30 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 160/1645/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року в адміністративній справі №160/1645/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,-
В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, згідно якого просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення за періоди з 10.12.2020 року по 01.01.2021 року та за період з 15.02.2021 року по 15.01.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни»;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити позивачу , додаткову доплату до грошового забезпечення за періоди з 10.12.2020 року по 01.01.2021 року та за період з 15.02.2021 року по 15.01.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
- стягнути на користь позивача судові витрати.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 проходить службу в органах Національної поліції України, на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, відповідно до своєї посадової інструкції під час несення служби забезпечував правопорядок і безпеку громадян, внаслідок чого мав безпосередній контакт з населенням у період з 10.12.2020 року по 01.01.2021 року та за період з 15.02.2021 року по 15.01.2022 року, а відповідно, мав право на виплату йому додаткової доплати до грошового забезпечення, передбачену положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. № 375.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення за періоди грудень 2020 року та з березня 2021 року по січень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375. Зобов'язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити позивачу , додаткову доплату до грошового забезпечення за періоди грудень 2020 року та з березня 2021 року по січень 2022 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позовну заяву подано з порушенням ч. 5 ст. 122 КАС України. Також зазначає, що судом першої інстанції не було враховано того, що надбавка за службу в умовах карантину не є складовою грошового забезпечення; її виплата здійснюється за наявності коштів на такі потреби; рішення щодо виплати надбавки за службу в особливих умовах приймається керівником поліції.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на необґрунтовані доводи відповідача.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши обставини справи та аргументи сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що ОСОБА_1 проходить службу в органах національної поліції України з 03.04.2017 року. На підставі наказу №580 о/с від 19.06.2018 року з 20.06.2018 року призначено інспектором взводу № 1 роти №1 батальйону №1 ППП в м. Кривий Ріг.
Згідно змісту Посадової інструкції інспектора полку ПП в м. Кривий Ріг, відповідно до його службових обов'язків позивач виконує свої повноваження по забезпеченню правопорядку і безпеки громадян, а саме: здійснював безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; надання невідкладної допомоги, зокрема, домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; розгляд справ про адміністративне правопорушення; затримання осіб на підставах і у порядку, передбаченому законодавством та інше.
17.01.2022 року позивач через свого представника звернувся з адвокатським запитом про надання інформації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 10.12.2020 року по 01.01.2021 року та за період з 15.02.2021 року по 15.01.2022.
Відповідно до листа Департаменту патрульної поліції від 20.01.2022 року №69аз,70аз/41/5/02-2022 було надано архівні відомості ОСОБА_1 за період 01.12.2020 по 31.12.2021 про нарахування позивачу грошових коштів, в тому числі і додаткової доплати за службу в особливих умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 року.
Згідно наявних в матеріалах справи документів встановлено, що відповідачем позивачеві була нарахована та виплачена додаткова доплата до грошового забезпечення, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, у розмірі 9 687,59 грн. за 2021 рік, за січень 2021 року у липні 2021 року в розмірі 6063,36 грн., за лютий 2021 року у липні 2021 року в розмірі 3624,23 грн., у інші періоди відповідна доплата не нараховувалась та не виплачувалась.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни (далі Постанова № 375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
На виконання Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03 червня 2020 року № 431 Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину, яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
З аналізу положень постанови КМУ №375, наказу МВС №431 судом першої інстанції зроблено висновок, який не заперечується сторонами, про те, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Обставини справи свідчать про те, що за грудень 2020 року, та з березня 2021 року по січень 2022 року додаткова доплата за службу в особливих умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 року до складу виплаченого позивачу грошового забезпечення не входила та не виплачувалась.
Встановивши обставини справи, які свідчать про виплату позивачу додаткової доплати в одних періодах та не виплату такої допомоги в інших, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, які посади обіймав позивач у вказаних періодах та які обов'язки виконував у цих періодах, оскільки з'ясування таких обставин є необхідним для визначення того, чи безпосереднього виконував позивач обов'язки по забезпеченню життєдіяльності населення у період карантину, що є необхідною підставою для виплати додаткової доплати, встановленої постановою КМУ №375.
В той же час, відповідачем не було доведено особливої специфіки роботи позивача, яка виконувалась останнім у січні, лютому 2021 року (місяці, за які були нараховано та виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах), та її відмінності від роботи, які виконувалась позивачем у місяці, за які не було нараховано та виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах.
При цьому, судом першої інстанції встановлено та з огляду на доводи апеляційної скарги не спростовується відповідачем те, що позивач виконував аналогічні посадові обов'язки та здійснював аналогічну кількість добових чергувань за місяці, в яких йому було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах, та місяці, за які не було виплачено відповідної допомоги.
Посади, які займав позивач відповідають встановленим зазначеною вище постановою КМУ критеріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням.
Отже, враховуючи те, що відповідачем не було доведено різниці в специфіці роботи позивача за місяці, в яких йому було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах в порівнянні з місяцями, коли позивачу така доплата не нараховувалась та не виплачувалась, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості не нарахування та не виплати позивачу додаткової доплати.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було враховано того, що надбавка за службу в умовах карантину не є складовою грошового забезпечення; її виплата здійснюється за наявності коштів на такі потреби; рішення щодо виплати надбавки за службу в особливих умовах приймається керівником поліції, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки, саме такі умови виплати надбавки до грошового забезпечення були прийняті судом першої інстанції до уваги, а підставою для задоволення позову, в цій частині заявлених вимог, стала недоведеність відповідачем причин невиплати позивачу такої надбавки в окремих періодах, за умови того, що останній виконував аналогічні посадові обов'язки та здійснював аналогічну діяльність.
Що стосується доводів відповідача про порушення ч. 5 статті 122 КАС України суд зазначає, згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:
-основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
-додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
-інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, додаткова доплата до грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» у випадку наявності відпрацьованих годин входить до структури грошового забезпечення, і відповідно, є його складовою.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття заробітна плата і оплата праці, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що пункт 11 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, яким визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення, не може вважатися нормою спеціального закону у спірних правовідносинах, як про це зазначив відповідач, оскільки жодним чином не врегульовує строки звернення поліцейських до суду за захистом своїх порушених прав щодо грошового забезпечення.
З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Таким чином, дослідивши зазначені обставини справи, аргументи відповідача, з якими він пов'язував незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року в адміністративній справі №160/1645/22 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Т.І. Ясенова
суддя Д.В. Чепурнов