справа №380/15160/22
30 листопада 2022 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у зменшенні з 01.01.2018 основного розміру призначеної позивачу пенсії до 70% сум грошового забезпечення, а також у нездійсненні перерахунку його пенсії з урахуванням сум додаткових видів грошового забезпечення на підставі поданої Львівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки №С/6417;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, у порядку і розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та від 30.08.2017 №704, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії позивача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, зазначених у довідці Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки №С/6417 від 30.08.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно у 2018 році зменшив відсоткове значення грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія позивача з 80% до 70%. Крім того, відповідач не провів позивачу перерахунку основного розміру пенсії із 01.04.2019 з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення №С/6417 від 30.08.2022.
Позивач зазначає, що має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, що згідно з частиною 6 статті 162 КАС України не перешкоджає розгляду та вирішенню справи за наявними матеріалами.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 31.10.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Позивачу призначена пенсія у розмірі 75% грошового забезпечення.
При перерахунку пенсії позивача 01.01.2018 відповідач керуючись нормами постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям громадян” від 21.02.2018 №103, зменшив відсоткове значення грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія позивача з 75% до 70%.
У зв'язку з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 12.02.2018 № 103, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії від 12.09.2022.
13.10.2022 відповідач листом №14663-14419/Ш-52/8-1300/22 повідомив про відсутність підстав для проведення позивачу перерахунку пенсії з 01.04.2019 з оновленого грошового забезпечення згідно зі складеною новою довідкою, зокрема, у зв'язку з наступними обставинами.
Так, відповідач зазначає, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 перерахунок пенсії позивачу вже здійснювався. Крім того, відповідач посилався на відсутність постанови Кабінету Міністрів України про встановлення умов та порядку перерахунку пенсії позивачу після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови №103.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії позивача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача при зменшенні з 01.01.2018 основного розміру призначеної позивачу пенсії до 70% сум грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно із частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45) встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-XII, у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Спір у справі виник з приводу перерахунку розміру пенсії на підставі Постанови №103.
Пунктом 1 Постанови №103 передбачено перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб”.
На виконання Постанови №103 ГУ ПФУ у Львівській області з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії позивача, визначивши при цьому основний розмір пенсії з 70 відсотків грошового забезпечення, хоча вперше пенсія позивачу призначалася 02.09.1992 довічно у розмірі 75% грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на час збільшення позивачу відсоткового розміру грошового забезпечення) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI) внесено зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
В подальшому Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27.03.2014 року №1166-VII (далі - Закон №1166-VII) внесено зміни у частині другій статті 13 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими цифри “80” замінено цифрами “70”.
Таким чином, внесені Законами №3668-VІ та №1166-VІІ зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ стосуються розміру відсотків грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсій, що вперше призначаються.
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ураховуючи викладене, положення статті 13 Закону №2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії, виходячи з 70 відсотків від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014, тобто після набрання чинності Закону №1166-VII, та виключно стосовно призначення пенсії, а не її перерахунку.
Всупереч наведеному, відповідач при здійснені перерахунку пенсії позивачу на підставі Постанови № 103, застосував норми в частині визначення відсотку, які регулюють питання саме призначення пенсії.
Верховний Суд в рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 зазначив, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII.
Отже, при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінено може бути лише розмір грошового забезпечення, проте відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Вказане зумовлює висновок суду про те, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачу у відповідача були відсутні підстави для обмеження розміру його пенсії до 70% грошового забезпечення.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Суд зауважує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду від 12.11.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабміну від 21.02.2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб”.
При цьому, суд зазначає, що скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 не впливає на результат розгляду цієї справи, оскільки алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб”, передбачений у постанові Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, не змінився у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.
Суд звертає увагу на те, що зменшуючи відсоткове значення грошового забезпечення, яке використовується для обрахунку пенсії, відповідач вчинив активні дії, тому у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності необхідно відмовити повністю.
З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність дій відповідача щодо зменшення з 01.01.2018 основного розміру призначеної позивачу пенсії з 75% до 70% сум грошового забезпечення.
Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно з даними розрахунку №уч28732 позивачу з 02.09.1992 призначена пенсія у розмірі 75%. Жодних доказів призначення пенсії у розмірі 80% позивач не надав. Тому, у задоволенні позовної вимоги щодо зменшення з 01.01.2018 основного розміру призначеної позивачу пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення необхідно відмовити.
