справа № 380/15284/22
30 листопада 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі - відповідач-3), у якому просить:
- визнати протиправними відмови відповіда-2 та відповідача-3 про зарахування до загального стажу період навчання на підготовчому відділенні Дрогобицького педагогічного університету та здійснити відповідний перерахунок пенсії;
- зобов'язати відповідача-1 зарахувати позивачу до загального стажу період навчання на підготовчому відділенні Дрогобицького педагогічного інституту денної форми навчання у період з 30.11.1983 і по період 26.07.1984 включно та зробити здійснити відповідний перерахунок пенсії з дня її призначення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив протиправність, на думку позивача, не включення до страхового стажу періоду навчання на підготовчому відділенні Дрогобицького педагогічного університету з 30.11.1983 і по період 26.07.1984. Вказав, що відповідно до Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу. Особам, зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача, на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов'язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу. Оскільки рішення відповідачів 2, 3 про відмову у зарахуванні стажу порушує права позивача, він для їх відновлення звернувся до суду із цим позовом
Ухвалою від 01.11.2022 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 72815 від 18.11.2022) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що позивач з 29.07.2022 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Щодо зарахування періоду з 30.11.1983 і по період 26.07.1984 включно під час якого позивач навчався на підготовчому відділенні Дрогобицького державного педагогічного інституту імені Івана Франка зазначив, що такий не зараховується до страхового стажу роботи позивача в силу пункту 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній такий не зараховується до страхового стажу, який враховується для призначення пенсії. Крім того, зазначив, що спірний період не відповідає архівній довідці від 06.09.2022 № 131- «А», виданій Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка. Додаткового повідомив, що період навчання позивача в Дрогобицькому педагогічному інституті імені Івана Франка з 01.09.1984 по 30.05.1988 зараховано до його стажу, що підтверджується розрахунком стажу. Просив у задоволенні позову відмовити.
Також відповідач просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження за участю представника відповідача. Оскільки вказане клопотання не відповідає загальним вимогам до форми та змісту будь-якої письмової заяви чи клопотання, встановленим статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), таке судом не розглядається.
Від відповідача-3 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18337ел від 16.11.2022) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що позивач звернувся із заявою від 02.09.2022 № 5123 про перерахунок його пенсії («допризначення») згідно з даними трудової книжки відповідно до якої він з 30.11.1983 зарахований слухачем підготовчого відділення денного навчання, а з 26.07.1984 зарахований студентом. Відповідач-3 стверджує, що згідно із змістом статті 25 Закону України «Про вищу освіту» підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в статті 25 цього Закону. Вважає, що навчання на підготовчому відділенні не можна вважати здобуттям освіти. Таким чином, на думку відповідача-3, позивач не має права на врахування спірного періоду до страхового стажу. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 01.11.2022 та позовної заяви з додатками відповідачу-2 направлено засобами електронного зв'язку 02.11.2022 на офіційну електронну адресу, що підтверджується що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач-2 станом день розгляду справи не скористався, відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 з 29.07.2022 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується відзивом відповідача-1, копію пенсійного посвідчення ОСОБА_1 та не заперечується позивачем.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 06.08.1981, ОСОБА_1 зокрема з 30.11.1983 зарахований слухачем підготовчого відділу, денної форми навчання у Дрогобицький педагогічний інститут імені Івана Франка, з 26.07.1984 зарахований студентом 1 курсу факультету підготовки вчителів початкових класів.
Як слідує з архівної довідки від 06.09.2022 № 131-«А», яка видана Дрогобицьким державним педагогічним університетом імені Івана Франка, ОСОБА_1 навчався у Дрогобицькому державному педагогічному інституті імені Івана Франка на факультеті підготовки вчителів початкових класі за спеціальністю «Педагогіка і методика початкового навчання» (денна форма навчання):
- з 18 січня 1984 (наказ про зарахування на підготовче відділення від 30 листопада 1983 № 398) до 26 липня 1984 року (наказ про відрахування з підготовчого відділення від 26.07.1984 № 208);
- з 01 вересня 1984 (наказ про зарахування на І курс від 26 липня 1984 № 208) до 30 травня 1988 року (наказ про відрахування з числа студентів IV курсу від 30 травня 1988 № 81-С);
- з 15 травня 1989 (наказ про поновлення на навчання від 15 травня 1989 року № 56-С) до 30 червня 1989 (наказ про відрахування з числа студентів від 30 червня 1989 № 115-С).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 135050010620 від 07.09.2022 відмолено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1981 за період з 30.11.1983 по 26.07.1984. Зазначено, що згідно з порядком підтвердження трудового стажу, затвердженого ПКМ України від 12.08.1993 № 637, період слухання підготовчих курсів до загального стажу не враховується.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.09.2022 № 135050010620 відмовлено позивачу в проведенні перерахунку пенсії, оскільки згідно з порядком підтвердження трудового стажу, затвердженого ПКМ України від 12.08.1993 № 637, період слухання підготовчих курсів до загального стажу не враховується.
Не погодившись із неврахуванням до страхового стажу періоду слухання підготовчих слухань, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії, гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58(зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.
Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).
Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.11.1993 за № 173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
Із змісту наведених норм випливає, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.
Згідно з Положенням про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки для вступу до вищого навчального закладу, навчання на яких дає право вступу до цих навчальних закладів без вступних іспитів.
Навчання на підготовчих відділеннях (курсах) є додатковою послугою навчального закладу, мета якої - підготовка до вступу до навчального закладу.
Оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 року у справі № 456/2503/16-а дійщов висновку про те, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в статті 25 Закону України «Про вищу освіту», а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, оскільки у випадку, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Слід зазначити, що Верховний Суд є послідовним у правозастосуванні в аналогічних спірних правовідносинах, що підтверджується постановою від 11.05.2022 у справі № 445/2374/16-а.
Відтак, суд дійшов висновку, що період слухання підготовчих курсів до загального стажу не зараховується, а, отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У силу приписів ст. 139 КАС України, з огляду на висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код за ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500 Київська область м. Фастів вул. Саєнка Андрія 10; код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (84100 Донецька область м. Слов'янськ вул. Генерала Батюка 8; код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.П. Качур