25 листопада 2022 року м. Київ № 320/2531/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
до Відділу примусового виконання рішень
Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною та скасування постанови
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 10.01.2022 у ВП №65210045.
Позов мотивовано протиправністю постанови державного виконавця про накладення штрафу, винесеної з підстав невиконання боржником рішення суду у повному обсязі у строки, надані для самостійного виконання рішення суду. Адже Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії стягувачу в порядку, визначеному судовим рішенням. Сума доплати по перерахунку буде виплачена стягувачу в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», після прийняття відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України, оскільки рішення взято на облік в окремому реєстрі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позов.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, інших заяв по суті справи відповідачем до суду не подано. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі, направлену на офіційну електронну адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), отримано відповідачем 14.11.2022, що підтверджується витягом з електронної пошти Київського окружного адміністративного суду.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду 23.01.2020 у справі №320/6394/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій задоволено; визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, протиправними; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.12.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення Київським окружним адміністративним судом видано 10.04.2020 виконавчий лист №320/6394/19, зокрема, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.12.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжова Максима Валерійовича від 20.05.2021 відкрито виконавче провадження №65210045 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області надіслано лист від 07.12.2021 №1000-0902-5/125432 на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з проханням закінчення виконавчого провадження у відповідності до вимог пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до рішення Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням. Розмір пенсії після перерахунку становить 9710,34 грн. Сума доплати по перерахунку за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 становить 47223,12 грн., яка буде виплачена після прийняття відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України взято на облік в окремому реєстрі.
Постановою головного головного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжова М.В. від 10.01.2022 за невиконання рішення національного суду у повному обсязі накладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області штраф на користь держави 5100 грн.
Вважаючи протиправною постанову державного виконавця про накладення штрафу, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
У силу вимог частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно частини четвертої статті 63 Закону №1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, встановлено статтею 75 Закону №1404-VIII, згідно якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (частина перша).
Приписами частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649), який передбачає вчинення пенсійним органом (боржником) певних дій, які спрямовані на погашення заборгованості. Крім того, відповідно до пункту 1 цього ж Порядку визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Пунктом 2 Преамбули вказаної постанови Кабінету Міністрів України, установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов'язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Згідно з пунктом 3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктом 6 Порядку №649 передбачено, що перевірку обґрунтованості розрахованої суми, що підлягає виплаті органом Пенсійного фонду України при виконанні судового рішення, проводить у Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).
У силу вимог пункту 8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.
Пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Аналіз наведених вище положень Закону №1404-VIII свідчить, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Водночас, умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).
Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі, визначених Законом №1404-VІІІ.
Суд встановив, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжова Максима Валерійовича від 20.05.2021 відкрито виконавче провадження №65210045 з примусового виконання виконавчого листа №320/6394/19, виданого Київським окружним адміністративним судом 10.04.2020, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.12.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
В подальшому, постановою головного головного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжова М.В. від 10.01.2022 за невиконання рішення національного суду у повному обсязі накладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області штраф на користь держави 5100 грн.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду 23.01.2020 у справі №320/6394/19 здійснило перерахунок пенсії стягувачу, виходячи із усіх складових, зазначених у оновленій довідці, за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. Сума доплати по перерахунку за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 становить 47223,12 грн., та буде виплачена стягувачу в Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22.08.2018 №649.
Отже, факт невиконання в повному обсязі рішення суду позивачем не заперечується.
Разом з цим, застосування такого заходу реагування як накладання штрафу на боржника націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Також, суд зазначає, що матеріали даної адміністративної справи не містять жодних доказів того, що позивач звертався до суду із заявами про роз'яснення рішення суду та встановлення способу його виконання, що могло б свідчити про вжиття заходів стосовно виконання рішення суду та можливу наявність поважних причин його невиконання.
З огляду на викладене, суд не погоджується з твердженням позивача про те, що державним виконавцем було неправомірно винесено постанову про накладення штрафу, оскільки у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, позивач мав право звернутись до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення, однак, наданим правом не скористався.
Крім того, позивач не надав доказів прийняття комісією відповідного рішення, оформленого протоколом та доказів того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області направлений відповідний пакет документів до Пенсійного фонду України на розгляд до уповноваженої комісії, як це передбачено Порядком №649.
Так, приписами частини першої статті 129-1 Конституції України встановлено обов'язковість виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Суд зазначає, що станом на дату винесення відповідачем спірної постанови про накладення штрафу, докази повідомлення державного виконавця про поважність причин невиконання ним судового рішення в частині проведення відповідних виплат, позивач суду не надав.
Враховуючи викладене, за результатом розгляду спору суд вважає правомірною постанову Відділу примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 10.01.2022 у ВП №65210045.
Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 287 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10);
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 43315602, місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Олекси Тихого, буд. 32).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.