01 грудня 2022 року Чернігів Справа № 620/16883/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби Чернігівської області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби Чернігівської області, в якому просять:
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 24.09.2021 за №0006750-1303-2526, за якою ОСОБА_1 станом на 23.09.2021 має податковий борг в загальній сумі 42451,50 грн, в тому числі: 39186,00 - податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування; 3265,50 - військовий збір, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування;
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 24.09.2021 за № 0006749-1303-2526, за якою ОСОБА_2 станом на 23.09.2021 має податковий борг в загальній сумі 42451,50 грн, в тому числі: 39186,00 - податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування; 3265,50 - військовий збір, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що після смерті їхньої матері ОСОБА_3 залишилось майно - 12/25 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами. У встановлений законом строк вони звернулись до державного нотаріуса Другої Чернігівської державної нотаріальної контори Панченко О.І., де отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на відповідне майно.
21.04.2021 до Чернігівського ДПІ ГУДПС у Чернігівській області були подані податкові декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В цих деклараціях у графі «сума податку збору, що підлягає сплаті самостійно» за вказівкою працівниці ДПІ помилково була зазначена сума податку 39186 грн., та військовий збір 3265,50 грн. 26.04.2021 позивачами були надіслані на адресу ДПІ уточнюючі податкові декларації про майновий стан і доходи без зазначення сум податку та військового збору, оскільки померла ОСОБА_3 фактично вважалась резидентом України, спадкоємці якої не повинні сплачувати податок на отриману спадщину відповідно до вимог Податкового кодексу України.
За таких обставин, позивачі вважають, що наявні правові підстави в поряду п.2 ч.2 ст. 245 КАС України для визнання протиправними та скасування податкових вимог від 24.09.2021 за № 0006750-1303-2526 та № 0006749-1303-2526, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи).
Відповідачем у встановлений строк подано до суду відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було самостійно виконано обов'язок щодо подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2020 рік, в яких задекларовано дохід у вигляді спадщини та визначено відповідні податкові зобов'язання. Кожним позивачем задекларовано дохід від отримання спадщини в сумі 217700 грн. та визначено до сплати в бюджет податок на доходи фізичних осіб в розмірі 39186,00 грн. та військовий збір 3265,50 грн. Уточнюючі податкові декларації громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримані ГУ ДПС у Чернігівській області 27.04.2021 (долучені до справи позивачем). Однак у зв'язку з тим, що в деклараціях не були внесені дані в рядок 22 «Розрахунки у зв'язку з виправленням помилки», будь які зміни в інтегрованих картках платників з податку на доходи фізичних осіб та військового збору не відображено. Вважає, що податкова вимога, сформована та вручена відповідно до вимог ст. 59 ПКУ, є документом що інформує боржника про наявність у нього податкового боргу, його суму та наслідки несплати. Отже, всі ці обставини підтверджують правомірність дій контролюючого органу щодо винесення та направлення податкових вимог від 24.09.2021 №0006750-1303-2526 та №0006749-1303-2526 відповідно до положень Податкового Кодексу України.
Позивачами надіслано до суду відповідь на відзив, в якій останні підтримали доводи позовної заяви.
Відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що податкові зобов'язання, визначені самостійно платниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом подання декларацій про майновий стан і доходи за звітний 2020 на даний час є узгодженими та своєчасно не сплаченими. На даний час у будь-який спосіб, передбачений діючим законодавством, податкові зобов'язання не змінені. Відповідно за відповідачами обліковується податковий борг.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Чернігівській області на виконання вимог ст. 59, 60 Податкового кодексу України ОСОБА_1 направило податкову вимогу від 24.09.2021 за №0006750-1303-2526, згідно якої за позивачем обліковувався податковий борг на загальну суму 42451,50 грн., в тому числі по податку на доходи фізичних осіб в сумі 39186,00 грн., з військового збору в сумі 3265,5 грн. (а.с.26).
ОСОБА_2 направлено податкову вимогу від 24.09.2021 №0006749-1303-2526, згідно якої за позивачем обліковувався податковий борг на загальну суму 42451,50 грн., в тому числі по податку на доходи фізичних осіб в сумі 39186,00 грн., з військового збору в сумі 3265,5 грн. (а.с.27).
Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивачі звернулися до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесених на підставі них спірних рішень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (в редакції, чинній на момент набуття спадщини).
Згідно з пп. "а" пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 ПК України за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковується вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
За визначенням пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПК України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
Відповідно до п.174.2.3 ст. 174 Податкового кодексу України за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.
Згідно з п.167.1. ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Поняття "резидент" та умови набуття фізичною особою статусу резидента України визначені пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, згідно з пп. "в" якого фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
При цьому постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом) (пп. 45 п. 1 ст. 4 Митного кодексу України).
