30 листопада 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/4142/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Завод Сегмент" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправним та скасувати рішення № 0000/5768/2404 від 16.12.2021 про застосування штрафу в сумі 150139,54 грн. та нарахування пені в розмірі 12405,91 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом було застосовано штраф та нараховано пеню у період, коли таке застосування було зупинено відповідно до чинного законодавства України.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи це тим, що при прийнятті спірного рішення Управління діяло в межах чинного законодавства, а позивач не дотримався норм законів стосовно сплати ЄСВ (а.с.31-35).
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій не погодився з позицією відповідача та просив позов задовольнити повністю (а.с.62).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Предметом розгляду у справі є рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області № 0000/5768/2404 від 16.12.2021 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого до позивача застосовано штраф в розмірі 150139,54 грн. та нараховано пеню в сумі 12405,91 грн. (а.с.10-11).
Вважаючи зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі-Закон №2464-VI).
За змістом статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Статтею 2 Закону № 2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Приписами частини 8 статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Як зазначено у частині 10 статті 9 Закону № 2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
За приписами частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Відповідно до статті 25 Закону №2464-VI, пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція №449), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції №449.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІТС.
Згідно з частиною 14 статті 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)) (пункту 2 розділу VII Інструкції № 449).
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону №2464-VI, пункт 5 розділу VII Інструкції № 449).
Відповідно до частини 13 статті 25 Закону №2464-VI, нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду.
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (частина 16 статті 25 Закону №2464-VI).
Отже, факт несвоєчасної сплати ЄСВ має наслідком нарахування на суму боргу пені та застосування штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ "Завод Сегмент" єдиний внесок за листопад 2018, лютий-червень, серпень-грудень 2019 та січень 2020 сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, а саме:
- за листопад 2018 (по строку сплати 20.12.2018), у зв'язку з чим виник борг в сумі 53941,06 грн., який сплачено 28.12.2018;
- за лютий 2019 (по строку сплати 20.03.2019), у зв'язку з чим виник борг в сумі 46015,12 грн., який сплачено платіжними дорученнями: від 22.03.2019 на суму 700,00 грн. та від 29.03.2019 на суму 50000,00 грн.;
- за березень 2019 (по строку сплати 22.04.2019), у зв'язку з чим виник борг в сумі 64380,09 грн., який сплачено 24.04.2019;
- за квітень 2019 (по строку сплати 20.05.2019), у зв'язку з чим виник борг в сумі 77315,17 грн., який сплачено платіжними дорученнями: від 27.05.2019 на суму 31000,0 грн., 28.05.2019 на суму 10000,0 грн., 31.05.2019 на суму 55000,0 грн.;
- за травень 2019 (по строку сплати 20.06.2019), у зв'язку з чим виник борг в сумі 19471,00 грн., який сплачено 26.06.2019;
- за червень 2019 (по терміну нарахування 22.07.2019), у зв'язку з чим виник борг в сумі 36996,53 грн., який сплачено платіжними дорученнями: від 24.07.2019 на суму 27000,00 грн. та 30.07.2019 на суму 30255,53 грн.;
- за серпень 2019 (по строку сплати 20.09.2019), у зв'язку з чим виник борг в сумі 56211,82 грн., який сплачено платіжними дорученнями: від 25.09.2019 на суму 4600,0 грн., від 03.10.2019 на суму 17600,0 грн., від 10.10.2019 на суму 501,60 грн., від 11.10.2019 на суму 6000,0 грн., від 18.10.2019 на суму 62760,0 грн.;
- за вересень 2019 (по строку сплати 21.10.2019), у зв'язку з чим виник борг в сумі 67059,72 грн., який сплачено платіжними дорученнями: від 30.10.2019 на суму 120,00 грн., від 31.10.2019 на суму 430,33 грн., від 06.11.2019 на суму 82443,61 грн.;
- за жовтень 2019 (по строку сплати 20.11.2019), у зв'язку з чим виник борг в сумі склав 79416,62 грн., який сплачено 28.11.2019;
- за листопад 2019 (по строку сплати 20.12.2019), у зв'язку з чим виник борг в сумі 83551,24 грн. (у грудні 2019 єдиний внесок не сплачувався);
- за грудень 2019 (по строку сплати 20.01.2020), у зв'язку з чим виник борг в сумі 168608,92 грн., який сплачено 22.01.2020;
- за січень 2020 (по строку сплати 20.02.2020), у зв'язку з чим виник боргу в сумі 81281,66 грн., який сплачувався протягом березня-травня 2020 та остаточно погашений 18.05.2020.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону № 2464-VI, а саме єдиний внесок за період з 21.12.2018 по 18.05.2020 сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.
При цьому, позивачем не надано суду доказів своєчасної сплати ЄСВ до бюджету за листопад 2018, лютий-червень, серпень-грудень 2019 та січень 2020 року.
Стосовно ж посилання позивача на те, що відповідач нарахував штрафні санкції та пеню у період дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), а саме з 01.03.2020 по 18.05.2020, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 9-11.1 розділу VIII Закону № 2464-VІ, тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19):
несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);
несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) року, не застосовується.
Крім того, пунктом 9-11.2 розділу VIII Закону № 2464-VІ передбачено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.
Таким чином, протягом періоду з 1 березня 2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Тобто, слід чітко розуміти, що нарахування пені та штрафних санкцій зупинено для зобов'язань, які виникли саме у період дії карантину. Водночас, ті зобов'язання, що виникли до початку дії карантину, а відтак й порушення, що відбулись до цієї події не підпадають під дію вказаного положення. Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено переривання нарахування штрафних санкцій та пені.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому чинним законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 205, 242-246, 255 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько