справа№380/10725/22
30 листопада 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу - відділу «Центр оформлення документів № 1» Львівського міського управління Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу - відділу «Центр оформлення документів № 1» Львівського міського управління Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, в якій позивачка просить суд:
- з врахуванням правових висновків, викладених в Постанові від 19.09.2018 Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) , у т.ч. встановлених суддями Великої Палати Верховного Суду невідповідність Конституції України (неконституційність) Закону України від 20.11.2012 №5492-УІ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», та відповідно із вимогами ч. 4 ст. 7 КАС України - визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Державної міграційної служби ( ГУ ДМС) України у Львівській області в особі Відділу «Центр оформлення документів №1 Львівського міського управління Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області» щодо неоформлення паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_1 відповідно із Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 №2503-Х11 замість втраченого паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Франківським РВ у м. Львові ГУДМС України у Львівській області на ім'я ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби (ГУ ДМС) України у Львівській області в особі Відділу «Центр оформлення документів №1 Львівського міського управління Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області» замість втраченого паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 17 жовтня 2012 року Франківським РВ у м. Львові ГУДМС України у Львівській області на ім'я ОСОБА_1 - оформити та видати - паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України , затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 №,2503-Х11, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв'язку з втратою паспорту звернулась до відповідача із заявою, у якій просила видати їй паспорт у формі паспортної книжечки. У відповіді на заяву відповідач повідомив позивачці, що паспорт України по досягненню відповідного віку видається у формі картки та повернув їй надані із заявою документи. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Відповідач подав відповідь на відзив, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що надаючи відповідь на подану позивачкою заяву, діяв правомірно, оскільки при відсутності рішення суду щодо зобов'язання органів ДМС видати особі паспорт зразка 1994 року, відсутні підстави для оформлення паспорта книжечки. Крім того, вказує, що позивачка звернулась із заявою довільної форми, відтак не дотрималась законодавчих вимог щодо форми заяви та обов'язкових додатків до заяви, що унеможливило з юридичної точки зору для відповідача вважати, що позивачка зверталась із запитом на отримання адміністративної послуги. Щодо вимоги видати паспорт з проставленою відміткою місця проживання, відповідач заявляє, що з 04 квітня 2016 року органи міграційної служби не здійснюють функцій з реєстрації/зняття з реєстрації місяця проживання/перебування осіб в Україні.
Позивачка подала відповідь на відзив, у якому вказує, що весь зміст відзиву складає обґрунтування із посиланням на обставини, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, відтак просить не враховувати таке при прийнятті рішення.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивачка 01.07.2022 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу - відділу «Центр оформлення документів № 1» Львівського міського управління Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, у якій просила:
- надати ОСОБА_1 зразок формуляра (заяви), заповнення якого разом із поданням необхідних документів буде підставою для відкриття провадження з надання позивачці адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, що передбачено діючим положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2530-ХІІ;
- оформити на ім'я ОСОБА_1 замість втраченого №914626 (серія КС) - паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, який передбачений діючим положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2530-ХІІ з проставленою відміткою місця проживання для підтвердження раніше набутої реєстрації;
- провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи та вести облік відносно ОСОБА_1 за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорта), без внесення інформації про них до ЄДДР чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.
Підставою звернення до відповідача із такою заявою стала втрата позивачкою паспорта громадянина України № НОМЕР_2 (серія КС).
Листом від 21.07.2022 №4651/614-22 відповідач повідомив, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №745) запроваджено з 01.11.2016 оформлення (у тому числі, замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», особам гарантується право на відмову від внесення від цифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення від цифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія. З огляду на викладене, відповідач вказав про відсутність правових підстав для оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами:
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65. рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).
Суд звертає увагу, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 за № 5492-VI (далі Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 6 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації.
Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Приписами частини 1 статті 13 Закону №5492-VI визначено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення зокрема, поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Водночас частиною 4 статті 13 Закону №5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Частинами 2 - 4 статті 21 Закону № 5492-VI закріплено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини 1 статті 2 цього Закону (частина 5 статті 21 Закону № 5492-VI).
При цьому, згідно з абзацом 2 частини 2 статті 21 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Пунктом 2 Положення № 2503-ХІІ визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку.
Таким чином, право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ виникає в особи після досягнення 16-річного віку.
За приписами п. 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктом 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;
- з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 302 установлено, що:
- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється;
- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302" (далі - Постанова № 398), до Постанови №302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2016 №456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302, Постанови № 398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок №456).
Згідно з пунктом 1 Порядку №456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Судом встановлено, що відповідач відмовив в оформленні і видачі позивачці паспорта громадянина України у формі книжечки, посилаючись на те, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Суд наголошує на тому, що право особи на отримання паспорта у традиційній формі у вигляді книжечки, а не у вигляді ID-картки, підтверджене постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.
Так, у згаданій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Суд зауважує, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, не лише повинні враховуватись судами нижчих інстанцій, але є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Про це безпосередньо зазначено у ч. 5 ст. 13 Закону «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016..
З огляду на викладене та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо неоформлення паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-Х11 замість втраченого паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Франківським РВ у м. Львові ГУДМС України у Львівській області на ім'я ОСОБА_1 .
Додатково суд враховує, що наказом МВС України № 456 від 06.06.2019 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок), який розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
Вказаним Тимчасовим порядком визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Отже, вказаний Тимчасовий порядок додатково підтверджує, що у випадку наявності в особи рішення суду про зобов'язання органу ДМС оформити та видати цій особі паспорт громадянина України зразка 1994 року, орган ДМС зобов'язаний видати такий паспорт.
Суд критично оцінює посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем було подано заяву в довільній формі, оскільки наведені мотиви не були викладені у листі від 21.07.2022 №4651/614-22, яким позивачці відмовлено у видачі паспорта у вигляді книжечки.
Разом з тим, саме у поданій заяві від 01.07.2022 позивачка якраз просить надати їй зразок формуляра (заяви), заповнення якого разом із поданням необхідних документів буде підставою для відкриття провадження з надання позивачці адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, що передбачено діючим положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2530-ХІІ.
В той же час щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки з проставленою відміткою місця проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню та є передчасними, оскільки в даному випадку процедура ведення паспортного обліку ще не відбулась. Відтак, позивач просить зобов'язати відповідача до вчинення дій у майбутньому, які ще не настали, що не відповідає завданню адміністративного судочинства, яке полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, а не у захисті можливого порушення такого права у майбутньому.
Відтак, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивачки суд вважає за доцільне зобов'язати відповідача замість втраченого паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Франківським РВ у м. Львові ГУДМС України у Львівській області на ім'я ОСОБА_1 , оформити та видати паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 №,2503-Х11.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивачки сплачений нею судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу - відділу «Центр оформлення документів № 1» Львівського міського управління Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу - відділу «Центр оформлення документів № 1» Львівського міського управління Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо неоформлення паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-Х11 замість втраченого паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Франківським РВ у м. Львові ГУДМС України у Львівській області на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу - відділу «Центр оформлення документів № 1» Львівського міського управління Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області замість втраченого паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Франківським РВ у м. Львові ГУДМС України у Львівській області на ім'я ОСОБА_1 , оформити та видати паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 року №2503-Х11.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11. код за ЄДРПОУ 37831493) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням положень підп. 15.5 п. 15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачка - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу - відділу «Центр оформлення документів № 1» Львівського міського управління Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 71).
Суддя Сидор Н.Т.