30 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 340/1510/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року
в адміністративній справі №340/1510/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України Одеській області №112850001159 від 28.12.2021 про відмову позивачки в переводі на пенсію державного службовця;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015 та здійснити нарахування і виплату такої пенсії з 28 грудня 2021 року (з дня звернення із відповідною заявою), в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 09.12.2021 №81, №83, виданих Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова позивачці у переведені на пенсію державного службовця є протиправною, оскільки відповідач мав зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, період її роботи у підрозділах ДПС України.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 позов задоволено частково.
Визнано неправомірним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №112850001159 від 28.12.2021 про відмову ОСОБА_1 в переводі на пенсію державного службовця.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2021 №3917 щодо переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та прийняти рішення з урахуванням вимог законодавства та висновків суду.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців, тому період роботи позивачки в податкових органах з 02.08.1993 по 21.09.2016 зараховується до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.
Суд визнав безпідставним висновок відповідача, що у позивачки відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, вважаючи, що основним критерієм зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, суд, посилаючись на дискреційні повноваження відповідача у спірних відносинах, зазначив, що може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області (відповідач-1) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що за встановлених під час розгляду заяви позивачки обставин підстави для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» були відсутні, наполягає на тому, що період роботи позивачки з 02.08.1993 по 21.09.2016 не включається до стажу на посадах державних службовців, що дають право на пенсію за Законом України «Про державну службу».
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині.
Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка - ОСОБА_1 з 27.05.2020 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 позивачка з 02.08.1993 по 21.09.2016 безперервно працювала на посадах у Державної податкової інспекції МФ України по Світловодському району, Світловодській державної податкової адміністрації, Світловодській об'єднаній державній податковій інспекції, Світловодській об'єднаній державній податковій інспекції Кіровоградської області ДПС України, Світловодській ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, Світловодській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області.
Позивачка у зазначений період працювала на різних посадах, прийняла присягу державного службовця, позивачці були присвоєні персональні звання та ранги державного службовця.
28.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про перехід із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу».
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України Одеській області №112850001159 від 28.12.2021 відмовлено позивачці у переведені на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, оскільки посади контролюючих органів не відносяться до відповідних категорій посад державних службовців для визначення права на пенсію відповідно до Закону №3723-XII, тому до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців для визначення права на пенсію відповідно до Закону №3723-XII, неможливо зарахувати період роботи з 02.08.1993 по 21.09.2016.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.
На момент звернення позивачки до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення на інший вид пенсії порядок призначення пенсії для державних службовців врегульований Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016.
Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ст.90 вказаного Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, відповідно до пп. 10-12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Частиною 1 статті 25 Закону №3723-XII визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Виходячи з наведених норм, підставами для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ є досягнення встановленого віку та наявність не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».
Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.
Згідно з абз. 2 п. 2 вказаного Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII.
Згідно з ч.5 ст.15 Закону №509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Частиною 7 статті 15 Закону №509-XII визначено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до ч.8 ст.15 Закону №509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частиною 4 ст. 15 Закону №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Проаналізувавши вказані норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції про безпідставність доводів відповідача, покладених в основу відмови у переведенні позивачки на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу», що посадові особи податкових органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби.
Згідно з п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до п. 343.1 - 343.2 ст. 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839.
Згідно п. 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2016 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Отже, посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, а саме: присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачка з 02.08.1993 по 21.09.2016 безперервно працювала в органах державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом №509-ХІІ порядку, вказаний період роботи (служби) позивачки підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Висновок відповідача, що займані позивачкою посади у цей період роботи в органах податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, лише з огляду на те, що позивачці як посадовій особі контролюючого органу були присвоєні спеціальні звання, а не ранги державних службовців, правильно визнаний судом першої інстанції протиправним.
Також з огляду на встановлені у цій справі обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо обраного способу захисту порушеного права позивачки, а саме: зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням вимог законодавства та висновків суду.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення по суті пред'явлених вимог.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 в адміністративній справі №340/1510/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, що встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко