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області в розмірі 5100,00 грн.
Постанову про накладення штрафу від 29.06.2022 року боржнику направлено рекомендованим листом за вих. №03.01-6658.
20.07.2022 року на офіційну електронну адресу відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області направлено вимогу виконавця від 19.07.2022 року за вих. №7834, якою зобов'язано невідкладно надати на адресу відділу примусового виконання інформацію стосовно виконання вимог виконавчого документа №420/14341/21, яким зобов'язано відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської повторно розглянути звернення ОСОБА_1 №151/01-07 від 22.07.2021 року щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки 5123782000:02:004:2688 на об'єкт будівництва садовий будинок з урахуванням висновків суду, в вимозі також зазначено, що постановою державного виконавця від 29.06.2022 року накладено на боржника штраф в сумі 5100,00 грн. та надано десятиденний строк повторно виконати вимоги виконавчого документа.
Однак, 25.07.2022 року за вх. №3626 на електронну адресу відділу, надійшла заява від боржника, згідно якої відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області вимоги виконавчого листа було виконано 26.02.2022 року (з чим не погоджувався відділ примусового виконання, у зв'язку з чим було накладено штраф у розмірі 10 200 грн.).
Враховуючи вищевикладене, боржником повторно не виконано вимоги державного виконавця та вимога виконавчого листа №420/14341/21 без поважних причин та не враховано висновки суду при повторному розгляді звернення ОСОБА_1 №151/01-07 від 22.07.2021 року щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки 5123782000:02:004:2688 на об'єкт будівництва садовий будинок у зв'язку з чим 26.07.2022 року відповідачем повторно винесено постанову про накладення штрафу на боржника відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, в розмірі 10 200,00 грн.
26.07.2022 року за вих. №8835 старшим державним виконавцем відділу було направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до ГУНП в Одеській області.
Також, як вірно встановлено, станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції, слідчим ВП №1 Одеського РУП №2 в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022162380000353, відомості про яке 16.08.2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст.382 КК України, на підставі повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 26.07.2022 року щодо невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.
26.07.2022 року державним виконавцем відділу примусового виконання винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у відповідності до пункту 11 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач, не погоджуючись з постановою про закінчення виконавчого провадження №68857874 від 26.07.2022 року, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.07.2022 року ВП №68857874 з таких підстав.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частиною 2 статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з вимогами ч.1 ст.5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною 3 ст.18 Закону №1404 визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з вимогами ч.6 ст.26 цього Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Статтею 63 Закону №1404 визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, згідно з вимогами ч.1 ст.63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону №1404).
Відповідно до вимог ч.3 ст. 63 Закону №1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону №1404 визначено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, згідно з вимогами ч.1, 2 ст.75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог п.11 ч.1 ст.39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Отже, з урахуванням викладених норм права державний виконавець, як суб'єкт владних повноважень, в силу положень Основного Закону, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов'язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення. Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена Законом №1404. Лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до вимог ч.3 ст.63 Закону №1404 у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника (на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та встановлює новий строк виконання, а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до зазначеної норми, накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності визначено наслідком повторного невиконання боржником без поважних причин рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії. Однак звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденко О.С. виконано певні дії, передбачені ст.ст. 18, 63, 75 Закону №1404, з примусового виконання виконавчого листа, виданого 29.03.2022 року Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/14341/21, а саме: винесені постанови про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн. та 10 200 грн.; направлено вимогу виконавця від 19.07.2022 року за вих. №7834, якою зобов'язано боржника невідкладно надати на адресу відділу примусового виконання інформацію стосовно виконання вимог виконавчого документа №420/14341/21; 26.07.2022 року за вих. №8835 старшим державним виконавцем відділу було направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до ГУНП в Одеській області.
Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не вчинено всіх дій, направлених на примусове виконання судового рішення, позаяк державний виконавець не скористався своїм правом, передбаченим п.3, 14 ч.3 ст.18 Закону №1404 та з метою захисту інтересів стягувача не одержав від боржника пояснень, довідок та іншої інформації щодо того, які дії вчинив боржник для виконання рішення суду, не викликав посадових осіб боржника з приводу виконання рішення суду.
Крім того, колегія суддів вважає необхідне зазначити наступне.
Закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:
- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);
- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);
- звернення до правоохоронних органів з повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.
Водночас невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18.06.2019 року у справі №826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за наслідками прийняття оскарженої постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Частиною третьою статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття всіх необхідних вичерпних заходів з його виконання.
Такі правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі №750/9782/16-а, від 07.08.2019 року у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 року у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 року у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 року у адміністративній справі №554/10283/18.
З огляду на викладене, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими і суд першої інстанції правильно їх задовольнив.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13.12.2021 року про закінчення виконавчого провадження від 26.07.2022 року №68857874 з примусового виконання виконавчого листа №420/14341/21, виданого 29.03.2022 року Одеським окружним адміністративним судом, прийнята не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.