30 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 280/3331/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року
у справі №280/3331/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про зобов'язання вчинити певні дії,-
24.05.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якому просила:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ( з урахуванням раніше сплачених сум ) пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 21 лютого 2022 року - у відповідності до частини 2 статті 40 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019 -2021 рр. ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 , грошової допомоги , яка не підлягає оподаткуванню , у розмірі десяти місячних пенсій на підставі п. 7-1 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону № 1058-1У « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стягнути судові витрати в тому числі судовий збір та витрати на правову допомогу.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі №280/3331/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено, стягнуто суму судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року у справі №280/1662/22, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що з 19.12.2008 позивачці первинно призначено пенсію за вислугу років згідно з її заявою, а з 21.02.2022 у відповідності до п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України №1058 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати по народному господарству України за 2014-2016 роки, збільшеної на коефіцієнт 1,441557 - 5426,60 грн. та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства та на підставі вищевикладеного, на думку відповідача підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший відсутні, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсій у 2022 році. Крім того, вказує, що за заявою з 19.12.2008 року позивачці вже призначена пенсія за вислугу років, виплата якої призупинена у зв'язку з працевлаштуванням, тобто до призначення пенсії за віком ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачка з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, не зверталась.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.12.2008 перебуває на обліку в територіальному управлінні Пенсійного фонду України у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років.
У подальшому, 21.02.2022 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області, із заявою про призначення пенсії за віком.
Проте, на підставі вказаної заяви, ОСОБА_1 переведено з 21.02.2022 на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із розрахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, збільшений на відповідний коефіцієнт 5426,60 грн. (1,441557), про що свідчить лист-відповідь ГУ ПФУ в Запорізькій області від 05.04.2022.
Так, позивачка звернулась до відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою від 31.03.2022, у якій просила перерахувати пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону, із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме 2019-2021 роки.
Листом №3548-3251/Н-02/8-0800/22 від 14.04.2022 відповідачем повідомлено, що інформацію щодо виду отриманої пенсії та порядку розрахунку розміру пенсії, копії розрахунку пенсії надіслані на адресу позивачки у відповідь на письмове звернення від 31.03.2022 т№ 3252/Н-0800-22 листом від 05.04.2022 № 3139-3252/Н-02/8-0800/22. Стосовно виплати грошової допомоги повідомляємо, що п. 7.1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-14 визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж ( для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Враховуючи вищезазначене, оскільки з 2008 року позивачка перебуває на обліку в Пенсійному фонді України, як отримувач пенсії - відсутні підстави для виплати грошової допомоги.
Позивачка не погодившись з правомірністю відмови відповідача, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
За приписами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Тобто, конструкція зазначеної норми права свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою будь-якого іншого виду пенсії до моменту виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач вказує, що до моменту отримання права на призначення пенсії за віком позивачці призначено та виплачувалась пенсія за вислугою років, що у відповідності до приписів п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є підставою для відмови у виплаті позивачці грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
В позові позивачка посилається на те, що у нормі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (п. 7-1) чітко міститься посилання саме на отримання пенсії, а не на призначення, про яке зазначає та посилається суд першої інстанції.
Позивачка зазначає про те, що вона не отримувала пенсію, оскільки продовжила працювати, та виплата пенсії була припинена, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
Ключовим правовим питанням у справі є право позивачки на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до вимог п.7-1 Прикінцевих положень до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії.
Умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Наведена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а(2-а/175/86/16).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за заявою позивачки їй з 19.12.2008 вже призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Проте, саме з цієї дати позивачка працевлаштована, а отже виплату пенсії припинено. Доказів зворотнього відповідачем не надано.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивачки права на отримання вказаної грошової допомоги.
Щодо перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За змістом частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, тобто поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону №1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника. У такому разі, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення», то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15), що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, а також Верховним Судом у постановах від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17, від 18.01.2019 у справі № 577/5237/16-а, від 10.04.2019 у справі № 211/1898/17.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачці первісно у 2008 році призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Разом з цим, за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивачка звернулась вперше 21.02.2022. Вказана обставина не є спірною.
Таким чином, у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 265/7301/16-а).
При цьому, статтею 9 Закону № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, частина 3 статті 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивачки права на перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019-2021 роки. Дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови позивачці в проведенні такого перерахунку суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу, які не розглянуті судом, знаходяться поза межами вимог апеляційної скарги відповідача.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі №280/3331/22 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі №280/3331/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко