справа№380/5128/22
30 листопада 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , далі - позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул.. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43143039, далі - відповідач), у якому позивач просить:
- рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 15.11.2021 року, оформлене вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2021 №Ф-3811-17 про нарахування ОСОБА_1 заборгованості (недоїмка, штрафи, пеня) зі сплати єдиного внеску в розмірі 63243,66 грн. - скасувати повністю;
- списати ОСОБА_1 неправомірно нараховану Головним управлінням ДПС у Львівській області заборгованість по сплаті єдиного внеску в розмірі 63243,66 грн. в повному обсязі.
Позиція позивача:
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував на податковому обліку з 27.12.2002 року по 23.11.2020 року. Всі передбачені діючим ПК України щорічні декларації та звіти по ЄСВ в тому числі і за 2017-2020 роки були своєчасно здані позивачем та прийняті відповідачем. Жодних зауважень, недоліків, неточностей, помилок чи іншого під час їх подання і в подальшому не виявлено та позивачу про них нічого повідомлено не було. Вказує, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» не врегульовано. За відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Відтак вважає, що з урахуванням особливостей форми діяльності само зайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактично отриманого доходу від їх діяльності. Отже, особа яка провадить господарську діяльність, вважається само зайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є іі роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм вказаного Закону, на якому наполягає податковий орган щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Тому, на підставі ст. 58 Конституції України необхідно керуватись ПК України та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» в редакції, яка була чинна станом на день припинення державної реєстрації, а саме на 23.11.2020 року. Після 23.11.2020 року на підставі вимог ст..58 Конституції України може застосовуватись лише Податковий кодекс України та Закон України «про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» в частині, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи. З врахуванням положень п.4.1.4 ст.4 та п.56.21 ст.56 ПК України, визначена презумпція правомірності рішень платника податків в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно - правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно - правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно - правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платників податків. З огляду на вищенаведене, просить позов задоволити.
05.05.2022 позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якого вказує, що відповідач не посилається та не подає суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростували доводи позивача чи підтвердили припущення відповідача. Вважає, що відзив побудований на припущеннях, які не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідач не проводив документальної перевірки платника єдиного внеску ФОП ОСОБА_2 та не складав акта за результатами такого проведення. В оскаржуваній вимозі про це не зазначається.
Заперечення відповідача:
Головне управління ДПС у Львівській області не погоджується з адміністративним позовом з наступних підстав. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Оскаржувана вимога від 10.02.2021р. сформована контролюючим органом, внаслідок наявності у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є: роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами та фізичні особи підприємці. Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на роботодавців та фізичних осіб підприємців. Для фізичних осіб - підприємців єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закон № 2464-V1). Такі платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Платники можуть сплачувати єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до ЦК України фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДРЮОФОПГФ запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (ч. 8 ст. 4 Закону № 755). Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно- телекомунікаційних систем ДПС на суму боргу, що перевищує 10 гривень. В оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) відображена недоїмка позивача по ЄСВ за 2017р. - 2020р. та недоїмка по ЄСВ за найманих працівників за період 2013-2020. Єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок в Україні, збір якого здійснюється в системі загальнообов'язкового державного страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі: за 2017 рік з 01.01.2017 по 30.04.2017 р. в сумі 8800.00 гри. (розмірі мінімального страхового внеску у 2017 р. 704 грн. мінімальна зарплата - 3200,00 гри., максимальний ЄСВ - 8800,00 грн.); за 2017 рік з 01.05.2017 по 30.11.2017 р. в сумі 9 262.00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2017 р. 704 грн. мінімальна зарплата - 3200,00 грн. ( максимальний ЄСВ - 9 262.00 грн.); за 2017 рік з 01.12.2017 по 31.12.2017 р. в сумі 9 691,00 грн.(розмір мінімального страхового внеску у 2017 році 704 грн. мінімальна зарплата - 3200,00 грн.. максимальний ЄСВ - 9 691.00 грн.); за 2018 рік з 01.01.2018 по 31.12.2018 р. в сумі 12 285,90 грн. (розмірі мінімального страхового внеску у 2018 році 819.06 грн. мінімальна зарплата - 3723.00 грн., максимальний ЄСВ - 12 285,90 грн.); за 2019 рік з 01,01.2018 по 31.12.2019 р, в сумі 13 770.90 грн. (розмірі мінімального страхового внеску у 2019 році 918.06 грн. мінімальна зарплата - 4 173,00 гри., максимальний ЄСВ - 13 770,90 грн.); за 2020 рік з 01.01.2020 по 31.08.2020 р. в сумі 15 585,90 грн. (розмірі мінімального страхового внеску у 2020 р. 1 039,06 грн. мінімальна зарплата - 4 723,00 грн.. максимальний ЄСВ - 15 585,90 грн.); за 2020 рік з 01.09.2020 по 31.12.2020 р. в сумі 16 500,00 грн.