01 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/2599/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року
в адміністративній справі №160/2599/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №160/2599/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нарахування ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи першої категорії, із захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС у період з 1 січня по 2 серпня 2014 року основної пенсії по інвалідності у розмірах нижчих за вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі нижчому за сімдесят п'ять відсотків мінімальної пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській нарахувати ОСОБА_1 як інваліду 2-ї групи першої категорії, із захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, з 1 січня по 2 серпня 2014 року основну пенсію по інвалідності у розмірах не нижчих за вісім мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижчому за сімдесят п'ять відсотків мінімальної пенсії за віком та виплатити різницю між фактично виплаченою та нарахованою пенсією; в задоволенні решти позовних вимоги відмовлено.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати в часині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов у наступному обсязі: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи першої категорії, із захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, з 01.01.2015 основної пенсії у розмірі нижчому за вісім мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижчому за сімдесят п'ять відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої Законом; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській нарахувати ОСОБА_1 як інваліду 2-ї групи першої категорії, із захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, за період з 01.01.2015 по 31.06.2021 компенсацію шкоди заподіяної неправомірним нарахуванням пенсії у розмірі різниці між сумою основної пенсії нарахованої у розмірі не нижчому за вісім мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижчому за сімдесят п'ять відсотків мінімальної пенсії за віком, та суми фактично виплаченої пенсії у вказаний період; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 як інваліду 2-ї групи першої категорії, із захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, з 01.07.2021 основну пенсію у розмірі не нижчому за вісім мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижчому за сімдесят п'ять відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої Законом.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що, Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пунктом 3 вказаного рішення Конституційного Суду України доручено Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. У разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР: «В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком». Такий припис резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, на думку позивача, робить з 01.07.2021, незалежно від припису Закону №1584-ІХ від 29.06.2021, частину 4 статті 54 Закону №796-XII такою, якою вона була у редакції від 06.06.1996 №230/96-ВР. Також у п. 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (II)/2021 встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII. Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-XII над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком №1210, позивач має право на одержання державної пенсії як інвалід 2 групи у розмірі не нижчому за 8 мінімальних пенсій за віком з 01.01.2015 по 30.06.2021 у вигляді компенсації шкоди в розмірі різниці між фактично виплаченою пенсією та пенсією нарахованою у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком нарахованої виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність, що встановлена Законом на відповідний місяць, за який проводиться нарахування та з 01.07.2021 - у вигляді нарахованої пенсії у вище визначеному розмірі, який визначено ст. 54 Закону №796-XII у редакції закону станом на 06.06.1996 як це визначено Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (II)/2021.
Зазначене рішення суду першої інстанції також оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову у повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач зазначив, що ОСОБА_1 з 14.05.1996 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії по інвалідності III групи, а з 24.11.2003 II групи у розмірі відшкодування фактичних збитків, обчисленої відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» та Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Не погоджуючись із нарахуванням та виплатою пенсії, ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська, за результатами розгляду якого Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області суду виніс рішення від 20.04.2011 по справі № 2а-1112/2011, яким вимоги позивача задоволено та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) в подальшому нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію «у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ до зміни правового регулювання здійснення нарахування та здійснення вищезазначених виплат в установленому законом порядку або зміни правового статусу позивача». В подальшому, позивачу було перераховано пенсію у відповідності до внесених змін в законодавстві. 08.11.2019 представник позивача письмово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, проте з питання щодо перерахунку пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України №796-ХІІ та рішення Конституційного суду від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року з 01.01.2019. Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 27.11.2019 №8170/Н-09 ОСОБА_1 за результатом розгляду звернення від 08.11.2019 з питань пенсійного забезпечення надана вмотивована відповідь, згідно із чинним законодавством, про відсутність права на перерахунок пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України № 796-ХІІ та рішення Конституційного суду від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року з 01.01.2019, у зв'язку із тим, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в складі цивільної будівельної організації та не був призваний на військові збори. Після цього, ОСОБА_1 звертався неодноразово до суду з вимогами до Головного управління щодо нарахування та виплати основної пенсії по інвалідності у розмірі не нижчому за вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсію, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижчому за сімдесят п'ять відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2019. Відповідач також посилається на чинні ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2020, якою провадження в адміністративній справі №160/13243/19 закрито та від 29.05.2020, якою провадження в адміністративній справі № 160/3300/20 закрито. Крім того, відповідач зазначає, що аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для здійснення перерахунку та нарахування пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій та додаткової пенсії у розмірі не нижче 75% мінімальної пенсії висловлена також в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №328/3607/15-а, від 09.04.2020 у справі №539/845/17, від 18.06.2020 у справі №381/4973/16-а.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 20 квітня 2011 року по справі №2а-1112/2011 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в подальшому нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 та ст. 54 Закону №796-ХІІ до зміни правового регулювання здійснення нарахування та здійснення вищезазначених виплат в установленому законом порядку або зміни правового статусу позивача.