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Кодексом або нормами міжнародних угод України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Разом з тим, згідно з пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезиденти - це, зокрема, фізичні особи, які не є резидентами України.
Тобто, фізична особа, яка не відповідає умовам, визначеним в пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, у розумінні Кодексу не є резидентом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно статті 3 Закону України "Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-ІV місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
З копії тимчасової посвідки на постійне проживання серія НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2004 році приїхала з Росії та була прописана за адресою: АДРЕСА_2 , і проживала за цією адресою по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також підтверджується актом про фактичне місце проживання (а.с.13-14).
При цьому, п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України).
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України).
Водночас, п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу (п.179.2 ст.179 ПК України).
Таким чином, при отримані спадщини платник податку має подати відповідну декларацію, сплатити податок на доходи та військовий збір, однак в разі отримання спадщини від члена сім'ї першого ступеня споріднення та з 01.01.2017 другого ступеня споріднення, такий об'єкти спадщини оподатковується за нульовою ставкою, що звільняє спадкоємця від сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та від подання декларації про майновий стан і доходи.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.01.2019 року (а.с.5).
01.04.2020 державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори Панченко О.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 6/25 часток у праві власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 4-640 (а.с.6).
Також, 01.04.2020 державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори Панченко О.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 6/25 часток у праві власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , зареєстровано в реєстрі за № 4-638 (а.с.7).
21.04.2021 до Чернігівської ДПІ ГУ ДПС у Чернігівській області подані податкові декларації про майновий стан і доходів від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В цих деклараціях у графі «сума податку збору, що підлягає сплаті самостійно» зазначена сума податку 39186 грн. та військовий збір 3265,50 грн.(а.с.8-9).
26.04.2021 позивачами надіслані на адресу ДПІ уточнюючі податкові декларації про майновий стан і доходи без зазначення сум податку та військового збору (а.с.10-11).
Відповідно до положень пп.14.1.263 п.14.1 ст. 14 ПК України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 була громадянкою Російської Федерації, що підтверджується тимчасовою посвідкою на постійне проживання серія НОМЕР_2 .
Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства є підстави, встановлені Законом України від 22.09.2011 № 3773-IV "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773).
Статтею 5 Закону № 3773 визначено, що іноземці та особи без громадянства отримують посвідку на тимчасове (постійне) проживання.
При цьому, видана іноземцю на підставі Закону України від 07.06.2001 № 2491 «Про імміграцію» посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні та не підтверджує факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні, тому не може бути документом, який свідчить про резидентський статус платника податку в Україні.
Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону (п. 1 ст. 16 Закону № 3773).
Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України (п. 2 ст. 16 Закону № 3773).
Пунктом 1 статті 12 Закону України від 05.11.2009 № 1710-VI "Про прикордонний контроль" встановлено, що відмітка про перетинання державного кордону проставляється у паспортних документах іноземців, осіб без громадянства; імміграційних картках іноземців, осіб без громадянства, якщо в їх паспортних документах не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону та інших документах у випадках, передбачених законодавством.
У випадках коли при перетині державного кордону України зазначені відмітки у паспортних документах іноземців не проставляються, підтвердженням періоду перебування на території України іноземця має бути довідка, видана йому органами прикордонної служби.
Враховуючи викладене, документами, що підтверджують перебування фізичної особи - нерезидента на митній території України понад 183 календарні дні є паспортний документ та/або імміграційна картка, довідка з прикордонної служби, а також документи, на підставі яких він тимчасово (постійно) проживає в Україні.
Відповідно до отриманої інформації від Державної прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_3 14.08.2018 виїхала з території України та в'їхала в Україну 04.09.2018, що підтверджується листом від 01.11.2022 №91-32346/0/15-22 Вих (а.с.121).
Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 є нерезидентом, оскільки не проживала (перебувала) на території України понад 183 дні (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом календарного року, а саме до дня своєї смерті.
Встановлені судом обставини справи та наведені норми чинного законодавства України свідчать про те, що дохід, отриманий позивачами у вигляді успадкованих часток у праві власності на житловий будинок від матері, яка є членом сім'ї позивачів першого ступеня споріднення, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною Податковим кодексом України, а відтак у позивачів наявний обов'язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та подання декларації про майновий стан і доходи.
Кожна сторона відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч.2 ст 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними відповідно до ст. 75 КАС України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірності оскаржуваних рішень.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволення.
Керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби Чернігівської області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби Чернігівської області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).
Повне рішення суду складено 01 грудня 2022 року.
Суддя О.Є. Ткаченко