(розмір мінімального страхового внеску у 2020 році І 100.00 грн. мінімальна зарплата - 5 000,00 грн., максимальний ЄСВ - 16 500.00 грн.); за 2021 рік з 01.01.2021 по 30.11.2021 р. в сумі 19 800.00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2021 р. 1 320,00 грн. мінімальна зарплата - 6 000.00 гри., максимальний ЄСВ - 19 800.00 грн.); за 2021 рік з 01.12.2021 по 31.12.2021 р. в сумі 21 450.00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2021 р. І 430,00 грн. мінімальна зарплата - 6 500.00 грн.. максимальний ЄСВ - 21 450.00 грн.); за 2022 рік з 01.01.2021 по 30.09.2022 р, в сумі 21 450.00 грн (розмір мінімального страхового внеску у 2022 р. 1 430.00 грн. мінімальна зарплата - 6 500,00 грн.. максимальний ЄСВ - 21 450.00 грн.); за 2022 рік з 01.10.2022 р. в сумі 21 450.00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2022 р. 1 474.00 грн. мінімальна зарплата - 6 700.00 грн.. максимальний ЄСВ - 22 І 10.00 грн.). Оскільки, згідно інтегрованих карток платника, заборгованість Позивача із сплати єдиного соціального внеску станом на 15.11.2021 р. становить 63 243,66 грн. Також, Головне управління ДПС у Львівській області звертає увагу суду на те, що позивач в позовній заяві зазначає про те, що з кінця 2013 року у нього не було найманих працівників, однак як вбачається із звіту поданого ним 17.10.2013 року у позивача був 1 найманий працівник, за якого позивач зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок. У зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного соціального внеску за найманого працівника в розмірі 2 764.59 грн. контролюючим органом позивачу нараховано штраф в розмірі 2 295,24 грн. та пеню в розмірі 25 198.07 грн. З огляду на вищенаведене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою від 09.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 12.08.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, продовжено розгляд справи.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, яким вони обґрунтовуються, встановив наступне.
15.11.2021 ГУДПС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3811-17, відповідно до якої зобов'язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість в розмірі 63243,66 грн. по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Як вказано у вимозі, вказана сума заборгованості складається з сум недоїмки 35750,35 грн., суми штрафу 2295,24 грн. та пені в розмірі 25198,07 грн.
27.11.2021 позивач оскаржив вказану вимогу в порядку адміністративного оскарження. Рішенням ДПС України від 30.12.2021 №12303/Г/99-00-06-02-01-09, вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2021 №Ф-3811-17 ГУ ДПС у Львівській області залишити без змін, скаргу ОСОБА_1 від 27.11.2021 без задоволення.
Не погоджуючись з правомірністю винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2021 №Ф-3811-17, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом встановлено наступне.
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи), відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні, відповідно до яких:
Ч.1,2 ст.7: Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):
а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;
б) у фізичних осіб;
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, гіг-спеціалісти, залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".
Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закону №2464) та Інструкція про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом МФ України №449 від 20.04.2015 року (далі - Інструкція №449).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є, зокрема: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; 5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до ч.6 ст.4 Закону №2464, особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до ч.2 ст.6 вказаного Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний:
1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;
2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;
3) допускати посадових осіб податкового органу до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки;
4) подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до податкового органу;
6) пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі;
7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи;
8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи;
9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам;
10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру , про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей;
11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в податковому органі як платник єдиного внеску;
12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.6 Закону №2464, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до ст.7 Закону №2464:
Ч.1 - єдиний внесок нараховується:
1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
Ч.3. Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Ч.4. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.
Ч.5. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Відповідно до ч.4. ст.8 Закону №2464, Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до ч.8. ст.9 Закону №2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до ч.11.ст.9 Закону №2464, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст.12 Закону №2464, завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Відповідно до ст.25 Закону №2464:
Ч.3. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Ч.4. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
Ч.7. Сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.
Ч.10. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Ч.11. Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
3) за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків у розмірах та порядку, встановлених статтею 119 Податкового кодексу України.
Ч.13. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду.
Ч.14. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Ч.15. Рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк податковий орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Ч.16. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Відповідно до розділу УІ Інструкції №449:
До платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
Відповідно до п.9 -11 розділу УІ Інструкції №449, списанню підлягає борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у разі:
повної ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) зі сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв'язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника;
смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов'язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.
Списанню підлягають суми нарахованого єдиного внеску, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що обліковуються за даними ІТС.
