23 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 932/8797/21(2а/932/403/21)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Давіденко Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2021 року (суддя Кудрявцева Т.О., м. Дніпро) у справі № 932/8797/21
за позовом ОСОБА_1
до інспектора Ротенко Каріни Андріївни
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, -
встановив:
23 жовтня 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову інспектора УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Ротенко К.А. від 15.10.2021 серії ЕАО № 4905568, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП;
- справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2021 року позовні вимоги позивача задоволені.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що згідно висновку Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 визначений статтею 77 КАС обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльність не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Позивач не надав жодних доказів, які спростовували б факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.
Процедура розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, була зафіксована на нагрудний відеореєстратор відповідача, але відеозапису з дня правопорушення не було збережено у зв'язку із закінченням термінів зберігання відеозаписів у відповідному підрозділі Управління згідно внутрішніх нормативних документів.
Судом першої інстанції не встановлено факту пред'явлення чи непред'явлення, наявність чи відсутність страхового полісу на транспортний засіб на вимогу працівника патрульної поліції, у зв'язку із чим не перевірено правомірність винесення оскаржуваної постанови щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу (постанови) про адміністративне правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються.
Достатнім доказом правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності відповідача у даній категорії справ (оскарження рішень поліцейських патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності) є відповідні пояснення поліцейського, який виніс оскаржувану постанову та свідчення поліцейських свідків, які були в одному екіпажі з поліцейським, який виніс оскаржувану постанову.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - по відмову у задоволенні позову.
Від позивача та відповідача відзиви на апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції до апеляційного суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду без задоволення.
Інші учасники справи, які у встановлений процесуальним законом спосіб повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою серії ЕАО №4905568 від 15 жовтня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення, інспектором роти 2 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Ротенко К.А. накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за скоєння ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Згідно цієї постанови позивач о 10 годині 25 хвилині 15 жовтня 2021 року на пр. С. Нігояна, 23 у м. Дніпрі під час керування транспортним засобом марки “Хюндай Соната”, номерний знак для разових поїздок НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського не пред'явив для перевірки поліс обов'язкового страхування, що становить порушення пп. "а" п. 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.
Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідач не довів суду правомірність прийнятого рішення - постанови серії ЕАО №4905568 від 15 жовтня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Підпунктом "ґ" п. 2.1 ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно з пп. "а" п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Також відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ст. 126 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Отже, відсутність або не пред'явлення для перевірки поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП є самостійним видом адміністративного правопорушення, а постанова у справі про адміністративне правопорушення в цьому випадку приймається без складання відповідного протоколу.
Статтею 53 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконаннями правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до змісту статей 251, 252, 280 КУпАП правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 1 ст. 126 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, ані відповідач, ані скаржник суду не надали.
Сама ж по собі наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, сформульовану у постанові 21 листопада 2018 р. у справі №465/6677/16-а (адміністративне провадження №К/9901/15441/18). Так, Верховний Суд, пославшись на приписи статті 53 Закону “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, дійшов висновку про право посадових осіб відповідних підрозділів Національної поліції здійснювати перевірку документів водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та обов'язку водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс, як це передбачено підпунктами 2.1, 2.4 ПДР. Будь-яких додаткових умов для реалізації представником поліції зазначеного службового повноваження та водієм транспортного засобу - зазначеного обов'язку, діюче законодавство не встановлює.
Разом з тим, суду не надано відповідних доказів непред'явлення на вимогу поліцейського страхового полісу, а тому порушення позивачем пп. “а” п 2.1 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, не доведено.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким ухвалено законне і обґрунтоване рішення, які слід залишити без змін.
Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2021 року у справі № 932/8797/21 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 30.11.2022 року.
Головуючий - суддя О.М. Панченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко