25 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 280/11052/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді - доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року в адміністративній справі № 280/11052/21 (суддя І інстанції - Кисіль Р.В.)
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові перерахувати йому пенсію з 12.08.2021, з урахуванням заробітної плати (доходу) за фактичний страховий стаж, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без урахування періоду з 01.08.1989 по 31.10.1991, та із зарахуванням до страхового стажу періоду провадження ним підприємницької діяльності з 12.06.2008 по 09.06.2010, а також з 01.04.2014 по 30.06.2016 у повному обсязі (з розрахунку рік за рік);
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з 12.08.2021, з урахуванням заробітної плати (доходу) за фактичний страховий стаж, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без урахування періоду з 01.08.1989 по 31.10.1991, та із зарахуванням до страхового стажу періоду провадження ним підприємницької діяльності з 12.06.2008 по 09.06.2010, а також з 01.04.2014 по 30.06.2016 у повному обсязі (з розрахунку рік за рік).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року позов задоволений частково:
- визнані протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії без урахування при розрахунку розміру пенсії позивача періоду страхового стажу з 01.08.1989 року по 31.10.1991;
- зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з 01.09.2021 без урахування при розрахунку розміру пенсії позивача періоду з 01.08.1989 року по 31.10.1991.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій в частині задоволення позову просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що пенсія позивачу розрахована та виплачується згідно з нормами чинного законодавства України, підстави для задоволення вимог позивача відсутні.
Позивач своїм процесуальним правом на подачу відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржено.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . (а.с. 85)
18.07.2012 позивачу призначено пенсію за віком (протокол від 22.10.2012 № 517896). (а.с. 104)
Згідно з розрахунком стажу (протокол від 22.10.2012 № 517896 про призначення пенсії) та даних форми РС-право (а.с. 98) з електронної пенсійної справи до стажу позивачу включені, крім інших періодів, періоди: з 08.07.1989 по 06.12.2001 - 12 років 4 місяці 29 днів, з 01.06.2008 по 06.06.2008 - 6 днів, з 01.07.2008 по 15.07.2008 - 15 днів, з 01.08.2008 по 15.08.2008 - 15 днів, з 01.09.2008 по 14.09.2008 - 14 днів, з 01.10.2008 по 14.10.2008 - 14 днів, з 01.11.2008 по 14.11.2008 - 14 днів, з 01.12.2008 по 13.12.2008 - 13 днів, з 01.04.2009 по 12.04.2009 - 12 днів, з 01.05.2009 по 10.11.2009 - 6 місяців 10 днів, з 01.12.2009 по 11.12.2009 - 11 днів, з 01.01.2010 по 09.01.2010 - 9 днів, з 01.02.2010 по 08.02.2010 - 8 днів, з 01.03.2010 по 09.03.2010 - 9 днів, з 01.04.2010 по 09.04.2010 - 9 днів, з 01.05.2010 по 09.05.2010 - 9 днів, з 01.06.2010 по 09.06.2010 - 9 днів та з 01.07.2010 по 31.08.2012 - 2 роки 2 місяці 0 днів. При цьому загальний стаж після 2004 року визначений у 4 роки 4 місяці 27 днів, загальний стаж 36 років 4 місяці 25 днів. (а.с. 104)
Відповідно до розрахунку стажу до розпорядження від 05.08.2016 № 817001 та даних форми РС-право з електронної пенсійної справи крім зазначеного вище стажу позивачу зарахований стаж за періоди: з 01.01.2014 по 16.01.2016 - 2 роки 16 днів, з 01.02.2016 по 15.02.2016 - 15 днів, з 01.03.2016 по 16.03.2016 - 16 днів, з 01.04.2016 по 16.04.2016 - 16 днів, з 01.05.2016 по 16.05.2016 -16 днів, з 01.06.2016 по 30.06.2016 - 1 місяць. При цьому загальний стаж з 01.07.2000 склав 9 років 9 місяців 6 днів, після 2004 року 6 років 8 місяців 16 днів, загальний стаж 38 років 8 місяців 14 днів. (а.с. 109 на звороті-110)
Відповідно до даних розрахунку від 28.05.2021 з електронної пенсійної справи позивача в період з 01.08.1989 по 31.10.1991 коефіцієнт страхового стажу пенсійним органом визначений у розмірі 0,00000. (а.с. 87)
28.08.2021 позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок пенсії, розрахувавши заробіток позивача у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме абз. 2 ч. 1 ст. 40, та застосувати заробітну плату (дохід) за фактичний страховий стаж без врахування періоду з 01.08.1989 по 31.10.1991. (а.с. 71)
Листом відповідача від 01.09.2021 № 11973-11512/Г-02/8-0800/21 (а.с. 66) повідомлено, що при обчисленні розміру пенсії враховано довідку про заробітну плату від 06.12.2012 № 319. (а.с. 67) Іншого законодавством не передбачено.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що 10% від 38 років 8 місяців 14 днів страхового стажу позивача (464 повних місяця), врахованого відповідачем станом на липень 2016 року, становить 46,4 місяців, відповідно, в силу приписів першого та третього речень абз. 3 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV позивач має право на виключення із розрахунку розміру пенсії доходу за періоду страхового стажу до 46,4 місяців. Позивач фактично просить виключити з розрахунку розміру пенсії період з 01.08.1989 по 31.10.1991 26 місяців, що значено менше 10% від страхового стажу визначеного відповідачем позивачу. У відповідача відсутній обов'язок враховувати для обчислення пенсії за період страхового стажу до 01.07.2000 документально не підтверджених доходів за період до 01.07.2000. В частині вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо врахування під час визначення розміру пенсії позивача періоду страхового стажу з 01.08.1989 по 31.10.1991, доходи за який документально не підтверджені, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 308 КАС України апеляційний розгляд справи здійснено в межах доводів і вимог апеляційної скарги, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначається, зокрема і пенсія за віком.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 24 Законом № 1058-ІV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV у разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Разом з тим приписами абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV встановлено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Отже за змістом абз. 3 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV дійсно за бажанням особи можуть бути виключені періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу.
Проте зазначена норма не мітить жодного посилання на можливість виключення цих періодів із передбачених приписами абзацу першого ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв (враховується заробітна плата для обчислення пенсії).
Навпаки, законодавець у абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV чітко визначив, що за період по 30 червня 2000 року застосуванню підлягають саме 60 місяців підряд незалежно від перерв, що унеможливлює виключення із зазначеного періоду будь-яких календарних місяців страхового стажу.
Тобто у випадку, якщо особа бажає, щоб їй за для обчислення пенсії врахували заробітну плату (дохід) за період по 30 червня 2000 року, то така заробітна плата повинна враховуватись саме за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд. Інше тлумачення зазначеної норми, а саме можливість виключення певних періодів з цих 60 місяців, буде суперечити приписам абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV і може теоретично призвести до ситуації, коли з цього періоду може бути виключено, наприклад, навіть 59 місяців у випадку достатності для цього загального страхового стажу, що є абсурдним і не відповідає змісту зазначеного правила.
Водночас доводи позивача, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають положення абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-ІV також є безпідставними, оскільки за відомостями, які містяться у трудовій книжці (а.с. 90-94) його страховий стаж за період по 30 червня 2000 року становить більше 60 місяців.
Також безпідставними є і посилання позивача на постанови Верховного Суду України від 15 березня 2015 року у справі № 2-а/576/29/14 та Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 527/1655/17, оскільки, по-перше, предметом спору в цих справах було врахування довідки про заробітну плату за період по 30 червня 2000 року, а не виключення періодів страхового стажу з 60 календарних місяців, за які надано довідку, а, по-друге, у зазначених справах у позовах позивачам взагалі було відмовлено.
Отже суд першої інстанції в частині задоволення позову дійшов помилкового висновку щодо протиправності дій відповідача при відмови у перерахунку позивачу пенсії без урахування періоду страхового стажу з 01.08.1989 по 31.10.1991, що призвело до неправильного вирішення спору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції у частині задоволення позову неправильно застосовані норми матеріального і порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення у цій частині, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову - скасуванню з прийняттям нового рішення у цій частині про відмову в задоволенні позову.
Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року в адміністративній справі № 280/11052/21 скасувати в частині задоволення позову і в цій частині у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року в адміністративній справі № 280/11052/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя - доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко