01 грудня 2022 року Чернігів Справа № 620/6843/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - відповідач), про визнання протиправними дії відповідача, щодо не нарахування та невиплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язання нарахувати грошову допомогу до 5 травня 2022 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Чернігівській області, відповідно до статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-XII) має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Проте, в порушення вимог Закону №3551-ХІІ, у 2022 році відповідач виплатив вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540 Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань (далі - Постанова № 540), що становить 3906,00 грн. Позивач вказує, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020, набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому статтею 13 Закону № 3551-ХІІ. Звернувся до відповідача із заявою, у якій просив виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, передбаченому Законом №3551-ХІІ, однак на його звернення відповідач листом від 23.09.2022 повідомив про відмову виплатити допомогу у такому розмірі.
11.10.2022 ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику)сторін.
У відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити у зв'язку із тим, що разова грошова допомога до 5 травня за 2022 рік позивачу нарахована та виплачена у повному обсязі відповідно до постанови КМУ №540, яка набрала чинності 11.05.2022 та у встановленому порядку протиправною не визнавалася. Також зазначає, що відповідно до положень вказаної постанови головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги відповідальним і виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики, а органом, уповноваженим здійснювати виплату невиплаченої станом на 1 липня грошової допомоги, є місцевий орган соціального захисту населення за місцем проживання отримувача. Відтак, належним відповідачем у даній справі має бути орган соціального захисту населення за місцем проживання отримувача, а саме - Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради.
Визначаючи належного відповідача у справі суд враховує, що відповідно до підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 540 ( далі-постанова КМУ № 540) виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій. Тобто, постановою КМУ № 540 обов'язок безпосередньої виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік позивачу, як одержувачу пенсії, покладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, тому доводи фонду, щодо неналежного відповідача, є безпідставними.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення зазначеного вище клопотання відповідача відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що позивач має статус особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, що підтверджується копією посвідчення, наявного в матеріалах справи.
Відповідно до відповіді ГУ ПФУ в Чернігівській області від 23.09.2022 позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня у 2022 році у розмірі 3906,00 грн.
Не погоджуюсь із діями відповідача щодо виплати допомоги у вказаному розмірі, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 29.09.2020, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, при розгляді зразкової справи № 440/2722/20, до якої дана справа є типовою, а саме.
У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998.
Таким чином, позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни - вісім мінімальних пенсій за віком (стаття 13).
Проте всупереч вказаному, відповідачем позивачу щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2022 рік перерахована у розмірі, визначеному Додатком до Порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» від 07.05.2022 № 540, а саме у розмірі 3906,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Суд відхиляє доводи відповідача, що разова грошова допомога до 5 травня за 2022 рік позивачу нарахована та виплачена у повному обсязі відповідно до Постанови №540, яка у встановленому порядку протиправною не визнавалася, та актами Кабінету Міністрів України можуть бути визначені державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, з огляду на таке.
З тексту постанови № 540 вбачається, що вона прийнята відповідно до абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення БК України, згідно з яким установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Разом з тим, суд враховує, що у мотивувальній частині рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020 Конституційний Суд України, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Конституційний Суд України вважає, що встановлення пунктом 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення БК України іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Крім того, за юридичною позицією Конституційного Суду України встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави. Конституційний Суд України вважає, що соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018).
Отже, разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни не у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України у постанові № 540, а у розмірі, встановленому статтею 13 Закону № 3551-ХІІ, який є спеціальним нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, що регулює відносини у сфері надання пільг ветеранам війни.
При цьому доходячи вказаних висновків, суд враховує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
У свою чергу, статтею 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Водночас, після введення в Україні воєнного стану, будь-яких змін до Закону № 3551-XII щодо скасування, обмеження чи звуження прав на отримання разової грошової допомоги до 5 травня спірній категорії осіб не вносилось.
З огляду на вищевикладене, дійшов висновку, що обмеження права позивача щодо отримання разової грошової допомоги до 5 травня, як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, є протиправним.
Отже, застосувавши положення статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в розмірі, встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в розмірі, встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених суми.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул.П'ятницька, 83-А,м.Чернігів,14005 код ЄДРПОУ 21390940.
Повний текст рішення виготовлено 01 грудня 2022 року.
Суддя І.І. Соломко