П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/11214/21
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Миколаїв, 14 лютого 2022 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період січень 2016 року грудень 2018 року; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період січень 2016 року лютий 2018 року за базовим місяцем січень 2008 року; за період березень 2018 року грудень 2018 року за базовим місяцем березень 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача з військової служби йому не була виплачена у повному обсязі індексацію грошового забезпечення, яка в свою чергу є складовою частиною грошового забезпечення та підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Відповідач проти позову заперечував мотивуючи відсутністю підстав для нарахування та виплати індексації за спірні періоди.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.
Зобов'язано Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Миколаївським ОТЦКта СП подано на вказане судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позову.
В обґрунтування своєї скарги, апелянт вказує, що позивачу були здійснені усі належні виплати при звільненні, наказ про виключення зі списків особового складу позивач не оскаржував. Також, апелянт наголошує на тому, що індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 було проведено згідно чинного законодавства, шляхом підняття доходів випереджаючим шляхом самим Урядом, і відповідно, сума індексації грошового забезпечення позивача з 01.01.2016р. обчислена згідно норм, правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сума індексації грошових доходів за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 становить 0,00 грн. щомісячно з різницею між сумою індексації і розміром підвищення доході («фіксованою сумою індексації») 0,00 грн. До того ж, як далі вказує скаржник, Порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачено механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди.
На думку скаржника, відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за спірні періоди обґрунтовується приписами ст. 5 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» згідно яких проведення індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилами ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Позивач з 19.03.2014 р. по 11.03.2019 р. проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 10).
Наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 05.03.2019 р. № 62 позивача звільнено з військової служби в запас за п.п. "й" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.03.2019 р. № 20 позивача виключено зі списків особового складу (а. с. 11).
У липні 2021 року позивач звернувся до відповідача з питання виплати індексації грошового забезпечення за період січень 2016 року грудень 2018 року.
Листом від 30.07.2021 р. відповідачем надана відповідь про відсутність підстав для нарахування індексації (а. с. 12-15).
Вважаючи таку бездіяльність відповідача неправомірною та такою, що порушує права та інтереси позивача, він звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті. Відтак, оскільки відповідач не надав доказів нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р., позов у цій частині є обґрунтованим.
При цьому, суд першої інстанції вважав відсутніми підстави для задоволення вимоги щодо визначення базового місяця для нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018р. та щодо нарахування і виплати індексації за період березень 2018 - грудень 2018.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Колегія суддів перш за все зазначає, що відповідач - Миколаївський ОТЦК та СП, згідно доводів апеляційної скарги, оскаржує судове рішення в частині задоволених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову повністю. За вказаного, враховуючи приписи ст.308 КАС України, судове рішення переглядається у межах вимог і доводів скарги апелянта.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Як встановлено ст. 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» ( у редакції, чинній до 31.12.2015р.), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року внесено зміни у частину першу статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно яких цифри « 101» змінені цифрами « 103».
Відтак, згідно ч. 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст.6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
За визначенням частин 3-5 статті 4 Закону № 1282-XII, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до 1, 2, 6 ст. 5 Закону № 1282-XII,підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (надалі Порядок № 1078).
Пунктом 1-1 Порядку N 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок) визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
В свою чергу, пунктом 4 вказаного Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 12.12.2018р. по справі №825/874/17 .
При цьому, обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.
Базовим вважається місяць прийняття на роботу або місяць підвищення заробітної плати. Індекс споживчих цін наростаючим підсумком починає розраховуватися у місяці, наступному за базовим (крім місяця прийняття на роботу).
Як встановлено колегією суддів з матеріалі справи, позивачу за час проходження служби за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.
Отже, виходячи з встановлених у справі спірних обставин, зважаючи на наведені вище норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р., у зв'язку із чим є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію за вказаний період.
Колегія суддів оцінює критично доводи апелянта з посиланням на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, оскільки, як вірно зауважував суд першої інстанції у своєму рішенні, вказаний документ не є нормативно-правовим актом та має виключно рекомендаційний характер.
Відтак, проведення індексації, в тому числі, грошового забезпечення військовослужбовців, а також обмеження реалізації цих норм не може відбуватися за телеграмами, роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України, вказівками командирів військових частин, закладів та установ Міністерства оборони України, роз'яснень міністерств тощо.
При цьому, апеляційний суд наголошує, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Хибними судова колегія вважає також доводи апелянта про те, що правомірність не нарахування та невиплати позивачу за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. індексації грошового забезпечення обґрунтовується приписами ст.5 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», адже ч.6 ст.5 вказаного вище Закону, не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує лише на джерело походження цих коштів.
Тобто, такі доводи скаржника ґрунтуються на хибному тлумаченні норми Закону.
Скаржником, ані у ході розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи, не доведено правомірності своєї бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу у період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Крім того, апеляційний суд в контексті надання оцінки доводам сторін зазначає, що згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Підсумовуючи усе наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та законне рішення про задоволення вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Миколаївського ОТЦК та СП щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 28 лютого 2018 року та зобов'язання нарахувати і виплатити таку індексацію на користь позивача.
Правильність вирішення судом першої інстанції вимог позивача, у задоволенні яких було відмовлено скаржником Миколаївським ОТЦК та СП не оскаржується, відповідних доводів щодо неправильності таких висновків апеляційна скарга не містить, у зв'язку із чим правова оцінка висновку суду першої інстанції в частині відмовлених у задоволенні позовних вимог не надається у межах розгляду даної апеляційної скарги.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі №400/11214/21 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 30.11.2022р.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Бітов А.І. Градовський Ю.М.