01 грудня 2022 року Чернігів Справа № 620/6702/22
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої дитини, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування пункту договору, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої дитини, ОСОБА_3 , про визнання неправомірним та скасування пункту 1.6. договору № 198 надання в користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла від 19.11.2020, укладеного між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 ; визнання права позивача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відсутність права зареєструвати своє місце проживання та проживання членів його сім'ї, встановленого в договорі, не відповідає вимогам житлового законодавства, адже прямої заборони реєстрації місця проживання у службовому житловому приміщенні нормами законодавства не передбачено.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу користування штатно-посадовим (службовим) житлом. Вказує, що позивачу не надавалось в установленому порядку службове житлове приміщення, не надавався ордер на житло, а виключно строкове користування, пов'язане з зайняттям відповідної посади і часу перебування на ній.
Треті особи пояснення щодо позову або відзиву не надали.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 19.10.2022 було відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2020 № 259 та додатку до вказаного наказу квартиру АДРЕСА_2 було закріплено за посадою заступника командира військової частини НОМЕР_1 з озброєння - начальника технічної частини (а.с. 81-82).
19.11.2020 між військовою частиною НОМЕР_1 (управитель) та військовослужбовцем Збройних Сил України заступником командира військової частини НОМЕР_1 з озброєння - начальником технічної частини ОСОБА_1 (користувач) було укладено договір № 198 про надання в користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла (а.с. 20-25).
Згідно умов вказаного договору, управитель надає користувачу на строк проходження ним служби на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 з озброєння - начальника технічної частини для тимчасового проживання житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 (підпункт 1.1 пункту 1 договору).
Згідно підпункту 1.6 вказаного пункту договору даний договір не надає користувачу та членам його сім'ї права реєструвати місце свого проживання за адресою житлового приміщення та не є підставою для державної реєстрації речових прав на Житлове приміщення з користувачем та членами його сім'ї.
Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 вказаного договору укладення цього договору не створює для користувача та членів його сім'ї будь-яких інших прав на житлове приміщення, крім права тимчасового користування. Житлове приміщення не підлягає піднайому, бронюванню, приватизації, продажу, дарування, викупу, передачі у заставу або наймаючи в користування третім особам.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2021 № 87 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків командира військової частини НОМЕР_1 (а.с. 83).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2021 № 269 позивач справи та посаду здав 20.12.2021 і вибув до нового місця служби військової частини НОМЕР_2 м. Чернігів (а.с. 84)
Вважаючи неправомірним підпункт 1.6 пункту 1 договору № 198 про надання в користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла від 19.11.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 118 Житлового кодексу України встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Відповідно до статей 121-122 Житлового кодексу України порядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об'єднання. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.
Згідно абзаців першого, четвертого пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей визначає Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 (далі - Порядок № 1081).
Відповідно до абзаців першого, третього, четвертого пункту 3 Порядку № 1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
Згідно абзаців першого, третього пункту 12 Порядку № 1081 службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
Відповідно до пункту 6 розділу IV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за № 1020/32472 (далі - Інструкція № 380), на підставі рішення командира військової частини за рапортом військовослужбовця житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) протягом п'яти робочих днів після реєстрації рапорту військовослужбовця проводить перевірку житлових умов військовослужбовця та членів його сім'ї, складає довідку про перевірку житлових умов (додаток 11) і клопоче перед командиром військової частини про забезпечення військовослужбовця та членів його сім'ї службовим жилим приміщенням (службовою жилою площею) або доповідає про відмову у такому забезпеченні із наданням вмотивованого письмового обґрунтування.
Командир військової частини на підставі клопотання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) приймає рішення про: взяття на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею).
Про прийняте рішення житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) невідкладно інформує військовослужбовця.
Рішення командира військової частини погоджується з відповідною КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та оформлюється наказом, в якому зазначається дата зарахування на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею), склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, а також підстави включення до списків осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що надання військовослужбовцю службового житлового приміщення для постійного проживання передбачає проходження відповідної процедури, передбаченої Порядком № 1081 та Інструкції № 3780.
