30 листопада 2022 року № 320/6047/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1815340,19 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2022 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у 2021 році не виконано норматив по створенню робочих місць та не забезпечено працевлаштування однієї особи, якій встановлена інвалідність. У зв'язку з чим позивач, враховуючи приписи статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", визначив відповідачеві суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 1815340,19 грн.
Відповідач проти позову заперечував, свої мотиви висловив у відзиві на позовну заяву, у яких зазначив, ТОВ «Сканія Україна» в повному обсязі дотримувалося Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, а також іншого законодавства в цій галузі, яким передбачено звітування по вакансіям для працевлаштування інвалідів. Так, зокрема Товариством подано з січня 2021 року по грудень 2021 року ТОВ «Сканія Україна» щомісячно подавалась до Макарівського районного центру зайнятості звітність за формою 3-ПН, інформація про попит на робочу силу (вакансії) для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Так згідно Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, не передбачено щомісячного обов'язку роботодавця щодо подання до центру зайнятості даних про наявність вільних робочих місць і встановлено лише можливість уточнення базовим центром зайнятості актуальності зазначених у формі N 3-ПН вакансій у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку.
Більш того, починаючи з січня 2017 року і по теперішній час, ТОВ «Сканія Україна» розміщує на інтернет ресурсі rabota.ua вакансії з можливістю працевлаштування для осіб з інвалідністю, що може бути підтверджено листом ТОВ «Робота Інтернешнл» від 27.07.2022 року (Додаток №12 до цього відзиву). Згідно додатку до зазначеного листа, протягом 2021 року Товариство 17 (сімнадцять) разів розміщувало на зазначеному ресурсі вакансії з можливістю працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема: 05.01.2021, 01.02.2021, 05.02.2021 06.02.2021, 10.03.2021, 25.03.2021, 11.04.2021, 13.05.2021, 14.06.2021, 21.09.2021, 21.09.2021, 23.10.2021, 01.11.2021, 24.11.2021, 30.11.2021, 13.12.2021 та 26.12.2021.
Створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю може бути також підтверджено Штатним розписом ТОВ «Сканія Україна» на 2020 рік.
Таким чином, вбачається, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Вважає, що ТОВ «Сканія Україна» були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що підприємство не створило робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляло їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якому проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву заперечував. Зазначив, що у зв'язку з порушенням відповідачем чинного законодавства, а саме не працевлаштуванням особи з інвалідністю, відповідачеві були нараховані адміністративно-господарські санкції та пеня.
На виконання ухвали Київського окружного адміністративного сул) від 21.07.2022 по справі № 320/6047/22 Київський обласний центр зайнятості (далі - КОЦЗ) надав наступну інформацію.
У 2021 році Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія України» до КОЦЗ подано звіт за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» про наявність на підприємстві 7 (сім) вакантних місць, в тому числі 4 (чотири) вакантні місця для осіб з інвалідністю.
Крім того, в КОЦЗ відсутня інформація про випадки відмови Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія України» (ідентифікаційний номер 30107866) у працевлаштуванні інвалідів за їх зверненням або за направленням структурних підрозділів КОЦЗ.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
ТОВ «Сканія Україна» (код ЄДРПОУ 30107866) зареєстроване, місцезнаходження 08004, Київська обл., Бучанський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 37, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .
Як убачається з матеріалів справи, відповідачем 15.04.2022 подано звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 рік.
Відповідно до вищезазначеного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 166 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 4 особи, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить - 7 осіб.
Вважаючи, що відповідачем, всупереч вимогам статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не працевлаштовано три інваліда, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив застосувати до відповідача адміністративно-господарські санкції та стягнути пеню.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" від 21.03.1991 №875-ХІІ із змінами і доповненнями (далі - Закон №875-ХІІ), Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819 із змінами і доповненнями (далі - Порядок).
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст.19 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону №875-XII передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у них професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18-1 Закону №875-XII передбачено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.12 Закону України №2694-XII від 14.10.1992 «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Отже, з аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що працевлаштуванню інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організації чи до державної служби зайнятості, на яку, власне, і покладено обов'язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них. Разом з тим, обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів, не супроводжується його обов'язком їх працевлаштовувати.
Згідно із Постановою Верховного Суду від 21.09.2018 у справі №816/593/17, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Таким чином, передбачена ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або: 1) в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст.17, ч. 1 ст. 18, ч. 2, 3, 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості».
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» № 42 від 10.02.2007 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду. Такий звіт подається або надсилається рекомендованим листом за місцем державної реєстрації роботодавця відповідному відділенню Фонду.
Як вже зазначалось судом, відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 166 осіб, а тому, працевлаштуванню підлягав 7 інвалід, однак працює 3 особи.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Судом встановлено, що відповідач у 2021 році щомісячно подав звіти форми 3-ПН, та повідомляв центр зайнятості про наявність чоторьох вакантних місць для осіб з інвалідністю.
У той же час, доказів на підтвердження того, що відповідачем не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2021 році наявності для факту відмови у працевлаштуванні з боку відповідача за зверненням інваліда або направленням державної служби зайнятості, позивачем суду не надавалось.
Тому, суд вважає, що відповідачем вжито всі можливі заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.
До того ж, суд звертає увагу, що обов'язок працедавця по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок згідно ст. 18 Закону України №875-ХІІ покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органів місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
За таких обставин, у діях відповідача відсутній склад правопорушення, а відтак, застосування до нього адміністративного-господарських санкцій та пені за не працевлаштування інвалідів, не обґрунтовуються правовим чином.
За таких обставин, суд дійшов висновку безпідставність заявлених позивачем вимог, у зв'язку із чим, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволення адміністративного позову, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.