На виконання вищезазначеного рішення суду позивачу проведено відповідний перерахунок пенсії. В квітні 2011 року нараховано та виплачено доплату за період з 20.04.2011 по 30.04.2011. З травня 2011 року розмір пенсії виплачувався згідно з рішенням суду.
З 22.07.2011 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача у бік зменшення, що було пов'язане з внесенням змін до ст. 54 Закону №796-ХІІ, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року №3491-VI розділ VII Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VII визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011).
23.11.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо виплати пенсії за постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 20 квітня 2011 року по справі №2а-1112/2011.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.01.2021 №584-24024/Н-01/8-0400/21 позивачу повідомлено по відсутність підстав для перерахунку пенсію та зазначено, що 19.06.2011 набув чинності Закон України від 14.06.2011 №3491-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний Бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, що у 2011 році положення статті 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. 06.07.2011 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (набрала законної сили 23.07.2011), якою встановлені розміри виплат вказаній категорії громадян. Відповідно до вищезазначеної постанови пенсійна справа ОСОБА_1 з 01.11.2011 приведена у відповідність до норм чинного законодавства. Законами України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік», «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (із змінами) встановлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік та 2013 рік; з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Відповідно до норм статті 54 Закону №796-ХІІ (зі змінами від 28.12.2014 №76-VIII) умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зі змінами). Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 виконані в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України.
16.07.2021 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 29.06.2021 №1584-IX.
Правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 01.01.2015 по 12.03.2015, з 01.01.2016 по 17.02.2021 та з 18.01.2021 року основної пенсії по інвалідності у розмірах нижчих за вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі нижчому за сімдесят п'ять відсотків мінімальної пенсії за віком є предметом судового розгляду у даній справі.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що чинним законодавством не передбачено норм щодо обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75% від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), оскільки вказані виплати проводяться в порядку та у розмірах, встановлених Порядком №1210. Норми ст. ст. 50, 51, 54 Закону №796-ХІІ, якими було встановлено кратні розміри основної та додаткової пенсій (8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком), втратили чинність, а тому не можуть визначати розмір пенсії позивача. Таким чином, починаючи з 01.01.2015 року норми і положення ст. cт. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Порядком №1210. Водночас на основі системного аналізу правових норм, суд дійшов висновку, що в частині оскаржуваного періоду з 1 січня по 2 серпня 2014 року відповідач протиправно здійснював нарахування ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи першої категорії, із захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС основної пенсії по інвалідності у розмірах нижчих за вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі нижчому за сімдесят п'ять відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ.
Відповідно до ст. 49 Закону№796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із ст. 50 Закону №796-ХІІ з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 01.05.2016 року особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до ст. 54 Закону №796-ХІІ умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Згідно з абз. 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ (в редакції від 09.07.2007, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.
Законом України від 14.06.2011 №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон №3491-VI) Прикінцеві положення Закону України від 28.12.2010 № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон №2857-VI) доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік (пункт 7 Закону № 3491-VI).
На виконання пункту 7 Закону №3491-VI 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що оскільки 23.07.2011 набрала чинності Постанова №745, якою встановлено розмір додаткової пенсії особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, то положення статей 50, 54 Закону №796-ХІІ підлягають застосуванню лише до 23.07.2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону № 2857-VI та Постанови № 745.
З 01.01.2012 нарахування і виплата пенсії позивачу мала здійснюватись у розмірі, встановленому Законом України від 22.12.2011 року №4282-VІ «Про Державний бюджет України на 2012 рік» (далі - Закон № 4282-VI) та Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок №1210), за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон №4282-VI був прийнятий пізніше Закону №796-ХІІ, а на виконання Закону №4282-VI Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1210, то саме положення Закону №4282-VI та Порядку №1210 підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин.
З 01.01.2014 Законом України від 16.01.2014 №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон №719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок №1210.
Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком №1210, з 01.01.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинні були здійснюватись у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону №796-ХІІ.
Водночас Законом України від 31.07.2014 №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»(далі - Закон №1622-VII), який набрав чинності 03.08.2014, розділ Прикінцеві положення Закону №719-VII доповнено пунктом 67 , яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Таким чином, з 03.08.2014 Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки на цей час був також чинний Порядок №1210, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону №1622-VII був прийнятий пізніше Закону №796-ХІІ, то саме положення Закону №719-VII та Порядку №1210 підлягали пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03.08.2014.
Вказані обставини свідчать про те, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати пенсію позивачу в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не Порядком №1210.
01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №76-VIII, п. 63 якого, зокрема, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, у тому числі, ст. ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на викладені положення законодавства, з 01.01.2015 року визначення розмірів пенсій ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
У Рішенні №3-рп від 25.01.2012 Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Крім цього, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розмір соціальний виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України. Порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, регулюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції та законів України.