Принагідно, суд роз'яснює позивачу, що неправильне визначення основного розміру пенсії при її призначенні у 1992 році може бути предметом самостійного оскарження та виходить за межі предмету доказування у цій справі.
З метою ефективного поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, у порядку і розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та від 30.08.2017 №704, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 75% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1,2 та 4 статті 63 Закону України №2262-XII передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію згаданого Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами згаданого Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за згаданим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за згаданим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Статтею 51 Закону України №2262-ХІІ закріплено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 №45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393” затвердив Порядок №45.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим особам” №103 (далі - постанова №103).
Абзацом 1 пункту 5 Порядку №45 в редакції постанови №103 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
При цьому у Додатку 2 до Порядку №45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою № 103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі №826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Як наслідок, зміни внесені постановою №103, зокрема до додатку 2 до Порядку №45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 05.03.2019 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку №45, яка діяла до зазначених змін.
Водночас алгоритм дій, який повинні вчинити, зокрема ГУ ПФУ у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 постанови №103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 не змінився.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України №2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено зазначеним Порядком.
Суд звертає увагу, що питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок №3-1.
Відповідно до пункту 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону України №2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток № 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі №21-484а13 та у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Зокрема, вказаною постановою установлено такі додаткові види грошового забезпечення:
- надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац 4 підпункту 1 пункту 5 Постанови №704);
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (підпункт 6 пункту 6 Постанови №704).
Підпунктом 2 пункту 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Отже, з 05.03.2019 з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених у відповідності до Закону України №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому саме з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ.
Таким чином, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії, призначеної згідно із Законом України №2262-ХІІ, з урахуванням розміру грошового забезпечення зазначеного в оновленій довідці про розмір грошового забезпечення №С/6714 від 30.08.2022 на підставі рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19 щодо здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії. У свою чергу, відповідач протиправно проігнорував припис, зокрема, абзацу 1 пункту 4 Порядку №3-1 за яким заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Вказаний припис підтверджує те, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а.
З огляду на вказане, вважає за необхідне кваліфікувати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії позивача за вислугу років відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 із обов'язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №С/6714 від 30.08.2022 як протиправні та вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі оновленої довідки про його розмір грошового забезпечення, виходячи з відсоткового розміру пенсії 75% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд встановив, що між позивачем (клієнт) та адвокатським об'єднанням “Мицик, Кравчук і Партнери” укладено договір про надання правової допомоги №490 від 25.08.2022, згідно з умовами якого виконавець зобов'язується надати клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з актом виконаних робіт від 24.10.2022 виконавець в інтересах клієнта виконав такі зобов'язання:
- опрацювання документів щодо звільнення клієнта з військової служби, надання консультацій та узгодження позицій щодо пенсійного забезпечення, підготовка запиту до ГУ ПФ у Львівській області, опрацювання документів пенсійної справи, опрацювання відповіді ГУ ПФ у Львівській області, опрацювання нормативно-правових актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців, судових рішень Верховного Суду - 3 год.;
- складання позовної заяви з додатками - 1 год
Розрахунок вартості наданих послуг здійснено відповідно до розміру погодинної ставки 1000грн/год у сумі 4000 грн (1000грн*4 год.).
Згідно з квитанцією №7 від 24.10.2022 вбачається, що позивач здійснив оплату за договором про надання професійної правничої допомоги в розмірі 4000,00 грн.
У частині 6 статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що зобов'язання стосовно підготовки та надсилання позовної заяви з додатками не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Так, суд зауважує, що справа, яка розглядається, відноситься до категорії справ незначної складності, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, не потребує збору та дослідження значних обсягів доказового матеріалу. Також суд наголошує на тому, що судова практика у такій категорії справ є усталеною та передбачуваною, зважаючи на її типовий характер.
Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги задоволено частково.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача та у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Відтак, з огляду на незначну складність справи, недоведеність її значення для позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 500,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 500,00 грн.
Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1984,80грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення з 01.01.2018 основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 75% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям громадян” від 21.02.2018 №103.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, у порядку і розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та від 30.08.2017 №704, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 75% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №С/6714 від 30.08.2022 про розмір грошового забезпечення відповідно до статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 01.04.2019 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 №704 згідно з довідкою Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №С/6714 від 30.08.2022, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 75% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885 місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмір 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 20 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885 місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 500 (п'ятсот) грн 00коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя А.Г.Гулик