01 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 280/8082/21
Суддя-доповідач Третього апеляційного адміністративного суду Семененко Я.В. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року по справі №280/8082/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу.
Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи, вважаю, що вказана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
1. Відповідно до п.1 ч.5 ст.296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Всупереч вимогам наведеної норми права скаржником не долучено до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що заявлений позов містить дві вимоги немайнового характеру, одна з яких є похідною (визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зняття з обліку позивача як платника єдиного внеску та зобов'язання відповідача зняти з обліку позивача), а також одну вимогу майнового характеру (щодо скасування існуючої суми автоматичного нарахування зі сплати єдиного внеску, що становить 37788,74 грн.).
Отже, заявлений позов має одночасно майновий та немайновий характер.
Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 рік становить 2270 грн.
Отже, виходячи з приписів вищенаведених норм права, позивач при зверненні до суду з позовом мав сплатити судовий збір у розмірі 1816 грн., з яких:
за немайнову вимогу - 908 грн. (2270*0,4);
за майнову вимогу - 908 грн. (1% від 37788,74 = 377,89, що є менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму, тому до розрахунку береться 908 (2270*0,4)).
Згідно пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги становить 2724,00 грн. (1816*150%).
2. Відповідно до ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За змістом п.1 ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як свідчать матеріали справи, оскаржуване рішення суду ухвалено в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження 17.11.2021. Копію повного тексту даного судового рішення відповідачем отримано 01.12.2021 (а.с.84). Апеляційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області подана поштою 28.10.2022, тобто зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження.
Скаржником в апеляційній скарзі порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Аргументи заявленого клопотання фактично зводяться до дії в Україні воєнного стану та відсутності фінансування органів ДПС внаслідок цього, що перешкоджає сплаті судового збору. Зазначаючи, що процесуальний строк на апеляційне оскарження пропущений з обставин, які не залежали від волі скаржника, відповідач просить поновити пропущений строк.
Надаючи оцінку таким аргументам скаржника, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Як свідчать матеріали справи ГУ ДПС у Запорізькій області вже реалізовувало своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 скаргу залишено без руху з підстави несплати судового збору. З огляду на невиконання скаржником вимог ухвали суду Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.06.2022 повернув скаргу скаржнику. Копію даної ухвали суду апеляційної інстанції відповідач отримав 04.07.2022. Вдруге своє право відповідач реалізував 28.10.2022.
Слід зазначити, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19), від 15 травня 2020 року (справа № 820/1212/17) тощо.
В даному випадку апеляційна скарга подана відповідачем після спливу майже одинадцяти місяців з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення та після спливу майже чотирьох місяців після отримання копії ухвали про повернення первісної апеляційної скарги. Як при поданні апеляційної скарги вперше, так і при повторному зверненні зі скаргою, скаржником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, тобто, відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою повторно не усунуто недоліків, які слугували підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, що, в свою чергу, не може вважатися добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов'язків.
При цьому, скаржником не надано обґрунтованих пояснень та належних доказів щодо неможливості повторного звернення з апеляційною скаргою в найкоротші строки після повернення первісної апеляційної скарги; не доведено, що зволікання щодо повторного звернення зі скаргою мало об'єктивно поважні причини, беручи до уваги й те, що судовий збір скаржником так і не сплачений.
Суд апеляційної інстанції, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Зважаючи на значний пропуск строку на апеляційне оскарження, заява скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження не може вважатися обґрунтованою, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення апеляційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Крім того, вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Суд також звертає увагу на те, що для приведення апеляційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу (зокрема, до введення воєнного стану з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення минуло майже 3 місяці), а строк, що сплинув на момент подання цієї апеляційної скарги після ухвалення рішення суду першої інстанції і отримання її повного тексту відповідачем, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.
Суд зазначає, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційного оскарження судового рішення у всіх абсолютно випадках. Саме по собі посилання на обставини введення на території України воєнного стану без доведення причинного зв'язку між існуванням вказаної обставини та пропуском строку на апеляційне оскарження не може бути визнаною поважною причиною пропуску такого строку.
Поряд з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Вказана правова позиція вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Враховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
Згідно ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку з викладеним, вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без руху, встановивши скаржнику строк для усунення недоліків шляхом направлення на адресу апеляційного суду:
- заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви;
- документу про сплату судового збору у розмірі 2724,00 грн., сплаченого за реквізитами:
Отримувач: ГУК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA668999980313161206081004628
Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом _____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Керуючись ст.169, ч.ч. 2,3 ст.298 КАС України, -
В задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року по справі №280/8082/21 - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року по справі №280/8082/21 залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили 01.12.2022 та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.В. Семененко