Як зазначалось вище, на виконання вищевказаних вимог постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 визначено порядок нарахування та розмір виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, згідно п.п. 11 13 Порядку №1210, мінімальний розмір пенсії становить: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї: осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: осіб з інвалідністю I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 150 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.; осіб з інвалідністю II групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 125 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.; осіб з інвалідністю III групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 110 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р. У разі коли розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 285 відсотків, II групи - 255 відсотків, III групи - 225 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проводиться перерахунок зазначеної допомоги виходячи з розміру встановленого прожиткового мінімуму. Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: 1) особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: особам з інвалідністю I групи - 474,5 гривні; особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні; особам з інвалідністю III групи - 284,7 гривні; для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: особам з інвалідністю I групи - 341,64 гривні; особам з інвалідністю II групи - 227,76 гривні; особам з інвалідністю III групи - 170,82 гривні; 2) особам, що належать до категорій 2-4: особам, що належать до категорії 2, - 170,82 гривні; особам, що належать до категорії 3, - 113,88 гривні; особам, що належать до категорії 4, - 56,94 гривні.
Тобто, чинним законодавством не передбачено норм щодо обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75 % від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), оскільки вказані виплати проводяться в порядку та у розмірах, встановлених Порядком №1210.
Норми ст. ст. 50, 51, 54 Закону №796-ХІІ, якими було встановлено кратні розміри основної та додаткової пенсій (8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком), втратили чинність, а тому не можуть визначати розмір пенсії позивача.
У свою чергу, пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (II)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 2 вказаного рішення Конституційного Суду України частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 вказаного рішення Конституційного Суду України доручено Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
У разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»« від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР:
«В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком».
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII (далі- Закон №2136-VIII) закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до частини першої статті 97 Закону №2136-VIIІ, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
У відповідності із зазначеними нормами Закону №2136-VIII, Конституційний Суд України встановив строк втрати чинності законом, що визнаний неконституційним, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07.07.2021.
До цього моменту діяла стаття 54 Закону №796-XII у редакції, яка не передбачала перерахунку призначеної позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Із урахуванням встановленого Конституційним Судом України порядку і строків виконання рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, умовою виникнення у позивача права на перерахунок пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком було неприведення Верховною Радою України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення (до 07.07.2021) нормативного регулювання спірного питання у відповідність із Конституцією України.
При цьому, Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, на яке посилається позивач не набуває ретроспективної дії у часі.
На відсутності ретроспективної дії цього рішення Конституційного Суду України було наголошено і Верховним Судом у постановах від 15.04.2021 у справі №373/1978/18 та від 29.11.2021 у справі №466/9253/17.
29.06.2021 Верховною Радою України, на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 29.06.2021 №1584-IX (далі - Закон №1584-ІХ).
Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1584-ІХ передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2022 року, крім пункту 2 розділу I цього Закону та пункту 2 цього розділу, які набирають чинності з 1 липня 2021 року.
Так, пунктом 2 Закону №1584-ІХ частину третю статті 54 Закону №796-ХІІ викладено в такій редакції:
«В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
- для І групи інвалідності - 6000 гривень;
- для II групи інвалідності - 4800 гривень;
- для III групи інвалідності - 3700 гривень;
- для дітей з інвалідністю - 3700 гривень».
Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон №1584-ХІ, який вносить зміни до Закону №796-ХІІ, що визначає новий розмір пенсії по інвалідності осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За таких обставин, посилання позивача на той факт, що підлягає застосуванню положення статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР є необґрунтованими.
Доводи позивача про те, що прийняття Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» не може вважатися приведенням законодавства у відповідність до Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 колегія суддів оцінює критично, адже вказані зміни набули чинності, діяли на дату виникнення спірних правовідносин, неконституційними не визнавалися, а отже підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
З матеріалів пенсійної справи позивача встановлено, що відповідач з 01.07.2021 перерахував позивачу пенсію, яка становить 8272,28 грн (дата розрахунку: 16.07.2021), тобто пенсія позивачу виплачується у встановленому Законом №796-XII розмірі, з урахуванням вимог чинного законодавства.
Слід також зауважити, що п. 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII.
Проте, вищезазначене Рішення Конституційного Суду України не містить положень, які б визначали порядок виконання пункту 4 щодо відшкодування такої шкоди громадянам України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, нараховуючи пенсію позивачу у період з 01.01.2015 по 12.03.2015 та з 01.01.2016 по 17.02.2021 та з 18.01.2021 у відповідності до положень ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, в редакції згідно з Законом від 28.12.2014 №76-VIII та Порядком №1210 діяв правомірно.
Водночас в частині оскаржуваного періоду з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач протиправно здійснював нарахування ОСОБА_1 , як інваліду 2-ї групи першої категорії, із захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС основної пенсії по інвалідності у розмірах нижчих за вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі нижчому за сімдесят п'ять відсотків мінімальної пенсії за віком.
За даних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення позову прийнято без неправильного застосування норм матеріального права, тому останнє підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2021 року у справі №160/2599/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя Т.І. Ясенова