31.01.2019 Міністерством оборони України видано наказ № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України», а 19.02.2020 видано наказ № 51 «Про продовження проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України» (а.с. 86-89).
Так, вказані накази Міністерства оборони України виступають єдиними нормативними відомчими актами, які регулюють правовідносини щодо тимчасового користування житловими приміщеннями, закріпленими за посадами військових частин.
Вказаний експеримент триває, наказ є чинним і не визнаний таким, що суперечить законодавству України.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17.08.2022 щодо об'єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_2 перубуває у власності держави України в особі Міністерства оборони України (а.с. 79-80).
Як вже було встановлено, 19.11.2020 між військовою частиною НОМЕР_1 (управитель) та військовослужбовцем Збройних Сил України заступником командира військової частини НОМЕР_1 з озброєння - начальником технічної частини ОСОБА_1 (користувач) було укладено договір № 198 про надання в користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла, за умовами якого управитель надає користувачу на строк проходження ним служби на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 з озброєння - начальника технічної частини для тимчасового проживання житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно пункту 1.6 договору даний договір не надає користувачу та членам його сім'ї права реєструвати місце свого проживання за адресою житлового приміщення та не є підставою для державної реєстрації речових прав на Житлове приміщення з користувачем та членами його сім'ї.
Позивач вказує, що пункт 1.6 вищевказаного договору порушує абзац другий пункту 6 розділу І Інструкції № 380, який передбачає, що військовослужбовці та члени їх сімей у разі забезпечення службовими жилими приміщеннями, реєструють своє місце проживання за адресою розташування цього житла.
Разом з тим, суд зазначає, що в установленому законом порядку ОСОБА_1 службове житлове приміщення для постійного проживання не надавалося, а тому відсутні підстави вважати, що квартира, якою він користується тимчасово на підставі цивільно-правової угоди, передана йому з порушенням Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380.
Суд зауважує, що ні Порядок № 1081, ні Інструкція № 380 не поширюють свою дію на правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору № 198 про надання в користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла від 19.11.2020.
При цьому чинним законодавством не передбачено процедури переоформлення наданого військовослужбовцю у тимчасове користування на договірних умовах у зв'язку з проведенням експерименту житла у житло для постійного проживання поза межами процедури, передбаченої Порядком № 1081 та Інструкцією № 380.
Законодавством також не передбачено імперативне право військовослужбовця на реєстрацію місця проживання у житлі, яке було передане йому у тимчасове користування на договірних умовах у зв'язку з проведенням експерименту із забезпечення житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України.
Уклавши такий договір позивач залишився на квартирному обліку, що випливає з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2021 № 269.
За статтями 627, 629 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При прийнятті рішення, суд також враховує, що з 24.04.2021 позивач не займав посаду заступника командира військової частини НОМЕР_1 з озброєння - начальника технічної частини, за якою було закріплено квартиру АДРЕСА_2 , а з 20.12.2021 вибув до нового місця служби військової частини НОМЕР_2 м. Чернігів.
Також суд не приймає до уваги посилання позивача на лист Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 564/1-10/вих/02/3463/22вх/03 від 27.07.2022, в якому вказано, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 06.06.2019 № 227 квартирно-експлуатаційному відділу міста Чернігова згідно з їхнім листом від 18.04.2019 № 863 та актом приймання-передачі квартир від 08.04.2019 № 303/4/844-5 виділено трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , надано квартирі статус службової (а.с. 26), оскільки позивачу у тимчасове користування згідно вищенаведеного договору було надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17.08.2022 щодо об'єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_2 була набута Міністерством оборони України на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна в регіонах України № 2343 від 10.12.2019.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування пункту 1.6. договору № 198 про надання в користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла від 19.11.2020, укладеного між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 ; визнання права позивача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої дитини, ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про визнання протиправним та скасування пункту договору, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.12.2022.
Суддя Н.М. Баргаміна