До документів, що підтверджують наявність підстав для проведення списання, належать:
у разі повної ліквідації юридичної особи - повідомлення державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи;
у разі смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її в судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною - копія свідоцтва про смерть фізичної особи, чи повідомлення державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у разі її смерті, оголошення померлою, визнання безвісно відсутньою, чи копія рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, недієздатною або оголошення померлою.
Податкові органи проводять списання недоїмки з єдиного внеску на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, у якому перебуває на обліку платник єдиного внеску, про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції щомісяця протягом 10 робочих днів, що настають за місяцем, у якому надійшли документи, зазначені в пункті 10 цього розділу.
Рішення про списання боргу (недоїмки) долучається до справи платника та вноситься до ІТС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Відповідачу відзиві вказав, що в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) відображена недоїмка позивача по ЄСВ за 2017р.. - 2020р. та недоїмка по ЄСВ за найманих працівників за період 2013-2020 роки, а саме:
за 2017 рік з 01.01.2017 по 30.04.2017 р. в сумі 8800.00 гри. (розмір мінімального страхового внеску у 2017 р. 704 грн. мінімальна зарплата - 3200,00 гри., максимальний ЄСВ - 8800.00 грн.);
за 2017 рік з 01.05.2017 по 30.11.2017 р. в сумі 9 262.00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2017 р. 704 грн. мінімальна зарплата - 3200.00 грн.. максимальний ЄСВ-9 262.00 грн.);
за 2017 рік з 01.12.2017 по 31.12.2017 р. в сумі 9 691.00 грн.(розмір мінімального страхового внеску у 2017 році 704 грн. мінімальна зарплата - 3200,00 грн.. максимальний ЄСВ-9 691.00 грн');
за 2018 рік з 01.01.2018 по 31.12.2018 р. в сумі 12 285,90 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році 819.06 грн. мінімальна зарплата - 3723.00 грн.. максимальний ЄСВ - 12 285,90 грн.);
за 2019 рік з 01,01.2018 по 31.12.2019 р, в сумі 13 770.90 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2019 році 918.06 грн. мінімальна зарплата - 4 173.00 гри., максимальний ЄСВ - 13 770.90 грн.);
за 2020 рік з 01.01.2020 по 31.08.2020 р. в сумі 15 585,90 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2020 р. 1 039,06 грн. мінімальна зарплата - 4 723.00 грн.. максимальний ЄСВ - 15 585,90 грн.);
за 2020 рік з 01.09.2020 по 31.12.2020 р. в сумі 16 500.00 грн.(розмір мінімального страхового внеску у 2020 році І 100.00 грн. мінімальна зарплата - 5 000.00 грн.. максимальний ЄСВ - 16 500.00 грн.);
за 2021 рік з 01.01.2021 по 30.11.2021 р. в сумі 19 800.00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2021 р. І 320.00 грн. мінімальна зарплата - 6 000.00 гри., максимальний ЄСВ - 19 800.00 грн.);
за 2021 рік з 01.12.2021 по 31.12.2021 р. в сумі 21 450.00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2021 р. І 430,00 грн. мінімальна зарплата - 6 500.00 грн.. максимальний ЄСВ - 21 450.00 грн.);
за 2022 рік з 01.01.2021 по 30.09.2022 р, в сумі 21 450.00 грн( розмір мінімального страхового внеску у 2022 р. 1 430.00 грн. мінімальна зарплата - 6 500,00 грн.. максимальний ЄСВ - 21 450.00 грн.);
за 2022 рік з 01.10.2022 р. в сумі 21 450.00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2022 р. 1 474.00 грн. мінімальна зарплата - 6 700.00 грн.. максимальний ЄСВ - 22 110 грн.).
Також відповідач вказує, що як вбачається із звіту, поданого позивачем 17.10.2013 року у нього був 1 найманий працівник, за якого він зобов'язаний був сплачувати єдиний соціальний внесок.
