30 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 404/5635/20(2-іс/340/32/21)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Чепурнова Д.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року в адміністративній справі №404/5635/20(2-іс/340/32/21) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області про стягнення моральної шкоди,-
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до Військової частини НОМЕР_1 третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області про стягнення моральної шкоди, згідно якого просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача витрати пов'язані з наданням правової допомоги по організації судового захисту у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.
17 лютого 2021 року Кіровським районним судом м. Кіровограда у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду.
18 травня 2021 року Кропивницьким апеляційним судом прийнято постанову, якою рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 лютого 2021 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, про відшкодування моральної шкоди закрито. Роз'яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, та про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
На підставі заяви від 26 травня 2021 року справу направлено до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду у сумі 7000 грн. та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 судові витрати у сумі 7000 грн. В іншій частині вимог позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, провадження по справі закрити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що питання про стягнення моральної шкоди в адміністративній справі не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, якщо вона не пов'язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій чи бездіяльності протиправними.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира частини № 170 від 07.08.2018 звільнений. З 25.02.2016 має статус учасника бойових дій. У період з лютого 2016 по серпень 2018, мав право на додаткову відпустку, яку не використав, але при звільненні не отримав за неї грошової компенсації. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані ним дні відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 07.08.2018. Позивач зазначає, що через неправомірні дії відповідача з приводу не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану відпустку, вимушений звернутись за захистом своїх законних прав до суду, просить стягнути 40000 грн моральної шкоди. Зазначає , що для звернення з адміністративним позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду був вимушений звернутися за правовою допомогою до адвоката, якому сплатив 7000 грн, тому просить їх стягнути.
За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.
Так, 18 травня 2021 року Кропивницьким апеляційним судом прийнято постанову, якою визначено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Зазначена постанова не оскаржувалася.
Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно зі ст. 143 КАС України питання щодо судових витрат вирішується адміністративним судом у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Так за змістом зазначених норм за своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, неодноразово були сформульовані Верховним Судом, у тому числі у постановах від 10 квітня 2019 року в справі №464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року в справі №750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку про те, що адекватне відшкодування шкоди, в тому числі й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їхню інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження; встановити причинно-наслідковий зв'язок і визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їхньої правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Водночас Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 25 квітня 2019 року в справі №818/1429/17, від 27 червня 2019 року в справі №825/1030/17, від 12 листопада 2019 року в справі №818/1393/17, від 18 листопада 2019 року в справі №820/5044/18, від 28 листопада 2019 року в справі №826/27549/15, від 28 лютого 2020 року в справі №804/2593/17, від 18 червня 2020 року в справі №339/183/16-а, від 02 вересня 2020 року в справі №1340/4056/18, від 24 вересня 2020 року в справі №1.380.2019.001368, від 18 лютого 2021 року в справі №420/7423/19 та від 25 березня 2021 року в справі №520/4577/19, указував на те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.
Із врахування вищезазначених правових норм, суд апеляційної інстанції зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Вирішуючи спір, в цій частині заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача доведена.
Проте колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками, оскільки позивачем не було доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між предметом спору та заподіянням йому моральної шкоди.
Позивачем наведені аргументи у позові заподіяння моральної шкоди, які позивач фактично пов'язує із допущенням відповідачем протиправної бездіяльності, що виразилася у невиплаті грошової компенсації, та призвела до необхідності звернення позивача з цим позовом до суду за захистом порушеного права.
Таким чином сам лише факт порушення прав позивача у спірному випадку не може слугувати виключною та достатньою підставою для стягнення моральної шкоди.
Суд зауважує, що необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов'язку відшкодувати заподіяну немайнову шкоду є не лише встановлена неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, а й наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди.
Однак, позивач під час розгляду справи не навів переконливих доводів з належним їх обґрунтуванням і підтвердженням, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача йому було заподіяно моральні чи фізичні страждання або втрати немайнового характеру.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 818/1434/17.
Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
Крім цього, не надано позивачем жодних доказів і на обґрунтування розміру моральної шкоди, який заявлено до відшкодування, хоча вказані обставини підлягають доказуванню, як і сам факт заподіяння моральної шкоди.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового.
Відповідно до вимог ч. 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги із скасуванням рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року в адміністративній справі №404/5635/20(2-іс/340/32/21) - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Т.І. Ясенова
суддя Д.В. Чепурнов