01 грудня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/6667/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі меншому, ніж сім мінімальних пенсій за віком;
- стягнути з відповідача на його користь недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідно до статті 13 Закону України ''Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'' у розмірі 10147,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем виплачено йому разову грошову допомогу до 5 травня у 2022 році у розмірі меншому, ніж це передбачено у статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою суду від 03.10.2022 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 22.11.2022 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про заміну відповідача на належного.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній зазначив, що обсяги видатків на виплату разової грошової допомоги ветеранам війни на 2022 рік відповідають розмірам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540, а тому правові підстави для виплати разової грошової допомоги до 5 травня позивачу в іншому розмірі відсутні.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, враховуючи таке.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом війни 3 групи та має право на пільги, встановлені статтею 13 Закону України від 22.10.993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, що підтверджується копією посвідчення, наявною в матеріалах справи.
Позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік в розмірі 3391,00 грн.
У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році, встановленої статтею 13 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, проте отримав відповідь, що йому виплачена вказана грошова допомога у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №540, а тому її розмір не підлягає перерахунку.
Не погоджуюсь з діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/14/20) встановлено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд зауважує, що дана справа є типовою справою до вищевказаної зразкової адміністративної справи №440/2722/20, яку розглянув Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду та рішенням від 29.09.2020 задовольнив позов частково, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.
У судових рішеннях по зразковій справі №440/2722/20, як Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, так і Велика Палата Верховного Суду дійшли висновку, що з 27.02.2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у таких розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Позивач є інвалідом війни 3 групи, а отже має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2022 році у розмірі семи мінімальних пенсій за віком згідно статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), що є підставою для задоволення позову повністю, шляхом стягнення з відповідача недоотриманих позивачем коштів в сумі 10147,00 грн. (1934*7) - 3391,00 грн.).
Варто зазначити, що Уряд України, обмежуючи розмір грошової допомоги до 5 травня у 2022 році, в Постанові №540 всупереч правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020, зумовив ситуацію, де розпорядники бюджетних коштів, виконуючи вимоги постанови КМУ, вимушені діяти з порушенням прав та гарантій осіб, на яких поширюються положення Закону №3551-XII. Однак, необхідність виконання компетентним органом, як розпорядником бюджетних коштів, вимог Постанови №540 не звільняє його від відповідальності за порушення конституційного права позивача на належний соціальний захист.
Щодо того, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540 прийнята з урахуванням пункту 22 Розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, суд зазначає таке.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 22, зокрема, відповідно до якого в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування (абзац 3 підпункт 2 пункт 22).
Разом з цим, суд наголошує, що питання щодо можливості встановлення Бюджетним кодексом України іншого (додаткового) законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, вже досліджувалось Конституційним Судом України.
Як вже зазначалась, у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому, Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України наголосив, що встановлення Прикінцевими та перехідними положення Бюджетного кодексу України іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551-ХІІ, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
На підставі наведеного, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, окремі положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону від 28.12.2014 №79-VIII) визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення цього рішення Конституційним Судом України.
Водночас, положення пункту 22 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, в редакції цього ж Закону від 28.12.2014 № 79-VIII, змін не зазнали.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин пункт 22 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (в редакції Закону від 28.12.2014 №79-VIII) встановлюють інше (додаткове) законодавче регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни, відмінне від Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993, хоча Конституційний Суд України вже наголошував, що це суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Суд зазначає, що згідно із частинами 1-3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
На підставі наведеного у сукупності, враховуючи висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, судову практику Європейського суду з прав людини та керуючись статтями 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що в цій справі застосуванню підлягають норми статті 13 Закону №3551-XII, а не абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та прийнятої на підстави цих положень Бюджетного кодексу Постанови №540.
При цьому, ухвалюючи таке рішення, суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
У свою чергу, згідно із статтею 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Однак, суд наголошує, що саме Закон №3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Водночас, після введення в Україні воєнного стану будь-яких змін до Закону №3551-XII щодо скасування, обмеження чи звуження прав на отримання разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни 3 групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком не вносилось.
Суд повторно наголошує, що за установленою практикою Європейського Суду з прав людини насамперед Суд повинен розглянути, чи втручання було здійснене «відповідно до закону». Цей вираз найперше вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, зможе передбачити його наслідки для себе. До того ж це законодавство має відповідати принципу верховенства права (рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) №38812/97, ЄСПЛ 2003-V, рішення від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява №11932/02), рішення у справах «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France) та «Ювіґ проти Франції» (Huvig v. France) від 24 квітня 1990 року).
Визначаючи належного відповідача у справі, суд враховує, що відповідно до підпункту 2 пункту 2 Постанови №540 виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій.
Положеннями пункту 2 Порядку №540 визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Відповідно до пункту 3 Порядку №540 розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня щодо виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., є Пенсійний фонд України.
Згідно із пунктом 5 Порядку №540 бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються, зокрема, Пенсійному фонду України - відповідно до поданої ним заявки щодо сум грошової допомоги, що включені у відомості (списки) на виплату пенсій за червень 2022 р.
Кошти для виплати грошової допомоги територіальними органами Пенсійного фонду України перераховуються Мінсоцполітики на окремий рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в АТ "Ощадбанк".
Виплата грошової допомоги здійснюється у розмірах згідно з додатком.
Положеннями пункту 8 Порядку №540 регламентується процедура звернення з приводу виплати грошової допомоги таких осіб, яким взагалі не було виплачено щорічної разової грошової допомоги станом на 1 липня поточного року. Саме ці особи після 1 липня мають звертатися з приводу виплати грошової допомоги до місцевого органу соціального захисту населення за задекларованим або зареєстрованим місцем проживання.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в даному випадку відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, здійснено виплату позивачу грошової допомоги у сумі 3391,00 грн. (що не оспорюється сторонами), однак її розмір не відповідав вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про перерахунок та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, однак фактично отримав відмову у здійсненні таких дій.
Враховуючи наведене та положення Порядку №540, суд зазначає, що у позивача були відсутні підстави звертатися щодо перерахунку та виплати спірної грошової допомоги до будь-яких місцевих органів соціального захисту населення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у меншому розмірі, ніж сім мінімальних пенсій за віком.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 10147 (десять тисяч сто сорок сім) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 01 грудня 2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).
Суддя С.В. Бородавкіна