Окрім того, відповідач вказує, що 27.01.2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області, розглянуто скаргу ФОП ОСОБА_1 від 06.01.17. на рішення Галицької ОДПІ (Сихівське відділення) Головного управління ДФС у Львівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 22.12.16 № 0006041302, яким застосовано штраф в сумі 1006.41 грн. (10% несвоєчасно сплаченої суми за період до 01 січня 2015 року), в сумі 1674.17 грн. (20% несвоєчасно сплаченої суми за період починаючи з 01 січня 2015 року) та нараховано пеню. Окрім того, позивачем подано до ГУ ДФС у Львівській області скаргу на рішення Галицької ОДПІ (Сихівське відділення) Головного управління ДФС у Львівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 02.11.16 № 0005091302, яким застосовано штраф в сумі 1006.41 грн. (10% несвоєчасно сплаченої суми за період до 01 січня 2015 року), в сумі 1674,17 грн. (20% несвоєчасно сплаченої суми за період починаючи з 01 січня 2015 року) та нараховано пеню. Рішенням ГУ ДФС у Львівській області від 16.12.2016 №6336/10/13-01-10-01-05 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 скасовано рішення Галицької ОДПІ (Сихівське відділення) Головного управління ДФС у Львівській області від 02.11.16 № 0005091302 та зобов'язано Галицьку ОДПІ (Сихівське відділення) Головного управління ДФС у Львівській області винести нове рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у відповідності до чинного законодавства. На виконання рішення ГУ ДФС у Львівській області Галицькою ОДПІ (Сихівське відділення) ГУ ДФС у Львівській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 22.12.16 № 0006041302, яким застосовано штраф в сумі 1006.41 грн. (10% несвоєчасно сплаченої суми за період до 01 січня 2015 року), в сумі 1674,17 грн. (20% несвоєчасно сплаченої суми за період починаючи з 01 січня 2015 року) та нараховано пеню.
Рішення від 22.12.2016 №0006041302 було предметом оскарження в суді. Згідно долучених позивачем копій судових рішень:
- Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 року у справі №813/1448/17 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0006041302 від 22.12.2016;
- Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 року апеляційну скаргу Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/1448/17 без змін.
Відповідно до п.7 розділу УІІ Інструкції №449, рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа податкового органу. За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Рішення приймається за встановленою формою у двох примірниках.
Перший примірник рішення, одночасно з розрахунком такого рішення, протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику в порядку, встановленому для надсилання вимог, чи вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі - платнику єдиного внеску. Другий примірник залишається в податковому органі. Надіслані (вручені) рішення про застосування фінансових санкцій реєструються в журналі обліку рішень про застосування фінансових санкцій за формою згідно з додатком 19 до цієї Інструкції. Нумерація рішень у журналі - в порядку зростання в межах календарного року. Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо його передано службовій особі такого платника єдиного внеску під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнім відомим місцем її перебування з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.2 ч.2 розділу УІІ Інструкції №449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІТС. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).
Відтак, розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Відповідачем не подано жодних доказів нарахування у період з 2017 по 2020 рік штрафних санкцій та пені у розмірах, зазначених у спірних рішеннях. Окрім того, відповідачем до матеріалів справи долучено копію зворотного боку облікової картки платника податків позивача за 2013 та 2015 роки. Інших даних не подано. Також не знайшли свого підтвердження твердження відповідача про подання позивачем звіту із зазначенням одного найманого працівника. Такі доводи відповідач жодними доказами не підтверджені.
Щодо доводів позивача про те, що має місце подвійна сплата єдиного соціального внеску роботодавцем, суд відхиляє такі доводи, оскільки ним не подано жодних доказів його працевлаштування.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
Відтак, судом встановлено, що в порушення перелічених норм, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення - вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2021 №Ф-3811-17, відтак таке підлягає скасуванню, як необґрунтоване.
Стосовно позовних вимог в частині списання боргу, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.9 -11 розділу УІ Інструкції №449, списанню підлягає борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у разі:
повної ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) зі сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв'язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника;
смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов'язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.
Списанню підлягають суми нарахованого єдиного внеску, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що обліковуються за даними ІТС.
До документів, що підтверджують наявність підстав для проведення списання, належать:
у разі повної ліквідації юридичної особи - повідомлення державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи;
у разі смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її в судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною - копія свідоцтва про смерть фізичної особи, чи повідомлення державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у разі її смерті, оголошення померлою, визнання безвісно відсутньою, чи копія рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, недієздатною або оголошення померлою.
Податкові органи проводять списання недоїмки з єдиного внеску на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, у якому перебуває на обліку платник єдиного внеску, про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції щомісяця протягом 10 робочих днів, що настають за місяцем, у якому надійшли документи, зазначені в пункті 10 цього розділу.
Рішення про списання боргу (недоїмки) долучається до справи платника та вноситься до ІТС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Позивачем не наведено обставин та доказів звернення до відповідача з заявою про списання боргу. Суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про списання неправомірно нарахованої відповідачем заборгованості по сплаті єдиного внеску, оскільки вказане фактично стосується виключення з інтегрованої картки платника позивача відомостей щодо заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску при виконанні рішення суду при набранні ним законної сили у відповідності з Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021 р., та відповідно є передчасними.
Відтак, вказані позовні вимоги в частині списання боргу є необґрунтованими та безпідставними, тому у їх задоволенні слід відмовити.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
З врахуванням ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 72-77,90, 139, 241-246, 262, 295 КАС України, суд-
вирішив:
Позов задоволити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Львівській області від 15.11.2021 №Ф-3811-17.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 496,20 грн. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна